Ухвала суду № 59180584, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5290/16-к Головуючий у І інстанції Саранюк Л.П.Провадження № 11-сс/780/341/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 21.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Орла А.І.

суддів Семенцова В.Ю., Гриненка О.І.

при секретарі Казьміній А.В.

з участю прокурора Возняковського Т.П.

захисника ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль SMART CITY бежевого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Слідчий Ірпінського ВП ГУНП в Київській області звернувся до Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль SMART CITY бежевого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2016 року задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль 8МАКТ СІТУ бежевого кольору реєстраційний номер НОМЕР_1. Обґрунтовуючи свій висновок слідчий суддя зазначив, що слідчим доведено, що є достатні підстави вважати, що майно на яке просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому з метою забезпечення припинення незаконної діяльності, відшкодування заподіяних кримінальним правопорушенням збитків, слідчий суддя вважає, що слід накласти арешт на дане майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволення клопотання слідчого. Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що власником автомобіля, на який накладено арешт є вона. Розгляд клопотання слідчого проведений без її участі та повідомлення. Раніше, 29.04.2016 року на вказаний автомобіль вже накладався арешт, який 17.06.2016 року був скасований ухвалою слідчого судді. Однак, слідчим автомобіль їй повернутий не був і слідчий повторно звернувся до суду. Вона жодним чином не причетна до кримінального правопорушення, в межах якого на її автомобіль накладено арешт.

Заслухавши суддю доповідача, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що 19.04.2016 року був обшуканий автомобіль НОМЕР_2. Згідно протоколу обшуку, " речі та документи, перелічені в ухвалі не виявлені, в ході обшуку речі та документи не виявлені ". В цей же день зазначений автомобіль вилучений на майданчик тимчасово тримання. Ухвалою слідчого судді від 29.04.2016 року на автомобіль НОМЕР_2 був накладений арешт. 17.06.2016 року ухвалою слідчого судді скасовано арешт автомобіля НОМЕР_2, як накладений необгрунтовано. Однак автомобіль так і не був повернутий власнику. З моменту вилучення автомобіля, власник його - ОСОБА_3 доступу до нього не мала.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, розгляд клопотання про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2 проводився без повідомлення власника автомобіля, що суперечить вимогам ст. 172 КПК України, поскільки автомобіль був вилучений і не перебував у власника.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В клопотанні слідчого, необхідність накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2 обґрунтовується тим, що автомобіль є речовим доказом по справі, а саме знаряддям вчинення злочину, поскільки на ньому пересувалася група осіб причетна до вчинення злочину. При цьому слідчий зазначає в клопотанні, що автомобіль містить на собі сліди кримінального правопорушення та відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, однак не зазначає які саме, що встановлюються під час кримінального провадження. Слідчим також зазначено, що арешт автомобіля необхідний для його збереження з метою припинення незаконної діяльності та відшкодування заподіяних кримінальним правопорушенням збитків.

У відповідності до ч. З ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не зазначено, яким критеріям, викладеним в ст. 98 КПК України, відповідає автомобіль НОМЕР_2.

Виходячи зі змісту поняття " знаряддя вчинення злочину ", такими можуть бути визнані речі за допомогою яких вчиняється злочин. Кримінальне провадження, в якому слідчий звертався з клопотанням, внесено в ЄРДР за ч. 1 ст. 358 КК України ( невстановлені особи підробили документи від імені ТОВ " Інтелект Інвестмент " ), за ч. З ст. 190 КК України ( керівники ТОВ " Ідеал Компані Плюс шляхом обману заволоділи грошовими коштами ТОВ " ОСОБА_4 Строй '' в сумі близько 330000 грн., чим спричинили підприємству майнову шкоду у великих розмірах. В подальшому встановлено, що вказані керівники з метою ведення аналогічної злочинної діяльності використовують і інші підприємства ), за ч. 4 ст. 191 КК України ( службові особи ТОВ " Центр Бізнесу Поділля ", яке є генеральним підрядником робіт за державним замовленням, шляхом перерахунку грошових коштів на ТОВ " Наст Консалт ", керівник якого не має відношення до фінансово-господарської діяльності цього товариства, вчинили привласнення державних коштів ). В зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що як слідчим в клопотанні, так і слідчим суддею в ухвалі не зазначено, яким саме чином був використаний автомобіль НОМЕР_2 при підробці документів, при заволодінні грошовими коштами ТОВ " ОСОБА_4 Строй ", привласненні державних коштів.

У відповідності до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Колегія суддів зазначає, що ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі слідчого судді не зазначено, в чому полягає необхідність арешту автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, яка не являється підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, фізичною особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну діями ( бездіяльністю ) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, не може бути визнана законною та обґрунтованою і тому підлягає скасуванню з ухваленням своєї ухвали апеляційним судом.

Колегія суддів вважає, що поскільки прокурором, як при розгляді справи в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді не доведена необхідність арешту автомобіля НОМЕР_2, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, в задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 05.07.2016 року, якою накладено арешт на автомобіль НОМЕР_2, скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого Ірпінського ВП ГУНП в Київській області в кримінальному провадженні № 12015110040002656 про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_2.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :