Рішення № 59182544, 19.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 546/553/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1959/16Головуючий у 1-й інстанції Беркута Л.Г. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Карнауха П.М.

суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову вказували, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, внаслідок чого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов кредитного договору №1601/1007/88-298, укладеного 02 жовтня 2007 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 банк зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 40000,00 грн. на строк з 02 жовтня 2007 року по 02 жовтня 2017 року взамін на зобов'язання повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та графіком погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору.

Оскільки позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 40000,00 грн., а відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором станом на 01.05.2016 р. в сумі 40569,45 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 23283,22 грн., заборгованості по відсотках у сумі 7795,95 грн. та 9490,28 грн. пені, обрахованої станом на 01.05.2015 р. з урахуванням норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України, за останні 12 місяців.

У вересні 2015 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Альфа Банк» про захист прав споживачів та визнання частково недійсним договору факторингу, припинення дії, яка порушує право.

Ухвалою судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2015 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про захист прав споживачів та визнання частково недійсним договору факторингу, припинення дії, яка порушує право, залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст.ст. 119, 120 ЦПК України. Надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Альфа Банк" про захист прав споживачів та визнання частково недійсним договору факторингу, припинення дії, яка порушує право, визнано неподаною та повернуто позивачу.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, Код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) заборгованість по кредитному договору № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року у сумі 28632,07 грн. (двадцять вісім тисяч шістсот тридцять дві гривні 07 коп.), яка складається з заборгованості по кредиту - 12358,00 грн., заборгованості по відсотках 12358,00 грн., пені 9490,28 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, Код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) витрати по сплаті судового збору у сумі 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 04 коп.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохає скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження по справі.

Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо розміру заборгованості, судом не досліджено надані докази, а залишення без руху його зустрічної позовної заяви та подальше повернення позову призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з"явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 направили засобами електронного зв"язку клопотання про відкладення розгляду справи, в яких ОСОБА_3 повідомляє, що стан її здоров"я не дозволяє бути присутньою у судовому засіданні, а ОСОБА_2 має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Колегія суддів, дослідивши надані клопотання, порадившись на місці, не знаходить підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи, оскільки зазначені відповідачами підстави для відкладення розгляду справи не є поважними та доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідачами не надано.

У відповідності до ст. 305 ЦК України колегія суддів розглядає справу у відсутність сторін, які не з"явилися до суду.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.213ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року, за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 40 000 грн. на строк з 02 жовтня 2007 року по 02 жовтня 2017 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,99% річних на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до моменту його повернення /а.с.5-8/.

Згідно з п. 3.1. кредитного договору позичальник взяв на себе зобов'язання погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок № 22034100244001 щомісяця, через касу банку згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору /а.с.5/.

На забезпечення виконання боржником умов кредитного договору № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року, між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», з однієї сторони та ОСОБА_2 (боржник) і ОСОБА_3 (поручитель) - з другої сторони укладено договір поруки №1601/1007/88-298-Р-1 від 02 жовтня 2007 року /а.с.11/.

Згідно п. 2 даного договору поруки ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_2 перед банком за виконання ним умов основного зобов'язання за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року усім належним майном та грошовими коштами.

На підставі ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2013 року у справі № 1626/1592/12, встановлено факт неналежності виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року, у зв'язку з чим, позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, яка станом на 01.11.2012 року складає 25688,69 грн., та складається з заборгованості за кредитом - 23283,22 грн., по відсотках - 2337,65 грн., штраф - 67,82 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: житловий будинок, розташований на земельній ділянці приватної власності площею - 699 кв.м., який належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, шляхом проведення торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій /а.с.136/.

Установлено, що майно за рішенням суду не реалізовано, заборгованість не погашено.

Вказаним рішенням також установлено, що між ПАТ «Сведбанк» (правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк») та ПАТ «Дельта Банк» 25 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

З виписки договору купівлі-продажу від 25 травня 2012 року вбачається, що продавець погоджується продати (відступити) Права вимоги та передати їх Покупцю, а Покупець цим погоджується купити Права вимоги, прийняти їх і сплатити Загальну Купівельну ціну /а.с.14/.

15 червня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» уклало з ПАТ «Альфа банк» договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитними договорами, які продавець придбав 25 травня 2012 року у ПАТ «Сведбанк» /а.с.15-21/.

Згідно витягу з додатку № 1 до договору від 15 червня 2012 року право вимоги передано за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та позичальником ОСОБА_2 /а.с.22/.

18 травня 2015 року позивачем направлено на адреси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту, що підтверджується листом від 18 травня 2015 року №44710-102-б/б та реєстром рекомендованих почтових відправлень, що пересилаються в межах України /а.с.28,29/.

Разом з тим, заборгованість відповідачами не погашена.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором 1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року, станом на 01 травня 2015 року ОСОБА_2 має заборгованість у сумі 40569,45 грн., що складається з заборгованості по кредиту - 23282,22 грн., заборгованості по відсотках 7795,95 грн.

Пеня в межах однорічного строку позовної давності складає 9490,28 грн. /а.с.23/.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції вірно виходив із того, що оскільки право вимоги передано лише за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року, заборгованість підлягає стягненню саме з відповідача ОСОБА_2

Такі висновки суду є вірними, узгоджуються зі встановленими по справі обставинами та відповідають правовим нормам, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 512 ч.1 п.1, ч.3 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року в справі № 6-979цс15.

За таких обставин, районним судом обґрунтовано відхилено доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що йому не було повідомлено про відступлення права вимоги, як на підставу невиконання своїх зобов'язань.

Обґрунтованість та законність вимог позивача, як і факт набуття права вимоги також встановлені рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2013 року у справі №1626/1592/12. Отже, позивач набув право вимоги до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року.

Перевіряючи висновки суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, відсотків та пені, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Ст.ст. 526, 530, 623, 624 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений у ньому строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.

Ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно зі ст. 262 ЦК України, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).

Судом вірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не виконував зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом. Позов ПАТ «Альфа Банк» пред'явлено до суду 03 червня 2015 року. Умовами кредитного договору сторони встановили, що кредитні кошти надано відповідачу на строк з 02 жовтня 2007 року по 02 жовтня 2017 року. Повернення кредиту має відбуватися згідно графіку щомісячними платежами /а.с.7-8/.

Відповідачами заявлено вимоги про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції /а.с.167-168/.

Положеннями кредитного договору №1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року сторони не обумовили про збільшення строку позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту з урахуванням загального строку позовної давності у сумі 12358,00 грн., відсотків у такій же сумі та пені районний суд не взяв до уваги рішення Апеляційного суду Полтавської області від 18 грудня 2013 року у справі № 1626/1592/12, яке набрало законної сили та яким задоволено позов ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та яким в рахунок погашення заборгованості за укладеним кредитним договором №1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, яка станом на 01.11.2012 року складає 25688,69 грн., та складається з заборгованості за кредитом - 23283,22 грн., по відсотках - 2337,65 грн., штраф - 67,82 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту станом на 01.11.2012 року у сумі 23283,22 грн. та по відсотках у сумі 2337,65 грн. була стягнута вказаним рішенням суду з боржника ОСОБА_6, а строк позовної давності в даному випадку перервався пред'явленням позову до поручителя ОСОБА_6 за кредитним договором №1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року, укладеним з ОСОБА_2

Отже, оскільки рішення суду не виконано, заборгованість не погашена, позивач має право на отримання процентів за користування кредитом, розмір яких згідно наданого банком розрахунку (а.с.23) складає 7795,95 грн. станом на 01.05.2015 р. (межі позовних вимог) та пені у сумі 9490,28 грн.

Колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості відповідає умовам кредитного договору, відповідачами не спростований, жодних сумнівів не викликає.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення районного суду в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та розміру відсотків та вважає, що до стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає заборгованість по процентам у сумі 7795,95 грн. та 9490,26 грн. пені згідно наданого банком розрахунку (а.с.23).

Оскільки позивачем не надано жодних доказів отримання ним права вимоги за договором поруки №1601/1007/88-298-Р-1 від 02 жовтня 2007 року, укладеним між АКБ «ТАС-Комерцбанк», з однієї сторони, боржником ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3 з другої сторони, згідно витягу з додатку № 1 до договору від 15 червня 2012 року право вимоги передано лише за кредитним договором № 1601/1007/88-298 від 02.10.2007 року, що було укладено між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступник - ПАТ «Сведбанк») та позичальником ОСОБА_2 /а.с.22/, районний суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 174,45 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині неправомірності залишення без руху його зустрічної позовної заяви та її подальшого повернення судом першої інстанції на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки ухвала про повернення зустрічної позовної заяви набрала законної сили та не є предметом апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316,317 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованості за договором кредиту та судових витрат скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, Код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) заборгованість по кредитному договору № 1601/1007/88-298 від 02 жовтня 2007 року у сумі 17286,23 грн., яка складається з заборгованості по відсотках у сумі 7795,95 грн. та 9490,28 грн. пені.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» (м. Київ, вулиця Десятинна, 4/6, МФО 300346, Код ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004) витрати по сплаті судового збору у сумі 174,45 грн.

В іншій частині рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий /підпис/ П.М.Карнаух

Судді /підпис/ Л.І.Пилипчук

/підпис/ О.В.Чумак

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області П.М.Карнаух