Рішення № 59183798, 21.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3680/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 630/664/15-ц Зінченко О.В.

Категорія : договірні Доповідач -Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді: Гальянової І.Г.,

суддів: Колтунової А.І.,

Костенко Т.М.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Люботинського міського суду Харківської області від 02 лютого 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

31 серпня 2015 року представник позивача звернувсь до суду з позовом в якому просив стягнути з ОСОБА_6 заборгованість за кредитним договором № 1137633000 від 04 квітня 2007 року станом на 28.07.2015 року в сумі 1094604, 47 грн..

24 листопада 2015 року представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 19 грудня 2011 року в сумі 258053, 79 грн., яка складається : з заборгованості за кредитом в сумі 184193, 16 грн. та за відсотками в сумі 73860, 63 грн. .

Вказані вимоги обґрунтовував тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 04.04.2007 року був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_6 кредит у розмірі 29792 дол. США.

04.02.2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду до кредитного договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди щодо зміни схеми погашення кредиту та строку його погашення.

Представник позивача зазначає, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав повністю, в той час як ОСОБА_6 свої зобов'язання не виконував, в зв'язку з чим станом на 19.11.2011 року утворилась зазначена вище заборгованість.

Представник позивача зазначає, що позивач набув права кредитора за вказаним договором згідно договіру купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08.12.2011 року із ПАТ «УкрСиббанк».

Представник позивача зазначає, що первинний відповідач у справі ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та згідно до інформації Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області № 1409/01-16 від 15.10.2015 року в шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Як на підставу солідарного стягнення зазначеної заборгованості з відповідачів як спадкоємців померлого ОСОБА_6, представник позивача посилається на вимоги ст.ст.526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 1218, 1297 ЦК України.

24 листопада 2015 року відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 подали до суду письмові заперечення, в яких посилаючись на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, невідповідність позовних вимог позивача вимогам ст.. 1282 ЦК України, просили відмовити позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог.

При цьому, ОСОБА_4 в зазначених вище запереченнях також зазначила, що спадкодавець , відповідно до заповіту, заповідав їй ? частину кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташоване по АДРЕСА_1., яке є об'єктом самочинного будівництва, у зв'язку з чим спадкодавець ОСОБА_6 не набув на нього права власності та у зв'язку з чим спадщина на вказане нерухоме майно не відкривалась.

ОСОБА_8 в зазначених запереченнях вказав на те, що спадкодавець відповідно до заповіту ,заповідав йому автомобіль марки «Мітцубіші паджеро», який спадкодавцем було передано в заставу Банку на забезпечення виконання зазначеного кредитного договору та на який Банком накладено заборону, у зв'язку з чим він не може отримати його у власність в порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в запереченнях також зазначають про не відкриття спадщини на автомобіль марки «Шкода Фабія», який ОСОБА_6 заповідав ОСОБА_5 у зв'язку з його відсутністю та відмовою нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний автомобіль ( а.с.105-107).

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 02 лютого 2016 року позивачу відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам.

Представник позивача зазначає, що суд першої інстанції в порушення ч.3 ст. 1236 ЦК України необґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог з підстав ненадання позивачем доказів на підтвердження часток відповідачів у спадщині, отриманих згідно заповіту ОСОБА_6 та не врахував, що відповідно до такого заповіту та не врахував, що згідно до такого заповіту ОСОБА_6 заповідав ОСОБА_5 автомобіль марки «Шкода Фабія», 2006 року випуску, ОСОБА_3 - автомобіль марки «Мітцубіші пажеро», 2006 року випуску та ОСОБА_9 -1/2 частину будівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» з господарськими будівлями та спорудами, однак справа не містить жодних довідок від нотаріуса про розмір часток спадкоємців та позивач самостійно не може їх визначити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку , апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції , з посиланням на вимоги ст. 1282 ЦК України, виходив з того, що позивачем обрано спосіб судового захисту, не передбачений законом, а саме: солідарне стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника.

При цьому , судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами , що 04 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено кредитно-заставний договір, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 29792 долари США, який зобов'язався повернути та сплатити відсотки, комісії в порядку і на умовах, визначених договором. Кінцевим терміном погашення кредиту, визначеним договором, є 04.04.2014року.

Відповідно до п.2.1. , 2.1.1.умов вказаного договору , у забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобов'язань Позичальника за даним договором . Позичальник передає в заставу, а Банк приймає транспортний засіб - автомобіль марки «Мітцубіші пажеро», 2006 року державний номер НОМЕР_1 та заставою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань позичальника за цим договором.

Відповідно до п.2.2. умов договору вартість предмету застави сторони визначили у 174947,00 грн.

В пунктах 9.1. , 9.3. , 9.5 умов вказаного кредитно - заставного договору сторони погодили звернення стягнення на предмет застави, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за цим договором в позасудовому порядку , відповідно до яких Банк має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет застави як:

- передача Предмету застави у власність в рахунок виконання забезпеченого заставою зобов'язання в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»,

- продаж Банком предмету застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем, або на публічних торгах, в порядку, встановленому Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» ( а.с.5-14).

04 лютого 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода № 3 до договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11137633000, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про зміну схеми погашення кредиту. Крім того, додатковою угодою збільшено загальний термін кредитування до 04.04.2016 року ( а.с.18-24).

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором АТ «Укрсиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами ( а.с.30-34).

Матеріали справи також свідчать про те, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується актовим записом № 219 від 21.06.2011 року про його смерті ( а.с.58).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитно-заставним договором , станом на 19.12.2011 року заборгованість ОСОБА_6 складала 23053, 25 доларів США, що еквівалентно 184193, 216 грн. за тілом кредиту та 9244, 25 доларів США, що еквівалентно 73860, 63 грн. - за відсотками( а.с.88).

При цьому, представник позивача в суді апеляційної інстанції зазначив про відсутність у позивача даних про наявність такої заборгованості у ОСОБА_6 на день його смерті - на ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

В ч. 4 ст. 29 зазначеного Закону України встановлено, що у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження , відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжував не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) .До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом вказаних норм, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов»язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника)за загальним правилом переходять до іншої особи-її спадкоємця.

При цьому , спадкоємець боржника несе зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватись до сплати спадкоємцями.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_6 19.04.2011 року склав нотаріально посвідчений заповіт, відповідно до якого заповідав ОСОБА_5 легковий автомобіль марки «Шкода Фабія», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3 заповідав автомобіль марки «Мітцубіші пажеро», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_4- належну йому на праві особистої власності ? частину нежитлової будівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» з господарськими будівлями і спорудами ,що знаходяться за адресою : АДРЕСА_2 ( а.с.92-93).

Таким чином, відповідно до вказаного заповіту спадкодавець ОСОБА_6 заповідав відповідачу ОСОБА_3 автомобіль марки «Мітцубіші пажеро», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який передано ним у заставу на підставі зазначеного вище кредитно-заставного договору Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» та право на вимогу за яким ,у відповідності до вимог ст.514 ЦК України, перейшло до позивача.

Судом першої інстанції також встановлено , підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, що відповідачі у встановлений законом строк звернулись з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 за вказаним заповітом.

Матеріали справи також свідчать про те, що постановою державного нотаріуса Другою державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 18.02.2014 року ОСОБА_4, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину нежитлової будівлі кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованого за зазначеною вище адресою з підстав неподання нею документів , які підтверджують право спадкодавця ОСОБА_6 на спадкове майно ( а.а.108)

Постановою державного нотаріуса Другою державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 18.02.2014 року ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки «Мітцубіші пажеро», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 з підстав неподання ним документу, який підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_6 на вказане спадкове майно ( а.с.109).

Постановою державного нотаріуса Другою державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 18.02.2014 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на автомобіль марки «Шкода Фабія», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 з підстав неподання ним документу який підтверджує право власності спадкодавця ОСОБА_6 на вказане спадкове майно ( а.с. 110).

При цьому, як свідчить додаток 2 (Графік платежів)до додаткової угоди № 3 від 04.02.2009 року до договору про надання кредиту під заставу транспортного засобу та пункт 2.1. умов цієї додаткової угоди, позичальник зобов'язувався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтет них платежів в розмірі 425, 00 доларів США щомісячно та станом на квітень 2011 року, тобто на день складання заповіту зобов'язувався погасити 9569, 54 долара США тіла кредиту ( 23,052, 46 доларів США загальна заборгованість станом на 01.04.2009 року - 13482,92 долари США ( стовпчик 2 Графіку платежів ) , тоді як на час складання такого заповіту , мав прострочену заборгованість за тілом кредиту в зазначеному розмірі, а на день смерті мав прострочену заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13623,89 доларів США ( 23052, 46 доларів США - 9428, 57 доларів США ) ( а.с.22-24).

Вказані обставини справи та умови зазначеного вище кредитно-заставного договору ( пункти 9.1., 9.3., 9.5) свідчать про наявність права ще у попереднього кредитора на задоволення вимог за рахунок переданого спадкодавцем у заставу рухомого майна - шляхом як набуття на нього права власності , так і його продажу .

Матеріали справи також свідчать про те, що станом на 23.05.2016 року ? частина нежитлової будівлі , кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» з господарськими будівлями та спорудами, розташоване за вказаною адресою та належить ОСОБА_6 на підставі ухвали Комінтернівського райсуду м.Харкова від 17.06.2008 року, на підставі постанови виконавчої служби Баришівського РУЮ № ВП 7960476 від 25.06.2008 року та постанови 67081193 слідчого управління в Харківській області від 11.12.2008 року, знаходиться під забороною та арештом ( а.с.249).

В частинах 1 та 2 статті 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець , який прийняв спадщину , у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видючою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як свідчать матеріали справи, всі відповідачі звертались до нотаріуса за видачею їм свідоцтв про право на спадщину за заповітом та отримали відмову нотаріуса у вчинені вказаних нотаріальних дій у зв'язку з відсутністю документів на зазначене вище спадкове майно ( а.с.108-110).

Отримане у спадщину ОСОБА_4 зазначене вище нерухоме майно , з 22.06.2008 року знаходиться під забороною та арештом, що виключає можливість отримання нею свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частину кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» з господарською будівлею та спорудами. Доказів, які б свідчили, що позивач має пріоритетне право на задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором за рахунок отриманого відповідачем ОСОБА_4 у спадщину нерухомого майна , позивач суду не надав.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що як на час складання спадкодавцем ОСОБА_6 заповіту , так і на час відкриття спадщини легковий автомобіль марки «Мітцубіші пажеро», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, належав на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6 та попередній кредитор чи позивач не скористався правом на звернення стягнення на вказаний автомобіль як предмет застави як в позасудовому порядку, так і за рішенням суду.

Позивачем також не надано доказів , які б свідчили про те, що на час відкриття спадщини, легковий автомобіль марки «Шкода Фабія», 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, як на час складання спадкодавцем ОСОБА_6 зазначеного заповіту, так і на день відкриття спадщини , належав спадкодавцю на праві власності.

Вказані обставини справи, вимоги зазначених норм матеріального та процесуального права свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача , у зв'язку з їх недоведеністю позивачем.

Суд першої інстанції на зазначені вище обставини справи, вимоги норм матеріального та процесуального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про те, що позивачем обрано не передбачений законом спосіб судового захисту.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке , що ухвалено судом першої інстанції з порушенням вказаних норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України), з ухваленням у справі нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог з зазначених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 317, 319, 209, 218 ЦПК України, судова колегія,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Скасувати рішення Люботинського міського суду Харківської області від 02 лютого 2016 року .

Відмовити Публічному акціонерному товариству « Дельта Банк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з інших підстав

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий, суддя: І.Г. Гальянова

Судді : А.І. Колтунова

Т.М. Костенко