Ухвала суду № 59180206, 25.07.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

25.07.2016

Справа № 369/10781/14-ц

Провадження № 4-с/369/7/16

Ухвала

Іменем України

25 липня 2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві скаргу ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій державного виконавця, зняття арешту з майна та заборони на його відчуження, зобов»язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту з майна боржника, заінтересована особа ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними рішення і дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року, посилаючись на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2014 року в справі № 369/269/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, починаючи з 13 січня 2014 року до повноліття дітей. На підставі вказаного рішення суду було видано виконавчі листи № 369/269/14-ц та № 369/802/14 від 04 березня 2014 року. Відділом ДВС Голосіївського РУЮ м. Києва за заявою ОСОБА_2 постановою про відкриття виконавчого провадження від 25 березня 2014 року було відкрито виконавче провадження № 42654017.

07 серпня 2014 року без правових на те підстав з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві Ярошенко В.М. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою відповідно до п. 1 накладено арешт на все належне майно боржника.

ОСОБА_1 вважав дії державного виконавця Ярошенко В.М. незаконними, такими, що порушують його права та інтереси. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року винесена з грубим порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та інших актів законодавства, які регулюють підстави та умови накладення арешту на майно під час примусового виконання виконавчого документу, є незаконною, а тому підлягає скасуванню і є такою, що порушує права і інтереси скаржника на вільне володіння і розпорядження його майном, що належить йому на праві власності.

10 квітня 2014 року державним виконавцем Фоя І.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 429006422 від 10 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави заборгованості у розмірі 243,60 грн.(судовий збір по справі про стягнення аліментів). Постанова направлена на адресу 15 травня 2014 року, отримана скаржником 19 травня 2014 року.

20 травня 2014 року було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення з боржника виконавчого збору. Вимоги постанов було виконано боржником негайно, і 21 травня 2014 року сплачено судовий збір -243,60 грн. (квитанція № 42), виконавчий збір-24,36 грн. (квитанція № 43), витрати на проведення виконавчих дій-50 грн. (квитанція № 41).

03 червня 2014 року державним виконавцем Фоя І.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 429006422.

25 березня 2014 року державним виконавцем Ярошенко В.М. на підставі заяви стягувачки від 24 березня 2014 року було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження № 42653910 та № 42654017, які на адресу скаржника не надходили.

Звернувшись у травні місяці до державного виконавця Ярошенко В.М., скаржник надав відомості, що він є фізичною особою-підприємцем і просив надати розрахунок, відповідно до якого йому необхідно здійснювати сплату аліментів на дітей, при цьому надавши державному виконавцю розрахунок доходів, витрат та чистого прибутку ФОП. Однак, державний виконавець Ярошенко В.М. зазначила, що вона не знає як вірно здійснити розрахунок, тому з метою уникнення заборгованості по аліментам, вказала, що поки вона здійснить розрахунок, ОСОБА_1 необхідно сплачувати аліменти в розмірі прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, а саме щомісячно по 385,80 грн. на кожного.

Таким чином, з метою недопущення заборгованості ОСОБА_1 було здійснено наступні платежі: 04 червня 2014 року-дві квитанції по 385,86 грн., 15 липня 2014 року-дві квитанції по 2315,17 грн.-аліменти за період з лютого по липень 2014 року, 07 серпня 2014 року-дві квитанції по 387,74 грн..

Всі копії квитанцій невідкладно надавались державному виконавцю Ярошенко В.М.. 26 серпня 2014 року на вимогу державного виконавця Ярошенко В.М. скаржником було повторно надано відомість доходів-витрат ФОП ОСОБА_1.

02 вересня 2014 року на адресу ОСОБА_1 надійшла постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року. Підставою винесення постанови стала нарахована державним виконавцем заборгованість по аліментам станом на 01 червня 2014 року. Відповідно до довідки-розрахунку від 07 серпня 2014 року сума боргу на день винесення постанови складала 5 649 грн..

09 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Відділу з заявою, в якій вказував на некомпетентність державного виконавця у виконанні розрахунків, що стало наслідком безпідставного винесення нею оскаржуваної постанови, та просив скасувати постанову. Відповідь начальника Відділу скаржнику надано лише 14 жовтня 2014 року, у знятті арешту відмовлено.

Замість проведення вірного розрахунку 10 вересня 2014 року державний виконавець Ярошенко В.М. надала скаржнику зовсім інші розрахунки, які вона зробила на підставі середньої заробітної плати по м. Києву за період з 13 січня по 01 вересня 2014 року. Відповідно до нових розрахунків заборгованість по аліментам ОСОБА_1 складає 3650 грн. на кожну дитину.

19 вересня 2014 року скаржник сплатив нараховану заборгованість в сумі 3670 грн. на кожну дитину.

28 серпня 2014 року ОСОБА_1 влаштувався на роботу, про що повідомив державного виконавця.

30 вересня 2014 року у ВП № 42654017, ВП №42653910 винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник ОСОБА_1 вважав, що постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №42654017 від 07 серпня 2014 року винесена безпідставно, необгрунтовано і з порушенням норм законодавства і підлягає скасуванню, оскільки порушує права та інтереси заявника, який сумлінно виконує рішення суду, гарантовані йому Конституцією України на вільне володіння, користування та розпорядження його майном, що належить йому на праві приватної власності, а також чинить перешкоди у здійсненні ним підприємницької діяльності, що в подальшому призведе до зниження його доходів і погіршення матеріального стану, та його можливості надавати додаткову допомогу дітям.

Враховуючи викладене, заявник ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Ярошенко В.М. щодо постановлення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року, скасувати постанову державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенка В.М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року, зняти арешт з майна та заборону відчуження будь-якого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенко В.М. у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В послідуючому представник заявника ОСОБА_1 01 грудня 2014 року подав до суду доповнення до скарги, в яких просив суд вважати остаточними наступні вимоги скарги, в яких він просив визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ Ярошенко В.М. щодо постановлення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року, зняти арешт з майна та заборону відчуження будь-якого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенко В.М. у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зобов»язати державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенко постановити постанову про зняття арешту з майна боржника-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 липня 2016 року судом ухвалено залучити до участі в справі Відділ державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 зазначила, що всі вимоги скарги містяться у доповненнях до скарги від 01 грудня 2014 року, які представник заявника підтримала і просила їх задовольнити.

В судовому засіданні представник заінтересованої особи ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги.

В судове засідання представник Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ у м. Києві не з»явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, в наданих суду поясненнях представник Відділу просив розглянути скаргу у відсутності його представника.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді скарги, з»ясувавши дійсні обставини та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Судом встановлено, що 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1В на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_4, в розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 13 січня 2014 року. На виконання вказаного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області 04 березня 2014 року було видано два виконавчих листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 та на утримання неповнолітнього ОСОБА_4, в розмірі 1/6 частини всіх його видів заробітку (доходу) щомісячно. 25 березня 2014 року державним виконавцем державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42653910 з примусового виконання виконавчого листа № 369/269/14-ц, виданого 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 42654017 з примусового виконання виконавчого листа № 369/269/14-ц, виданого 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів. Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 07 серпня 2014 року № 3622/15 вбачається, що на виконанні у ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві перебував виконавчий лист № 2-369/269/14-ц від 04 березня 2014 року, виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року та до повноліття дитини. За період з 13 січня 2014 року по червень 2014 року нараховано аліменти в сумі 8 352 грн.. Відповідно до квитанцій від 15 липня 2014 року та від 04 червня 2014 року ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 2703 грн. Станом на 01 червня 2014 року заборгованість складає 5649 грн.

Згідно вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках та інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

В постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Ярошенко В.М. було встановлено, що заборгованість по аліментам станом на 01 червня 2014 року складає 5649 грн.. В зв»язку з цим державним виконавцем Ярошенко В.М. на підставі вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1, та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми боргу.

З довідки-розрахунку заборгованості від 09 вересня 2014 року по аліментах встановлено, що з 13 січня 2014 року по серпень 2014 року, з урахуванням сплачених 3089,00 грн., заборгованість по сплаті аліментів станом на 01 вересня 2014 року складає 3650,00 грн.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості від 30 вересня 2014 року № 3621/15 розмір аліментів, який підлягав сплаті, склав 6648 грн. 03 коп., а ОСОБА_1 було сплачено 3088,78 грн. За період з 29 серпня 2014 року по 22 вересня 2014 року ОСОБА_1 мав сплатити 423 грн. 13 коп., а сплатив 3669 грн. 50 коп., і тому заборгованість по сплаті аліментів по кожній дитині складає 312,88 грн.

