Постанова № 59191723, 25.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2016 року Справа № 813/8368/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддяГрень Н.М.,

суддяКузан Р.І.,

суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняГавірко О.О.,

позивачОСОБА_1,

представника позивачаОСОБА_2,

представників відповідачівОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, ОСОБА_5 управління Держземагенства України у Львівській області, Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання протиправним та скасування наказу про відсторонення, зобовязання виплатити по листках непрацездатності та середній заробіток за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, ОСОБА_5 управління Держземагенства України у Львівській області, Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправними та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області;

- визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_5 управління Держземагенства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а Про звільнення ОСОБА_1П.;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом;

- зобовязати Державне земельне агентство України внести змінити у запис у трудовій книжці, а саме у звязку із реорганізацією Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області звільнити із займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КзПП України;

- зобовязати Державне земельне агентство України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади начальника відділу, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно, та з 13.11.2014 року до дати працевлаштування ОСОБА_1 С,П., тобто до 28.03.2016 року

- відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.;

- зобовязати Відділ Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року.

Посилається на те, що у звязку з набранням законної сили судовим рішенням, на підставі якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, 05.11.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а ОСОБА_1 відповідно до п.71 ст.36 Кодексу законів про працю України звільнено з посади начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області та відповідно до п.7 ст.30 Закону України Про державну службу припинено йому державну службу.

Зазначає про те, що в Сокальському районному суді Львівської області розглядався протокол, складений працівниками УСБУ у Львівській області 25.06.2014 року, про вчинення ним адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 16.07.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а ОСОБА_1 відсторонено від посади начальника відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду вищевказаної справи судом. 01.08.2014 року постановою Сокальського районного суду Львівської області, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, його визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 КУпАП, а саме, за порушення обов'язку невідкладно у письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Однак, наголошує, що відповідно до п.71 ст.36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України Про засади запобігання і протидії корупції. Проте, вчинене ним адміністративне корупційне правопорушення не пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України Про засади запобігання і протидії корупції. А тому вважає, що Дежземагенство України не мало підстав для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та з державної служби.

Додатково вказав, що у період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні, а з 21.10.2014 року по 12.11.2014 року на амбулаторному лікуванні, про що було видано листки непрацездатності. Відтак, покликаючись на вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України, згідно якої не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), вважає, що Держземагенством України та структурними підрозділами порушено порядок звільнення із займаної посади.

Також зазначає, що в день звільнення йому не видано належно оформлену трудову книжку та не видано копію наказу про звільнення з роботи.

Крім того, просить виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу у період з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно та з 13.11.2014 року до дати працевлаштування ОСОБА_1, тобто до 28.03.2016 року; провести оплату по листках непрацездатності з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року та відповідно стягнути моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн. у звязку з тим, що зазнав душевних страждань.

В судовому засіданні позивач та його представник з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог позов підтримали повністю, просили його задовольнити.

Відповідач 1 - Державне агентство земельних ресурсів України у судове засідання не прибув, про дату час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Відповідач 2 - Головне управління Держземагентства у Львівській області проти позову заперечив, з підстав викладених у письмових запереченнях долучених до матеріалів справи, в яких, посилається на те, що оспорювані накази прийняті з дотриманням норм чинного законодавства. Зазначає, що 04.11.2014 року на адресу Держземагентства України із Сокальського районного суду Львівської області надійшов лист-повідомлення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним корупційного правопорушення. Враховуючи зазначений лист та вимоги ст.30 Закону України Про державну службу, ст.36 КЗпП України, Держземагентством України видано наказ від 05.11.2014 року №643-кт/а про звільнення позивача із займаної посади. На виконання вищевказаного наказу ОСОБА_5 управлінням Держземагентства у Львівській області видано наказ від 05.11.2014 року №127-к Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 №643-кт/а Про звільнення ОСОБА_1П.. Зазначив, що відповідно до ч.2 ст.36 КЗпП України та ч.2 ст.22 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції позивач підлягав звільненню з посади у триденний строк з дня отримання Держземагентством України копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, тому наказ про його звільнення це безумовне, беззаперечне виконання Закону. З огляду на вищевикладене, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач 3 - Відділ Держземагенства у Сокальському районі Львівської області проти позову заперечив з підстав аналогічних, викладеним у письмовому запереченні долученому до матеріалів справи. Зазначив, що оскільки позивач, як особа, уповноважена на виконаня функцій держави, порушив встановлені законом обмеження відповідно до пп.а п.2 ч.1 ст.4 і ч.1 ст.14 Закону України Про засади запобігання та протидії корупції (являється субєктом відповідальності за корупційне порушення, не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів і не повідомив невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів) та вчинив правопорушення, передбачене ст.1727 КУпАП, що доведено в судовому порядку з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, то відповідно до ч.2 ст.22 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених цим Законом, підлягають звільненню з роботи (служби) у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, якщо інше не передбачено законом.

