Рішення № 59181937, 29.06.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 1512/6304/2012

Провадження № 2/520/1004/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Луняченка В.О. ,

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ «Дельта банк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №153/ФКВ-07 від 28.04.2007 року та понесені банком судові витрати сумою 902,10 гривень.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача ПАТ «Дельта Банк», в якій останній позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити та розглядати справу за відсутністю представника ПАТ «Дельта Банк», а також не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної, надані докази, вважає позов ПАТ «Дельта Банк» підлягаючим частковому задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Судом встановлено, що згідно з договором № 153/ФКВ-07 від 28.04.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк», банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 23396,00 дол. США з розрахунку 11,50 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 28.04.2007 року по 27.04.2014 року, з метою використання кредитних коштів- придбання автомобілю ( а.с. 6-12).

Відповідно до положень вказаного кредитного договору відповідач зобов'язався повертати суму кредиту та сплачувати проценти, комісії та інші платежі у порядку та терміни, встановлені договором та графіком погашення невід'ємною частиною кредитного договору.

Банк виконав умови, передбачені кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти сумою 23396,00 дол. США.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору позичальник зобов'язався використовувати кредит на зазначені в договорі цілі і відповідно до п.2.4 забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором терміни. Терміни сплати кредиту та процентів встановлені п. 2.7 кредитного договору.

Однак, відповідачем встановлені договором терміни повернення наданого йому кредиту (основної суми) та терміни сплати відсотків за кредит не дотримуються. Факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитам договором підтверджується наданим розрахунком заборгованості, зокрема неналежним виконанням в даному випадку є порушення строків погашення кредитної заборгованості відсотків за користування кредитними коштами. Загальний розмір заборгованості відповідача по кредиту та процентам перед позивачем станом на 05.04.2012 року у відповідача перед банком утворилась заборгованість у сумі 90209,69 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом складає 88998,31 гривень, сума заборгованості за відсотками 1000,56 гривень, сума комісій передбачених договором -210,82 гривень.

Пункотом 7.1 Кредитного договору встановлено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він повністю розуміє всі умови даного договору, свої права та обовязки за даним договором і погоджується з ним.

Згідно з положеннями ст. ст. 530, 612, 625 ЦК України, якщо встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки.

У порушення вищевказаних умов кредитного договору, а також ст. ст. 509 і 1054 ЦК України, відповідач прийнятих на себе кредитних зобов'язань, у частині своєчасного погашення заборгованості за кредитом і нарахованим по ньому відсоткам не виконує.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів (ч. 2 ст. 1050). Згідно до ст. 546 ЦК України, зобовязання може забезпечуватись зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого зобовязання, відповідає перед кредитором за порушення зобовязань боржником, а також при порушенні боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачена додаткова (субсидіарна відповідальність) поручителя.

Згідно ч.1,2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Суд приймає до уваги той факт, що відповідно до договору від 30.06.2010 рок між ТОВ «Укрпромбанк» АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк» відповідно до п. 4.1. якого в порядку , обсязі та на умовах, визначених договором «Укрпромбанк» передав ( відступив) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, у звязку з чим АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору №153/ФКВ-07 від 28.04.2007 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, від 28.04.2007 року № 153/ФКВ-07 між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №150/ФПОР-07 від 28.04.2007 року, відповідно до умов якого поручитель зобовязався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобовязань, що виникли з Кредитного договору. Відповідно до умов договору поруки, відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Згідно з п. 2 договору поруки поручитель - відповідач відповідає перед кредитором - позивачем у тому ж обсязі, що й позичальник, у тому числі за повернення основної суми боргу, відсотків, комісій за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, зазначених в Кредитному договорі.

Згідно з п. 3. договору поруки відповідальність поручителя і позичальника є солідарною. Ці пункти договору поруки цілком відповідають ст. 554 ЦК України, в яких зазначено, що при порушенні боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не передбачена додаткова (субсидіарна відповідальність) поручителя.

Відповідно до п. 4 договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання, але взяті на себе зобов'язання за договором поруки відповідачем також не виконані.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

Порука є одним із способів забезпечення зобов'язань при укладенні кредитних договорів та має зобов'язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюють свою дію загальні положення про зобов'язання та про договори.

Відповідно до ст. 553 ЦК України під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору поруки договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами частини четвертої ст. 559 ЦК України встановили, що відповідно до п.3.1 строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Так, відповідно до п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», розяснено судам, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Вищенаведене також відображено у правових висновках Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-68цс11, згідно яких: умови договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Відповідно до правових висновків Верховного суду України, викладених в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-190цс14 пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі частини другої статті 1050 ЦК України строку виконання основного зобовязання передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

У правових висновках Верховного суду України, викладених в постанові від 26.11.2014 року у справі № 6-75 цс14 зазначено, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобовязання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором строк предявлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобовязання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобовязання в повному обсязі або у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-69цс11, у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. При цьому звернення до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим не є необхідним, проте такі вимоги підлягають розгляду судом у разі наявності відповідного спору. Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки. Право поручителів не підлягає захисту шляхом припинення договору поруки, тобто за п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України,оскільки це суперечить положенням ч. 1 ст. 559 цього Кодексу. Таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання поруки припиненою.

Суду надано копії письмових вимог до позичальника та поручителя від 15.04.11 та 03.04.12 року щодо погашення кредитної заборгованості.

Оскільки строк дії поруки договором не визначено, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України вимоги до поручителя могли бути заявлені у межах шести місяців від дня настання строку виконання зобовязання, забезпеченого порукою.

Судом встановлено, що ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Київського районного суду м.Одеси з позовом про стягнення боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.05.12 року.

Таким чином, позов до поручителя ОСОБА_2 подано банком після закінчення строку дії поруки, що є підставою для часткового задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» щодо солідарного стягнення заборгованості, а саме в частині стягнення заборгованості на користь позивача з ОСОБА_1 в розмірі 90209,69 гривень, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В силу ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Суд вважає, що судові витрати, які витратив позивач за первинним позовом мають бути відшкодовані позивачу ПАТ «УкрСиббанк» за рахунок відповідача ОСОБА_1 у сумі 902,10 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.3, 7, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236 код 34047020, р/р 373980009) заборгованість за кредитним договором № 153/ФКВ-07 від 28.04.2007 року сумою 90209,69 гривень, з яких сума заборгованості за кредитом складає 88998,31 гривень, сума заборгованості за відсотками 1000,56 гривень, сума комісій передбачених договором -210,82 гривень.

В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №153/ФКВ-07 від 28.04.2007 року з ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ 34047020, р/р НОМЕР_2) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 902,10 (девятсот дві грн.10 коп.) гривні.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні, з дня отримання копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії

Суддя Луняченко В. О.