З квитанції № К3М0002F4D від 04 червня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснив переказ на користь ОСОБА_2 в розмірі 387,80 грн. аліментів.

З квитанції № К3М0002F4F від 04 червня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснив переказ на користь ОСОБА_2 в розмірі 387,80 грн. аліментів.

З квитанції № K235000KDG від 15 липня 2014 року та квитанції № K235000KDF від 15 липня 2014 року вбачається, що ОСОБА_5 перерахував на користь ОСОБА_2 аліменти за період з лютого по липень 2014 року, по 2326,81 грн. по кожній квитанції.

З квитанцій № K235000KWZ та № K235000KXO від 07 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 перерахував аліменти на користь ОСОБА_2 по 387,74 грн. відповідно.

Згідно з платіжними дорученнями від 19 вересня 2014 року ОСОБА_1 перерахував на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 3670,00 грн., та на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі 3669,50 грн.

Відповідно до квитанцій № KIZR001AA6 та № KIZR001AT6 від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 сплатив на користь ОСОБА_2 312,83 грн. на утримання сина ОСОБА_4 та 312,83 грн. на утримання сина ОСОБА_4

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах від 12 грудня 2014 року № 3622/15 та № 3621/15, у ОСОБА_1 заборгованість по аліментах на утримання сина ОСОБА_4 та на утримання сина ОСОБА_4 відсутня, переплата по аліментах на утримання сина ОСОБА_4 склала 0,54 коп.

30 вересня 2014 року державним виконавцем ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень.

05 лютого 2015 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області визнано незаконними та скасовано постанови про закінчення виконавчого провадження № 42654017 та № 42653910 від 30 вересня 2014 року державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції м. Києва за виконавчим листом № 369/269/14-ц, виданим 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів, та зобов»язано державного виконавця Ярошенко В.М. відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження. Також зобов»язано державного виконавця Ярошенко В.М. відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві здійснити перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань виявлення доходу за місцем провадження господарської діяльності та провести виконавчі дії, спрямовані на забезпечення та своєчасне і повне виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 березня 2014 року у цивільній справі № 369/269/14-ц, у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2015 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2015 року залишено без змін.

У поданій до суду скарзі заявник ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Голосіївського РУЮ Ярошенко В.М. щодо постановлення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року.

Суд, з»ясувавши дійсні обставини скарги та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що в задоволенні вказаних вимог скарги слід відмовити з тих підстав, що на момент винесення державним виконавцем Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенко В.М. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року було встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 по аліментам станом на 01 червня 2014 року складала 5 649 грн., і тому державний виконавець правомірно виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року для забезпечення реального виконання рішення суду відповідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Слід також зазначити, що відповідно до наявного в матеріалах справи листа Державної виконавчої служби Бородянського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27 квітня 2016 року вбачається, що на примусовому виконанні у Відділі перебувають виконавчий лист № 369/269/14-ц, виданий 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року до досягнення дитиною повноліття, та виконавчий лист № 369/269/14-ц, виданий 04 березня 2014 року Києво-Святошинським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року до досягнення дитиною повноліття. Державним виконавцем направлено постанови по вищевказаним виконавчим документам за місцем роботи боржника, а саме ТОВ «Бізнес-Центр Полісся». Згідно листа ТОВ «Бізнес-Центр Полісся» та звіту про здійснення відрахування, встановлено, що аліменти утримані та перераховані стягувачу по 01 квітня 2016 року. Відповідно заборгованість по аліментам станом на 01 квітня 2016 року відсутня.

Згідно наданої суду відповіді в листі від 17 червня 2016 року Відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції Головного територіального управління юстиції у м. Києві надав інформацію суду, що на виконанні у Відділі перебувало два виконавчих провадження ЄДРВП: 42653910, 42664017, які були відкриті 25 березня 2014 року на підставі виконавчих листів № 369/269/14-ц від 04 березня 2014 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року і до повноліття, а також виконавчого листа № 2-369/802/14 від 04 березня 2014 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку на утримання ситна Владислава, ІНФОРМАЦІЯ_4, щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року та до повноліття.

В ході проведення виконавчих дій стало відомо, що боржник працює в ТОВ «Авто-Транс-Буд» за адресою: смт. Бородянка, вул. Комсомольська, 4-Д.

30 вересня 2014 року державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», в зв»язку з виявленням місця роботи боржника, а саме було встановлено, що боржник працює в ТОВ «Авто-Транс-Буд» за адресою: 07800, смт. Бородянка, вул. Комсомольська, 4-д, Київська область, на посаді заступника директора, та направлена разом з виконавчим документом ВДВС Бородянського РУЮ для подальшого виконання.

В листі від 17 червня 2016 року ВДВС Голосіївським РУЮ у м. Києві зазначено, що станом на 05 травня 2016 року у ВДВС Бородянського РУЮ перебуває два виконавчих провадження, які відкриті на підставі виконавчих листів № 369/269/14-ц від 04 березня 2014 року, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року і до повноліття, а також виконавчого листа № 2-369/802/14 від 04 березня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частин всіх вдів заробітку на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, щомісячно, починаючи з 13 січня 2014 року та до повноліття.

Також в листі зазначено, що у зв»язку з звільненням із займаної посади державного виконавця Усатюк Т.А. дані виконавчі провадження передані до архіву.

Разом з тим, слід зазначити, що в судовому засіданні 22 липня 2016 року на запитання суду представник заявника ОСОБА_1 чітко вказав суду, що відповідно до наданих до суду доповнень від 01 грудня 204 року заявник ОСОБА_1 визначився зі своїми вимогами, тому і були подані суду такі доповнення до скарги, а тому представник заявника ОСОБА_1 зазначив, що остаточними вимогами є викладені вимоги скарги, подані в доповненнях до скарги від 01 грудня 2014 року, які представник заявника підтримав у повному обсязі і наполягав на їх задоволенні судом.

У зв»язку з цим суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, проданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, у заявлених вимогах скарги представник заявника ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з майна та заборону відчуження будь-якого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенко В.М. у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; зобов»язати державного виконавця постановити постанову про зняття арешту з майна боржника-ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки прийняття відповідних постанов в межах виконавчого провадження відноситься до виключної компетенції державного виконавця, якому надані такі повноваження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», і тому у суду відсутні підстави для зобов»язання державного виконавця прийняти відповідне рішення ( в даному випадку винести відповідну постанову).

Щодо зняття арешту з майна та заборону відчуження будь-якого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Ярошенко В.М. у ВП № 42654017 від 07 серпня 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, то вказані дії також відносяться до виключної компетенції державного виконавця, і у суду відсутні правові підстави для зняття арешту з майна в межах розгляду вказаної скарги ОСОБА_1, яка подана відповідно до вимог розділу 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Відповідно ж до вимог ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» учасник виконавчого провадження має право на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця в порядку, встановленому цим Законом, і в тому числі оскаржити його рішення до суду.

Враховуючи викладене, судом не встановлено порушень прав заявника ОСОБА_1 зверненням до суду з даною скаргою, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.

У поданому суду клопотанні заявник ОСОБА_1 просив поновити йому строк для звернення до суду із даною скаргою, оскільки він пропущений з поважних причин, так як оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 серпня 2014 року була надіслана йому майже через місяць, а саме відправлена ВДВС 28 серпня 2014 року і отримана заявником 03 вересня 2014 року. Заявник, розуміючи, що постанову було винесено безпідставно і помилково, 09 вересня 2014 року звернувся до начальника ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві, розраховуючи на справедливий та неупереджений розгляд звернення і скасування постанови. Відповідь на заяву було надано начальником ВДВС Голосіївського РУЮ в м. Києві лише 14 жовтня 2014 року з посиланням на право скаржника звернутись до суду.

У відповідності до вимог ст. 385 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для подання скарги, а тому вважає необхідним поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду із зазначеною скаргою.

Керуючись ст. ст. 11, 383-387 ЦПК України, ст. ст. 6, 57 Закону України „Про виконавче провадження", суд-

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з скаргою до суду.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій державного виконавця, зняття арешту з майна та заборони на його відчуження, зобов»язання державного виконавця винести постанову про зняття арешту з майна боржника, заінтересована особа ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 5 днів з дня її проголошення або отримання копії ухвали.

Суддя Ковальчук Л.М.