Рішення № 59174382, 20.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2521/15-ц 22-ц/774/1085/К/16

Справа № 182/2521/15-цГоловуючий в суді першої

Провадження № 22ц/774/1085/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія№ 27 (4) Доповідач Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ляховської І.Є.

суддів Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем Петренко К.І.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк», Банк) звернулось до ОСОБА_3 з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 07 липня 2008 року між сторонами укладено кредитно заставний договір № DNY0AN02008395, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 127944 грн. 72 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 липня 2015 року. Предметом застави в договорі зазначено автомобіль Creat Wall Hover CUV 2006 року випуску, легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_1, та сторонами погоджено його вартість у сумі 117500 грн. У звязку із неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань за вказаним кредитним договором станом на 01 квітня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 318490,44 грн., із яких: 100702,68 грн. заборгованість за кредитом, 63973,64 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 16526,04 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 242397,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250 грн. штраф (фіксована частина), 15154,31 грн. штраф (процентна складова), яку позивач разом із судовими витратами по справі просив стягнути з відповідача.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне зясування обставин справи. На думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки у наданому позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором враховано суми погашення кредиту, які надійшли від реалізації автомобіля, що є предметом кредитно-заставного договору. Позивач посилається також на неврахування судом того, що зазначених коштів не вистачило для погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту, на яку нараховані штрафні санкції, проценти та прострочені проценти, що чітко відображено у наданому розрахунку заборгованості.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції, призначене на 15 червня 2016 року, відповідач ОСОБА_3 не зявився, надав заяву про відкладення розгляду справи у звязку із станом здоровя та бажанням висловити свої доводи в судовому засіданні (а.с. 107), проте в наступне судове засідання, призначене на 20 липня 2016 року, не зявився, номер мобільного телефону, зазначений ним у заяві 068403 0229, не є дійсним.

Статтями 27, 31 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, наділені широким колом цивільних прав і лише одним обовязком добросовісно здійснювати свої процесуальні права та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Повторна неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача, незалежно від поважності причин, свідчить про зловживання стороною своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які зявляються до суду, та призводить до порушення розумних строків розгляду справи.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання відповідача ОСОБА_3, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду справи, являється його волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку відповідача в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 07 липня 2008 року між ОСОБА_3 та Банком укладено кредитно заставний договір № DNY0AN02008395, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти в розмірі 127944 грн. 72 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06 липня 2015 року. Предметом застави в договорі зазначено автомобіль Creat Wall Hover CUV 2006 року випуску, легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_1, із погодженою сторонами вартістю в розмірі 117500 грн. (а.с.8-16).

У звязку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за вказаним договором станом на 01 квітня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 318490,44 грн., із яких: 100702,68 грн. заборгованість за кредитом, 63973,64 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 16526,04 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 242397,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250 грн. штраф (фіксована частина), 15154,31 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 6-7).

10 березня 2009 року між ПАТ "ПриватБанк" та відповідачем підписано акт приймання-передачі автомобіляCreat Wall Hover CUV 2006 року випуску, легковий універсал-В, державний номер НОМЕР_1, для його реалізації за ринковою ціною на погашення заборгованості за кредитним договором (а. с. 44).

Згідно із платіжним дорученням № A0402SJDUM від 02 квітня 2010 рокузазначений автомобіль реалізовано за ціною 75016 грн. (а.с.60).

Кошти, одержані від проданого автомобіля зараховані 02 лютого 2010 року в сумі 55823,82 грн. та 15 лютого 2010 року в сумі 19192,18 грн. в погашення боргу відповідача по спірному договору, що підтверджується виписками по рахунку № 29093059414449, що відкритий на імя ОСОБА_3 (а.с. 75-82).

Крім того, рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року з ОСОБА_3 на користь Банку стягнуто заборгованість за вказаним договором станом на 03 листопада 2010 року в розмірі 120514,12 грн., із яких: 98941,68 грн. заборгованість за кредитом, 11153,61 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 2872,36 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 1760,08 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а також штрафи 250 грн., 5736,39 грн.(а.с.4-5).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач - ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка станом на01 квітня 2015 року складає 318490,44 грн., із яки: 100702,68 грн. заборгованість за кредитом, 63973,64 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 16526,04 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 242397,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250 грн. штраф (фіксована частина), 15154,31 грн. штраф (процентна складова).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Банку.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутностіна підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог Банку, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належного та дійсного розрахунку заборгованості та доказів на підтвердження наявності такої заборгованості за кредитним договором, з рахуванням реалізації заставного автомобіля та виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.

Згідно із ст. 10 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених т.. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобовязана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задовленні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості, в якому враховано суму боргу в розмірі 120514,12 грн., яка стягнута за рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року, а також кошти, отримані від реалізації заставного договору.

Як убачається із матеріалів справи, після реалізації заставного автомобіля ОСОБА_3 перестав сплачувати заборгованість по тілу кредита, на яку було нараховано штрафні санції, проценти та прострочені проценти.

Згідно із згаданим вище розрахунком станом на01 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором складає 318490,44 грн., у тому числі: 100702,68 грн. заборгованість за кредитом, 63973,64 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 16526,04 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом, 242397,89 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 250 грн. штраф (фіксована частина), 15154,31 грн. штраф (процентна складова).

Відповідачем ОСОБА_3 зазначений розрахунок заборгованості не спростовано.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті ж самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом установлено, що рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року, яким з ОСОБА_3 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором станом на 03 листопада 2010 року в розмірі 120514,12 грн., не виконано.

Згідно зіст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником (або ж виконується протягом тривалого часу, у даному випадку більш ніж через шість років), не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитними коштами, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №6-369цс15 від 02 вересня 2015 року, яка згідно ч. 2 ст. 214 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Отже, саме позивач наділений правом визначатись з предметом позову, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання взятого на себе грошового зобовязання.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог, у звязку з чим рішення суду необхідно скасувати.

Виходячі із наданого позивачем розрахунку заборгованості, який колегія суддів перевірила та погодилась із ним, за період з 04 листопада 2010 року по 01 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 313111,52 грн. та складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 58820,03 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 13653,68 грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 240637,81 грн.

При цьому, розмір зазначеної заборгованості визначено з урахуванням рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року та коштів, отриманих від реалізації заставного майна.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На думку колегії суддів, розмір пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 240637,81 грн. значно перевищує розмір збитків на загальну суму 72473,71грн., який складається із заборгованості по процентам за користування кредитом (58820,03 грн.) та комісії за користування кредитом (13653,68 грн.), а факт реалізації предмета застави та зарахування отриманих від його реалізації коштів в рахунок погашення боргу свідчить про наявність істотних обставин, які є підставою для зменшення розміру пені з 240637,81грн. до 73000,0грн..

Що стосується строків позовної давності, то на думку колегії суддів, Банком предявлено позовні вимоги до позивача в межах строку позовної давності, з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

У п 14.11 договору сторонами узгоджено, що строк позовної давності становить 5 років, який переривався ухваленням рішення Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області від 20 вересня 2011 року.

Згідно із правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі за № 6-780 цс 15 від 30 вересня року, за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, заява відповідача ОСОБА_3 щодо застосування судом строку позовної давності в матеріалах справи відсутня.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням в порядку ст.. 309 ч. 1 п. 3, 4 ЦПК України нового рішення про часткове задоволення позовних вимо та стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитнозаставним договором № DNY0AN02008395від 07 липня 2008 року станом на 01 квітня 2015 року в сумі 145473,71 грн., із яких: заборгованість по процентам за користування кредитом - 58820,03 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом - 13653,68 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором -73000,00 грн.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

У звязку з цим судові витрати позивача, понесенні ним при сплаті судового збору в судах: першої інстанції - в сумі 3184,90 грн. (а.с. 1) та апеляційної інстанції - в сумі 3503,59грн. (а.с. 84,93), а всього 6688,49 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 303, 307, 309 ч. 1 п.3, 4, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитнозаставним договором № DNY0AN02008395від 07 липня 2008 року в сумі 145473 (сто сорок пять тисяч чотириста сімдесят три) гривні 71 копійку, яка складається із: заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 58820 грн. 03 коп.., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 13653 грн. 68 коп., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 73000 грн. 00 коп., а також судовий збір у сумі 6688,49 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання н им законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСОБА_4