Щодо визнання протиправним і скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом, посилається на ч.1 ст.22 Закону України Про засади запобігання і протидії корупції, згідно якої особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації). А тому, 16.07.2014 року на підставі протоколу, складеного працівниками Служби Безпеки України у Львівській області 25.06.2014 року, про вчинення адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 КУпАП, наказом Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а позивача відсторонено від посади до закінчення розгляду справи судом.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держземагентства України у Сокальському районі Львівської області зазначив, що такий прийнятий з урахуванням норм законодавства України, в тому числі п.71 ст.36 КЗпП України та п.7 ст.30 Закону України Про державну службу. Крім того, вказує, що наказом ОСОБА_5 Управління Держземагентства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 року №643кт/а Про звільнення ОСОБА_1П. було лише продубльовано наказ Держземагантства України.

Щодо недопустимості звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, то наголосив, що такий порядок передбачений у статтях 40, 41 КЗпП України і не стосується будь якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена у вищенаведених статтях.

Щодо вимоги позивача про зобовязання Відділу Держземагентства України у Сокальському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 по листках непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року, то така на його думку є безпідставною, так як право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності виникає з настанням страхового випадку в період роботи, а на час настання страхового випадку позивач був відсторонений від виконання службових обовязків.

Щодо вимоги позивача про зобовязання Державного агентства земельних ресурсів України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення від посади, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно та з 13.11.2014 року до дати працевлаштування, тобто до 28.03.2016 року, то таку вважає безпідставною з причин, викладених вище, а щодо відшкодування моральної шкоди, то пояснив, що у позивача відсутні правові підстави для відшкодування такої, позаяк такий не довів причинового звязку між шкодою та протиправним діянням відповідача.

Представники відповідачів проти позову заперечили, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення сторін, дослідив подані документи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України №1128-кт/а від 13.12.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області, присвоєно 11 ранг державного службовця.

16.07.2014 року Державним агентством земельних ресурсів України видано наказ №318-кт/а про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи Сокальським районним судом Львівської області. Підставою для видання якого слугували: лист Управління Служби безпеки України у Львівській області від 26.06.2014 року №62/14/1-1917 та доповідна записка Управління запобігання та протидії корупції Держземагентства України.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.1727 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Сокальським районним судом встановлено, що ОСОБА_1 не повідомляв безпосереднє керівництво про наявність конфлікту інтересів під час прийняття ним управлінських рішень (погодження документації із землеустрою), що могло вплинути на обєктивність або неупередженість у разі прийняття рішень під час виконання службових повноважень. Таким чином, виходячи із змісту поняття конфлікт інтересів, під час розгляду ОСОБА_1П .в якості начальника Держземагенства в Сокальському районі Львівської області проектної документації із землеустрою, розробленої його сином ОСОБА_6, безумовно мав місце конфлікт інтересів.

Відповідно до супровідного листа Сокальського районного суду Львівської області від 25.10.2014 року, вищевказані судові рішення направлені на адресу Державного агентства земельних ресурсів України та отримані ним 04.11.2014 року.

Згідно листів Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області, 07-08.10.2014 року позивач був присутній на робочому місці.

У період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, з 22.10.2014 року по 08.11.2014 року на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності.

05.11.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №643- кт/а ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Відділу Держземагенства у Сокальському районі Львівської області у звязку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення згідно п.71 ст.36 КЗпП України та припинено державну службу у звязку з притягненням його до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення відповідно до п.7 ст.30 Закону України Про державну службу. Підстава: постанова Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, постанова Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року у справі №454/1874/14-п.

На підставі вищезазначеного наказу Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а, 05.11.2014 року ОСОБА_5 управлінням Держземагенства України у Львівській області видано наказ №127-к Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а Про звільнення ОСОБА_1П.. Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що датою звільнення слід вважати 05.11.2015 року.

ОСОБА_5 управління Держземагенства України у Львівській області від 06.11.2014 року ОСОБА_1 повідомлено про його звільнення із займаної посади.

Позивач вважаючи, що звільнення проведено без законних на те підстав і в період тимчасової непрацездатності, звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Законом України Про засади запобігання і протидії корупції від 07.04.2011 року №3206-VI (далі Закон №3206-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків, шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.1 Закону №3206-VI конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Відповідно до п. 7-1 ч. 1 ст. 36 КАС України підставами припинення трудового договору є, зокрема, набрання законної сили судовим рішенням, відповідно до якого працівника притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

У випадках, передбачених пунктами 7 і 7-1 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Розділом IV Закону України «Про державну службу» врегульовані відносини пов'язані із припиненням державної служби, з підстав визначених у статті 30 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 даної статті державна служба припиняється у разі притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Водночас, у розділі ІІ Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції.

Стяттями 6-10 розділу ІІ зазначеного Закону встановлено обмеження щодо використання службового становища, обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, обмеження щодо одержання дарунків (пожертв), обмеження щодо роботи близьких осіб, обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 172-7 КУпАП (п. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції»).

Пунктом. 2 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (до яких відноситься позивач), зобов'язані: 1) уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів; 2) невідкладно у письмовій формі повідомляти безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Стаття 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за неповідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених законом, про наявність конфлікту інтересів.

Таким чином, порушень обмежень встановлених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» позивачем допущено не було.

Як встановлено рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, позивачем порушено вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» саме в частині не повідомлення у письмовій формі безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Відтак, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, оскільки притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 172-7 КУпАП не пов'язано з порушенням обмежень, передбачених статтями 6-10 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Зважаючи на викладене, оскаржувані накази Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області; наказ ОСОБА_5 управління Держземагенства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а Про звільнення ОСОБА_1П. належить визнати протиправними та скасувати.

Щодо скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом, такий не підлягає скасуванню оскільки, нормами статті 22 Закону «Про засади запобігання і протидії корупції», передбачено, що особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

Постановою Сокальського районного суду Львівської області, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, позивача визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП, і накладено стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржуваний наказ прийнятий на підставі листа Управління Служби Безпеки України уу Львівській області від 26.06.2014 року №62/14/1-1917 та доповідної записки Управління запобігання та протидії корупції Держземагенства України, відтак суд дійшов висновку про його правомірність та як наслідок відсутність підстав для його скасування. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботi розглядається бiльше одного року, не з вини працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рiшення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати при вимушеному прогулі передбачений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100

Згідно п. 8 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області від 15.04.2015 року, розмір грошового забезпечення позивача за травень 2014 року становив 1360,99 грн., за червень 2014 року 742,08 грн. У травні та червні 2014 року було 38 робочих днів. Таким чином середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 55,34 грн., середньомісячний заробіток складав 1051,46 грн.

Крім того, за період відсторонення від виконання службових повноважень на посаді, а саме з 16.07.2014 року, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується сторонами.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства на підставі укладеного трудового договору.

Згідно з ст. 46 Кодексу законів про працю України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну службу" №3723-XII (далі - Закон №3723) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

За змістом ч.2 ст.22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04. 2011 року № 3206-VI особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

При цьому наведені вище норми законодавства не містять прямої заборони стосовно виплати заробітної плати особі, відстороненій від виконання службових повноважень внаслідок складення щодо неї протоколу про адміністративне корупційне правопорушення

Лише в абзаці 3 частини 1 статті 22 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 року №3206-VIвизначено, що у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов'язаного з таким відстороненням.

Водночас, в силу вимог пункту 6.2 Методичних рекомендацій з питань запобігання та протидії корупції, які затверджені Наказом ОСОБА_5 управління державної служби України від 26.12.2007 року №337, за державним службовцем на час відсторонення від виконання повноважень за посадою зберігається заробітна плата.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що питання виплати заробітної плати має бути визначене у правовому акті індивідуальної дії, що передбачає відсторонення такої особи від виконання службових повноважень.

З наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що наказ Держземагенства України від 16.07.2016 року "Про відсторонення ОСОБА_1П." не містить приписів стосовно позбавлення ОСОБА_1 права на отримання заробітної плати на час відсторонення від виконання повноважень за посадою.

Враховуючи, що ОСОБА_1 був відсторонений від посади начальника відділу 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно,( період непрацездатності з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року включно) звільнений з 05.11.2014 року, відтак на його користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року, та з 01.12.2014 року по 14.01.2016 року в сумі 18 695 (вісімнадцять тисяч шістсот девяносто пять) грн. 53коп з відрахуванням податків зборів та інших обовязкових платежів.

Розмір грошового забезпечення за один місяць, стягнення якого підлягає до негайного виконання у звязку з поновленням на посаді, становить 1051,46 грн.

Щодо зобовязання відповідача виплатити середній заробіток відповідно до листків непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 30.11.2014 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач звертався до відповідача 3 з вимогою оплати листків непрацездатності серії №872243 за період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року та №807836 за період з 22.10.2014 року по 30.11.2014 року. Однак, відповідачем 3 в оплаті даних листків непрацездатності відмовлено.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням від 18.01.2001 р. № 2240-ІІІ (втратила чинність 01.01.2015 року) та вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування" страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування" допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших пяти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не повязаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування" матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у звязку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на основі трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України). Таким чином, застрахований працівник, страховий випадок щодо якого настав до моменту звільнення, є застрахованим, а допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується йому за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи.

Відтак, суд з врахуванням того, що страховий випадок настав до моменту звільнення та того, що саме звільнення суд вважає незаконним, позов у цій частині слід задовольнити.

Водночас суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті ч. 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому, позивачем не надано доказів на підтвердження фізичних та душевних страждань.

Щодо позовної вимоги про зобовязання Державне земельне агентство України внести зміни у запис у трудовій книжці, а саме у звязку із реорганізацією Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області звільнити із займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КзПП України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи,організації, суд визнає звільнення неправильним і зобовязує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п.1 ст.40 КЗпП у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Судові витрати на користь позивача не присуджуються, оскільки позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області;

3 Визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_5 управління Держземагенства України у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а Про звільнення ОСОБА_1П.;

4. Визнати ОСОБА_1 звільненим з посади начальника Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області з 15.01.2016 року за п.1. ст. 40 КзПП України у звязку із ліквідацією Відділу Держземагенства України у Сокальському районі Львівської області.

5. Стягнути з Відділу Держгеокадастру України у Сокальському районі Львівської області (ЄДРПОУ 39940324) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року, та з 01.12.2014 року по 14.01.2016 року в сумі 18695 (вісімнадцять тисяч шістсот девяносто пять) грн. 53коп з відрахуванням податків зборів та інших обовязкових платежів.

6. Зобовязати Відділу Держгеокадастру України у Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 30.11.2014 року.

7. Постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1051 (одна тисяча пятдесят одна) грн. 46 коп. звернути до негайного виконання.

8. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддяГрень Н.М.

СуддяКузан Р.І.

Суддя Кравців О.Р.

Повний текст постанови складено та підписано 25.07.2016 року.