Ухвала суду № 59191382, 19.07.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 липня 2016 рокуЖитомирСправа № 806/780/16

Категорія 2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю. ,

секретар судового засідання Черниш А.В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Народного депутата Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_3 про поновлення прав гарантованих Конституцією та Законами України та відшкодування моральної шкоди, шкоди завданої честі та гідності, шкоди завданої здоров'ю бездіяльністю та протизаконною діяльністю,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив зобов'язати відповідача розглянути його звернення, неупереджено та об'єктивно, письмово вибачитися перед ним за завдану шкоду, прийняти міри для усунення недоліків в своїй роботі; стягнути з Народного депутата Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_3 на його користь відшкодування моральної шкоди та шкоди завданої його здоров'ю, його честі та гідності в розмірі 200000 гривень. В обґрунтування заявлених позовних вимог указував, що неодноразово звертався з електронними зверненнями до відповідача, але не на одне зі своїх звернень не отримав відповіді. Позивач вважає, що не наданням відповіді народний депутат Верховної ОСОБА_2 України ОСОБА_3 порушив його конституційні та законні права, гарантовані статтею 40 Конституції України та Законом України "Про звернення громадян".

У попередньому судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав і просив задовольнити.

Представник відповідача в засіданні суду заявила клопотання про закриття провадження у даній справі, так як позовну заяву ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому наполягала на тому, що народний депутат України не відноситься до органів державної влади або місцевого самоврядування, вони не є посадовими чи службовими особами, тому в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України в межах спірних правовідносин не є суб'єктами владних повноважень.

Заслухавши думку позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку про необхідність закриття провадження в даній справі, враховуючи таке.

Частиною 1 статі 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

У частині 1 статті 17 КАС України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Суб'єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Загальний аналіз процесуальних норм законодавства України, за якими визначаються юрисдикційна належність та підсудність справ різній судовій спеціалізації, вказує на певні критерії розмежування спорів між ними. До яких, зокрема, входять такі, як: 1) суб'єктний склад сторін спору; 2) предмет спірних правовідносин; 3) характер спірних правовідносин.

Із наведених норм права слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, а саме коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться при здійсненні управлінських функцій та не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.

Слід відмітити, що статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у ОСОБА_4 України та за її межами визначає Закон України "Про статус народного депутата України" від 17.11.1992 № 2790-XII .

Згідно зі ч. 1 ст. 1 Закону України "Про статус народного депутата України" (зі змінами та доповненнями), народний депутат України (далі - народний депутат) є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у ОСОБА_4 України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, народні депутати України не відносяться до органів державної влади або місцевого самоврядування, вони не є посадовими чи службовими особами. Так як законодавством України народні депутати не уповноважені здійснювати владні функції у сфері управління, та вони не виконують делегованих повноважень.

Як видно зі змісту позовної заяви звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом зумовлено не наданням Народним депутатом Верховної ОСОБА_4 України ОСОБА_3 відповідей на його звернення.

При цьому надані до суду звернення позивача, дії відповідача щодо не розгляду яких, на думку позивача, є протиправними, поміж іншого, містять пропозиції ОСОБА_1 до народного депутата про скасування законопроектів, внесення змін до Законів і прийняття нових.

У свою чергу, внесення народним депутатом до Верховної ОСОБА_4 України законопроекту, проекту постанови, іншої законодавчої пропозиції є правом законодавчої ініціативи народного депутата України, передбаченим ч. 4 ч. 1 ст. 11 та ст. 12 Закону України "Про статус народного депутата України.

Отже, народні депутати України, за своїм статусом, є представниками Українського народу у ОСОБА_4 України, які здійснюють законотворчу діяльність, та не наділені владними управлінськими функціями, а тому у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в межах спірних правовідносин не є суб'єктами владних повноважень.

Подібної думки дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалах по справах №-43338/09, К-49726/09-С, К/9991/11165/11-С.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Народного депутата Верховної ОСОБА_4 України ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити певні дії, у тому числі щодо розгляду звернень позивача, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з Народного депутата Верховної ОСОБА_4 України ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 200000 гривень суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

У контексті викладеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування шкоди повинні вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити певні дії, разом з якими ним було заявлено вимогу про відшкодування шкоди, не можуть бути розглянуті за правилами КАС України.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 157 КАС України).

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання представника відповідача є обґрунтованим, а провадження у даній справі підлягає закриттю.

Разом з цим, суд роз'яснює, що даний спір належить розгляду в порядку цивільного судочинства, місцевим загальним судом.

Керуючись статтями 121, 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Провадження у адміністративній справі за позов ОСОБА_1 до Народного депутата Верховної ОСОБА_4 України ОСОБА_3 про поновлення прав гарантованих Конституцією та Законами України та відшкодування моральної шкоди, шкоди завданої честі та гідності, шкоди завданої здоров'ю бездіяльністю та протизаконною діяльністю закрити.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повний текст ухвали виготовлено: 25 липня 2016 р.