Рішення № 5918790, 14.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09 Справа № 15/160

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс», м. Луганськ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Попаснянський склозавод», м. Дніпропетровськ

про стягнення 14 045 грн. 60 коп.

Суддя Пономаренко Є.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача Фоменко Г.В., директор згідно протоколу загальних зборів від 24.01.2008р.;

від відповідача не прибув;

від третьої особи не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 14 045 грн. 60 коп., з яких збитки у розмірі вартості пошкодженого при ДТП вантажу у сумі 11445 грн. 60 коп. та упущена вигода у розмірі 2 600 грн. кошти, які замовник перевезення (третя особа) заплатив би позивачу якби з вини відповідача не трапилося ДТП та вантаж був доставлений вантажоодержувачу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцем реєстрації відповідача та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Про обізнаність відповідача про розгляд судової справи також свідчить те, що він знайомився з матеріалами справи.

Явка відповідача не визнавалася судом обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, у інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 зазначено наступне.

У разі коли фактичне місце проживання фізичної особи - учасника судового процесу невідоме, то господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого надсилання місцем проживання фізичної особи - учасника судового процесу.

Якщо фізична особа - учасник судового процесу своєчасно не довела до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю фізичну особу.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Попаснянський склозавод», як замовником, та позивачем, як експедитором, 01.03.2008 р. був укладений договір № ГЗУ/01.03-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

За умовами договору позивач здійснював організацію перевезень вантажів.

Так, зокрема, ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»отримало від ТОВ «Торговий дім Попаснянський склозавод»заявку від 12 січня 2009 року на транспортно - експедиційне обслуговування.

З даної заявки вбачається, зокрема, наступне:

- Позивач повинен був організувати перевезення вантажу скловиробів за маршрутом м. Попасна м. Дніпропетровськ, м. Щорск.

- Автомобіль VOLVO держ. номер НОМЕР_1

- Водій ОСОБА_1.

- Сума оплати за доставку вантажу - 2600 грн. 00 коп.

На виконання даної заявки автомобіль було завантажено у місті Попасна 12.01.2009 р. та складено товарно-транспортну накладну.

Згідно даних вказаної товарно-транспортної накладної:

- Пункт навантаження - м. Попасна, пункт розвантаження м. Дніпропетровськ, м. Щорск.

- Автомобіль VOLVO держ. номер НОМЕР_1.

- Водій ОСОБА_1

- Вантаж скловироби вартістю 165939,76 грн.

Таким чином, підтверджується зв'язок правовідносин з перевезення вантажу між замовником - ТОВ «Торговий дім Попаснянський склозавод», експедитором - ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»та безпосереднім перевізником (водієм) ОСОБА_1 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 має ліцензію міністерства транспорту та зв'язку України з надання послуг перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

При здійсненні перевезення вантажу в ніч з 12-го на 13-те січня 2009 р. ОСОБА_1 потрапив у ДТП, внаслідок якого пошкоджено автомобіль та вантаж.

Факти скоєння вказаної ДТП та вини у ній ОСОБА_1 підтверджено наданими до справи листом УДАІ ГУ УМВС в Донецькій області від 10.04.2009р. та постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2009 р. по справі № 3-840/2009р.

Так, при розгляді вказаної адміністративної справи № 3-840/2009р суд встановив наступне:

13.01.2009р. ОСОБА_1 керуючи автомобілем VOLVO держ. номер НОМЕР_1 порушив «Правила дорожнього руху», що виразилося в тому, що він 13.01.2009 р. приблизно в 00 год. 25 хв. керуючі автомобілем на автодорозі Горлівка Кр.Лиман при обранні безпечної швидкості, не врахував дорожню обстановку, не впорався з керуванням і допустив перекидування автомобіля, чим скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Виходячи із встановлення факту правопорушення у скоєнні ДТП ОСОБА_1, суд постановив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у доход держави в розмірі 340 грн.

Постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 03.03.2009 р. по справі № 3-840/2009р. набрала законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення загального суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

Після скоєння ДТП скловироби, які знаходилися в транспортному засобі були пересортовані на пригідні та розбиті, про що складено акт, в якому визначено найменування та кількість виробів та накладна, в якій визначено найменування, кількість та вартість розбитих виробів.

При цьому, встановлено, що вартість пошкодженої в результаті ДТП продукції складає 11445 грн. 60 коп.

У звязку з наведеними обставинами та виходячи з умов договору №ГЗУ/01.03-1 від 01.03.2008 р. про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, ТОВ «Торговий дім Попаснянський склозавод», претензією від 14.01.2009 р., предявило до ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»вимоги про відшкодування вартості пошкодженого вантажу у сумі 11445 грн. 60 коп.

У відповіді на претензію від 15.01.2009 р. ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»визнало вимоги у повному обсязі, та у звязку з наявністю боргу ТОВ «Торговий дім Попаснянський склозавод» перед ТОВ «ГРІФОН-ТРАНС»за надання послуг по договору №ГЗУ/01.03-1 від 01.03.2008 р. просило зарахувати зустрічні однорідні вимоги.

Зарахування зустрічних однорідних вимог було проведено, про що ТОВ «Торговий дім Попаснянський склозавод» листом від 16.01.2009 р. направив позивачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та Протокол про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Отже, матеріалами справи підтверджується відшкодування позивачем на користь замовника вартості пошкодженого вантажу.

Виходячи з наведених обставин, тобто відшкодування збитків, завданих відповідачем при перевезенні вантажу замовнику перевезення на підставі правовідносин за договором №ГЗУ/01.03-1 від 01.03.2008 р. про надання транспортно-експедиційних послуг, позивач предявив вимоги про стягнення з безпосереднього перевізника збитків у розмірі вартості пошкодженого вантажу - 11445 грн. 60 коп. При цьому, право зворотної вимоги (регресу) особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування передбачено ст. 1191 Цивільного кодексу України. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення упущеної вигоди у розмірі 2600 грн., як кошти, які замовник перевезення (третя особа) заплатив би позивачу якби з вини відповідача не трапилося ДТП та вантаж був доставлений вантажоодержувачу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Правовідносини з транспортного експедирування, зокрема, регулюються положеннями глави 65 Цивільного кодексу України. Так, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом (ст. 929 ЦК України).

Відповідно до ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обовязків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 гл. 51 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають зокрема правові наслідки по відшкодуванню збитків.

Також, згідно ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено.

При цьому відповідно до ч. 2 зазначеної статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вина відповідача є доведеною, про що зазначено вище у даному рішенні.

Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України відшкодування збитків є одним із належних способів захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками зокрема є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

Крім того, питання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки окремо регулюється ст. 1187 Цивільного кодексу України.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 ЦК України).

Згідно ч. 2 зазначеної статті шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів належними засобами доказування належне виконання зобовязань з перевезення вантажу без скоєння ДТП та пошкодження вантажу.

Суд визнав доведеними, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, всі складові настання відповідальності, тобто наявності складу правопорушення, а саме: наявність шкоди (збитків); протиправна поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою (збитками) та протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди (збитків).

Таким чином, позов підлягає задоволенню повністю. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 045 грн. 60 коп., з яких реальні збитки у розмірі вартості пошкодженого при ДТП вантажу у сумі 11 445 грн. 60 коп. та упущена вигода у розмірі 2 600 грн. - кошти які позивач одержав би від замовника перевезення (третьої особи), якби з вини відповідача не трапилося ДТП та вантаж був доставлений вантажоодержувачу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача у складі: 140 грн. 46 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оскільки при подачі позову позивачем було не доплачено державне мито у сумі 00 грн. 01 коп. дана сума підлягає стягненню з нього в доход державного бюджету. Так, ціною позову визначено суму 14045,60 грн. Один відсоток від цієї суми (з урахуванням округлення) складає 140 грн. 46 коп., тоді як позивачем було сплачено 140 грн. 45 коп.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс», м. Луганськ, вул. Лермонтова, б. 1-б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35707380, збитки у сумі 11 445 грн. 60 коп., упущену вигоду в сумі 2600 грн. 00 коп., судові витрати зі сплати державного мита у сумі 140 грн. 46 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312 грн. 50 коп. Наказ видати.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфон-Транс», м. Луганськ, вул. Лермонтова, б. 1-б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35707380 у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 00 грн. 01 коп. Видати наказ органу Державної податкової інспекції.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписано 17.07.2009 р.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко