Ухвала суду № 59180583, 21.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/11706/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В.Провадження № 22-ц/780/2765/16 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М.Категорія 33 21.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

21 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Білоконь О.В., Савченка С.І.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області, Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області про стягнення шкоди,

встановила:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2013 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, з оплатним вилученням транспортного засобу- автомобіля «Мазда-6», державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 2007 року випуску, синього кольору, шо належить позивачу на праві власності.

16 вересня 2013 року на виконання вищезазначеної постанови суду ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 23 вересня 2013 року позивач на вимогу державного виконавця надав автомобіль для проведення опису та арешту.

Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_3, який був представником торгуючої організації ПП «Нива-В.Ш.», на підставі довіреності від 03 вересня 2013 року. 29 жовтня 2013 року ВДВС Бориспільського МРУЮ винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності в особі ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» для надання експертного висновку щодо ринкової вартості автомобіля. 10 січня 2014 року до ВДВС надійшов експертний висновок від 16 грудня 2013 року, з яким позивача ознайомлено 14 січня 2014 року. 04 листопада 2013 року позивачеві стало відомо, що державним виконавцем ВДВС Бориспільського МРУЮ Кальонкіним О.С. було складено акт прийому-передачі, згідно з яким автомобіль був переданий на зберігання заступнику директора філії ПП «Нива-В.Ш.» ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності від 11 листопада 2013 року. Тобто, на момент передачі майна довіреність на ОСОБА_6 від ПП «Нива-В.Ш.» видана не була.

Крім того, в довіреності від 11 листопада 2013 року у ОСОБА_6 відсутні будь-які повноваження щодо приймання майна на відповідальне зберігання. Таким чином, державним виконавцем порушено положення п. 4.2.6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме: постанова про заміну зберігача майна не виносилась та позивачеві не направлялась. В акті приймання-передачі від 04 листопада 2013 року відсутні паспортні дані та місце проживання нового зберігача, як і відсутні у нього повноваження від ПП «Нива-В.Ш.» на отримання автомобіля на зберігання.

Крім того, автомобіль на реалізацію не передавався. Позивачеві в приміщенні ВДВС надавалась інформація, що його автомобіль знаходиться в ПП «Нива-В.Ш.», про передачу його ОСОБА_6 позивач не повідомлявся. Згідно відповіді державного виконавця від 09 вересня 2015 року на запит позивача про хід виконавчого провадження зазначається, що автомобіль на реалізацію не передавався у зв'язку із розірванням Міністерством юстиції України договорів із торгуючими організаціями.

Проте, позивач вважає, що державний виконавець свідомо не передав автомобіль ні торгуючій організації, ні ДП «Інформюст», як організатору торгів. 18 вересня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для оцінки майна в особі ТОВ «ЗемЮрКонс-алтинг», оскільки попередній висновок втратив чинність.

Однак, провести дану оцінку експерти не змогли, оскільки автомобіль, як і його зберігач, зник, відомості про його місцезнаходження також відсутні.

06 лютого 2015 року лише після того, як на прийомі у державного виконавця позивач наполіг на розшуку його зниклого автомобіля, державним виконавцем було направлено вимогу ОСОБА_6 щодо повернення ним автомобіля. Після того, як вищезазначені дії державного виконавця не дали результатів, державним виконавцем було направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

Автомобіль оголошено в розшук. Державний виконавець звертався із вимогою від 16 лютого 2015 року до ліквідатора ПП «Нива-В.Ш.» щодо повернення автомобіля. Проте, отримав відповідь від 25 лютого 2015 року, де зазначено, що автомобіль передавався не ПП «Нива-В.Ш.», а громадянину ОСОБА_6, а тому за поверненням автомобіля необхідно звертатися саме до нього.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач вважає, що ним 23 вересня 2013 року добровільно передано автомобіль за вимогою державного виконавця з метою його оплатного вилучення, але на даний час після спливу двох років з моменту передачі автомобіля позивачем так і не отримано вирученої суми від його реалізації, чим грубо порушені його права, як сторони виконавчого провадження.

Позивач вважає, що належне йому на праві власності майно, яке підлягало оплатному вилученню, могло бути реалізоване в порядку та в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки воно не було обтяжене іншими зобов'язаннями, на нього не було заявлено вимог інших стягувачів.

Проте, державний виконавець всупереч вимогам ст. ст. 6, 11, 30, 31 Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно затягував строки здійснення виконавчого провадження, здійснив незаконну передачу автомобіля на відповідальне зберігання особі, яка не мала права приймати таке майно, що призвело до зникнення автомобіля.

Вже два роки позивач позбавлений і автомобіля, і грошових коштів, які мали бути йому повернуті від реалізації автомобіля, що грубо порушує його права і законні інтереси.

Крім того, вищезазначені незаконні дії державного виконавця, які призвели до зникнення автомобіля, встановлені постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 листопада 2015 року, яка є належним доказом відповідно до роз'яснень п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Тому він змушений звернутись до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України в Київській області з рахунку державного бюджету на його користь матеріальну шкоду в розмірі 214995 грн., завдану неправомірними діями Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області. Позов заявив з підстав, передбачених ст. ст. 1166, 1173, 1174 ЦК України, ст. ст. 6, 11, 30, 31 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу».

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України в Київській області з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 214995,00 грн., завдану неправомірними діями Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області.

У апеляційній скарзі Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, оскільки зазначеним рішенням порушено права територіального органу державної влади та юридичної особи шляхом визначення дії, що не відноситься до його компетенції.

Так, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що Головне управління Державної Казначейської служби України у Київській області, як орган державної влади та юридична особа, в жодних правовідносинах з позивачем не перебувало, його законних прав та інтересів не порушувало, та не несе відповідальності за дії державних органів та їх посадових осіб, інших юридичних та фізичних осіб.

Також суд не взяв до уваги те, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 у редакції постанови від 30.01.2013 року № 45, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (п. 38 Порядку).

Тому, безспірне списання коштів з Державного бюджету України моральної та матеріальної шкоди здійснюється Казначейством України, а не його територіальним органом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд, враховуючи те, що позивачем подано до суду належні та допустимі докази, які підтверджують наявність заподіяної матеріальної шкоди, що грунтуються на загальних підставах відповідальності за завдану майнову шкоду, а також те, що позивачем доведено як наявність неправомірних дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, так і розмір заподіяної шкоди, дійшов висновку, щовимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України в Київській області з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 214995 грн., завданої неправомірними діями ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області, є правомірними, обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка передбачає право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, що 29 липня 2013 року постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, з оплатним вилученням транспортного засобу - автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, 2007 року випуску, синього кольору, що належить позивачу на праві власності.

Постановою старшого державного виконавця Нечитайло Д.В. Відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 16 вересня 2013 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови №3/359/2044 Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2013 року про оплатне вилучення у ОСОБА_7 на користь держави транспортного засобу автомобіля «Мазда-6» (а. с. 6).

З листа ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області за №39190 від 09 вересня 2015 року (а. с. 8-9) вбачається, що 23 вересня 2013 року державним виконавцем Нечитайло Д.В. проведено опис транспортного засобу автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, та винесено постанову про накладення арешту на вищезазначений автомобіль. Описане майно прийняв на відповідальне зберігання ОСОБА_3, який був представником торгуючої організації ПП «Нива-В.Ш.», на підставі довіреності від 03 вересня 2013 року.

29 жовтня 2013 року ВДВС Бориспільського МРУЮ винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності в особі ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг» для надання експертного висновку щодо ринкової вартості автомобіля.

Відповідно до п. 4.5.4. та 4.5.5. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 для проведення реалізації нерухомого майна або транспортних засобів державним виконавцем збираються такі документи: у разі продажу транспортного засобу - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт). У разі якщо транспортний засіб не перебував на обліку в державному органі, що здійснює реєстрацію відповідних транспортних засобів, - інші документи, що підтверджують право власності на цей транспортний засіб відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 року №1371), або інших нормативно-правових актів з питань реєстрації та обліку транспортних засобів. Вказані документи збираються державним виконавцем одразу після проведення опису майна.

Згідно п. 4.5.6 цієї ж Інструкції копії зазначених документів із супровідним листом, копіями виконавчого документа та акта визначення вартості майна (звіту про оцінку майна) та копією розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна або інформаційної довідки органу державної реєстрації прав про наявність обтяжень речових прав на нерухоме майно передаються державним виконавцем особисто або через спеціально уповноважену особу відділу державної виконавчої служби до відповідного регіонального органу ДВС для здійснення заходів щодо передачі майна на реалізацію та організації конкурсу. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, забезпечує правильність та повноту підготовлених документів.

Судом вірно встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що вищезазначені документи та автомобіль державним виконавцем були передані на реалізацію., оскільки таких доказів відповідач відділ державної виконавчої служби всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України суду не надав.

Встановлено, що відповідно до акта прийому передачі від 04 листопада 2013 року ВДВС Бориспільського МРУЮ у зв'язку із звільненням ОСОБА_3 з ПП «НИВА В.Ш.» старший державний виконавець Кальонкін О.С. передав, а ОСОБА_6 прийняв на відповідальне зберігання автомобіль «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 7).

З довіреності №1634/13 від 11 листопада 2013 року ПП «НИВА В.Ш.» не вбачається, що останнє уповноважує ОСОБА_6 на приймання майна на відповідальне зберігання (а. с. 48).

Згідно п. 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.

Проте, судом вірно встановлено, що державний виконавець всупереч вимогам п. 4.2.6. вказаної інструкції постанову про передачу майна іншому зберігачу не виносив та позивачу не направляв.

10 січня 2014 року до ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області надійшов експертний висновок від 16 грудня 2013 року (а. с. 50-72), згідно якого ринкова вартість автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1 становила 41000 грн. З даним висновком позивача ознайомлено 14 січня 2014 року (а. с. 73).

16 червня 2014 року актом державного виконавця встановлено, що автомобіль «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, перебуває в задовільному стані на майданчику ПП «НИВА В.Ш.» за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 30 (а. с. 74).

Судом встановлено, що 18 вересня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для оцінки майна в особі ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг», оскільки попередній висновок втратив чинність. Проте, як виявилося, провести дану оцінку експерти не змогли, оскільки автомобіль, як і його зберігач, зник, відомості про його місцезнаходження також відсутні.

Згідно листа начальника ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області за № 6799 від 16 лютого 2015 року, адресованого ліквідатору ПП «Нива-В.Ш.» Сірош О.М., останнього зобов'язано повернути майно згідно акту прийому передачі від 04 листопада 2013 року особі, яка є його власником, ОСОБА_2 (а. с. 77).

25 лютого 2015 року до ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області надійшов лист від ліквідатора ПП «Нива-В.ІІІ.» Сіроша О.М., згідно якого він пропонує звернутися до особи, яка прийняла майно збереження - ОСОБА_6, з метою повернення автомобіля його власнику (а. с. 78).

Встановлено, що 04 березня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області направлено до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. (а. с. 79).

Згідно відповіді державного виконавця від 09 вересня 2015 року на запит позивача про хід виконавчого провадження зазначається, що автомобіль на реалізацію не передавався у зв'язку із розірванням Міністерством юстиції України договорів із торгуючими організаціями.

09 вересня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області направлено запит державного виконавця за №39189 до начальника УДАІ ГУ МВС України в Київській області, в якому просив повідомити чи оголошено розшук автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, та результати розшуку (а.с.80) а також повторно направлено до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (а.с.81-82).

Згідно відповіді заступника начальника УДАІ ГУ МВС України в Київській області Бугай О.І. за №18/13343 від 29 вересня 2015 року, транспортний засіб «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, внесено до бази даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи УДАІ ГУМВС України в Київській області відео контроль «Рубіж» (а. с. 83).

Листом Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області за №с7/15308 від 24 вересня 2015 року повідомлено, що 21 березня 2015 року СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області було відкрито кримінальне провадження №12013110130001034 від 21 березня 2015 року (а. с. 84).

Встановлено, що відповідно до звіту про незалежну ринкову оцінку вартості колісного транспортного засобу «Мазда-6» від 26 червня 2015 року вартість автомобіля складає 214995 грн. (а. с. 15-23).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Вказана норма кореспондується з ст. 11 цього Закону, згідно якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених ним Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаних норм загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є: наявність шкоди, протиправність дій того, хто завдав шкоду, причинний зв'язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла, а також вина, того, хто завдав шкоду.

За правилами статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР з наступними змінами та доповненнями шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV з наступними змінами та доповненнями збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до роз'яснень п. 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Встановлено, що позивач у 2015 році звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання дій незаконними з аналогічних підстав.

Згідно постанови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2015 року визнано незаконними дії державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області Кальонкіна О.С. щодо передачі 04 листопада 2013 року арештованого майна, а саме: належного на праві власності позивачу автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, на зберігання ОСОБА_6, а також визнано незаконною бездіяльність державного виконавця ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області Кальонкіна О.С. стосовно обов'язку передачі арештованого майна, зазначеного автомобіля «Мазда-6», номерний знак НОМЕР_1, на реалізацію. (а. с. 10-12).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, враховуючи те, що позивачем подано до суду належні та допустимі докази, які підтверджують наявність заподіяної матеріальної шкоди, що грунтуються на загальних підставах відповідальності за завдану майнову шкоду, а також те, що позивачем доведено як наявність неправомірних дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції, так і розмір заподіяної шкоди, дійшов вірного висновку, щовимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання Головним управлінням державної казначейської служби України в Київській області з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди у розмірі 214995 грн., завданої неправомірними діями ВДВС Бориспільського МРУЮ у Київській області, є правомірними, обґрунтованими, а отже такими що підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки відповідно до вищезазначених норм матеріального права майнова шкода у розмірі 214995,00 грн, заподіяна позивачу державним виконавцем під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Доводи апеляційної скарги про те, що безспірне списання коштів з Державного бюджету України моральної та матеріальної шкоди здійснюється Казначейством України, а не його територіальним органом, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до роз'яснень п. 28 вищезазначеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справв таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, які відповідають обставинам справи, суд повно і всебічно з'ясував обставини, що мають значення для справи, доведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими,рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 312-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді