Ухвала суду № 59167709, 20.07.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/2762/14-цГоловуючий у 1-й інстанції Квятковська Л.Й. Провадження № 22-ц/789/810/16 Доповідач - Міщій О.Я.Категорія - 32

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Міщія О.Я.

суддів - Ткач З. Є., Шевчук Г. М.,

при секретарі - Романська К.М.

з участю представників сторін адвокатів Кметика В.С., Багранюка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.05.2016 р. по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_4, яка діяла у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з указаним позовом, у якому зазначала, що 14 листопада 2002 року близько 10-ї години на автодорозі в напрямку с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області ОСОБА_3, який керував вантажним автомобілем КАМАЗ-5320, д. н. з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6, здійснив наїзд на її чоловіка , який рухався по лівому краю асфальтного покриття смуги зустрічного руху в попутному напрямку, внаслідок чого той помер.

Уточнивши позовні вимоги, дочка померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 вказала, що на момент нового розгляду справи Чортківським районним судом, вона досягла повноліття та з цього часу у неї виникло право самостійно представляти свої інтереси у суді в даній справі у якості позивача.

Позивачка просила стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в її користь 30 267, 24 гривень заборгованості з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника за період з 14 листопада 2002 року по 16 лютого 2016 року; стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в її користь 190, 36 гривень щомісячно у рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, починаючи з 16 лютого 2016 року і до закінчення навчання 30 червня 2018 року; стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь її матері - ОСОБА_4 31 000, 00 гривень відшкодування витрат на поховання ОСОБА_7 та стягнути з ОСОБА_6 25000, 00, а з ОСОБА_3 - 50 000,00 гривень в її користь - відшкодування моральної шкоди, завданої смертю годувальника.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.05.2016 р. позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 30267,24 грн. заборгованості з відшкодування шкоди завданої смертю годувальника за період з 14 листопада 2002 року по 16 лютого 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 190,36 грн. щомісячно у рахунок відшкодування шкоди завданої смертю годувальника починаючи з 16 лютого 2016 року і до закінчення навчання 30 червня 2018 року. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 25 000 грн. моральної шкоди завданої смертю годувальника. В решті позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено за безпідставністю. В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поховання ОСОБА_7 відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 551,20 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.05.2016 р. в частині стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_8 вказав, що суд в порушення п. 22 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди " стягнув шкоду, завдану смертю годувальника з 14.11.2004 р., однак така шкода підлягає стягненню з 27.11.2014 р. - з моменту подання позову.

Крім того, ОСОБА_8 зазначив про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, заподіяної у зв'язку зі смертю годувальника, є безпідставними, оскільки вказані питання були вирішені вироком Чортківського районного суду від 05.03.2003 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14.05.2003р.

Також апелянт зазначає, що судом при стягненні з нього моральної шкоди у розмірі 25000 грн. не враховано того, що у нього на утриманні знаходиться малолітня дочка та на даний час він не має постійного заробітку.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що у дочки померлого - ОСОБА_5 виникло право на стягнення суми заборгованості з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, моральної шкоди та стягнення щомісячних платежів - до закінчення нею навчання.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону.

Судом встановлено, що 14.11.2002 року близько 10-ї год на автодорозі в напрямку с. Ягільниця Чортківського району Тернопільської області з вини ОСОБА_3, який керував вантажним автомобілем КАМАЗ-5320,д. н. з. НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_6, сталася ДТП, внаслідок якої загинув чоловік ОСОБА_4 та батько неповнолітньої ОСОБА_5 - ОСОБА_7

Вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 05.03.2003 року у кримінальній справі № 1-18/2003, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 14.05. 2003 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні зазначеної ДТП та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Зокрема, шкода відшкодовується дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років), другому з подружжя незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за дітьми померлого до досягнення ними 14 років.

Із довідки, виданої КП "Чортків Дім" № 1488 від 19.02.2015 року та свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 4.07.1997 року вбачається, що на час смерті ОСОБА_7, на його утриманні знаходилась дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно довідки № 124 від 5 листопада 2014 року на даний час ОСОБА_5 навчається в Тернопільському національному економічному університеті на факультеті обліку і аудиту на денній формі навчання. Термін навчання з 01.09.2014 року по 30.06.2018 року.

Враховуючи те, що на день смерті дочка потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_5 знаходилася на його утриманні, а також те, що на даний час вона навчається у ВНЗ, колегія суддів вважає, що суд прийшов до обґрунтованого висновку про її право на відшкодування шкоди до закінчення навчання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1200 ЦК України особам, визначеним у пунктах 1 - 5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Із довідки від 10.12.2002 р., виданої ОСОБА_4 командиром в/ч А 4079, у якій потерпілий проходив військову службу, видно що його грошове забезпечення за місяць становило 380,71 грн.

Враховуючи розмір середньомісячного доходу потерпілого - ОСОБА_7, його частку доходу, відсутності інших осіб на його утриманні, колегія суддів вважає, що судом вірно визначено розмір відшкодування шкоди на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 190,36 грн.

Під час розгляду справи в апеляційному суді представник ОСОБА_3 адвокат Кметик В.С. вказав, що у справі міститься лише ніким не завірена корпія довідки від 10.12.2002 р., яка не може бути покладена в основу рішення суду в частині розрахунку шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

В судовому засідання 14.07.2016 р. представник ОСОБА_5 подав оригінал вказаної довідк, яка долучена до матеріалів справи.

Пояснення представника ОСОБА_3 в апеляційному суді про те, що у довідці від 12.12.2002 р. зазначено суму грошового забезпечення ОСОБА_7 за місяць, а не середньомісячний заробіток, тому вона не може братись до уваги при розрахунку розміру стягнення, колегія суддів вважає безпідставними.

З цього приводу слід зазначити, що у довідці вказано розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_7 за місяць і сторони протягом усього розгляду справи в суді не заперечували правильність і достовірність цих даних.

Сторона, відповідно до вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України у встановленому порядку не подала доказів, які містять інші дані щодо середньомісячного заробітку ОСОБА_7 і не посилалась на вказані обставини в апеляційній скарзі, тому колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано взяв до уваги зазначену довідку при розрахунку суми стягнення.

Як роз'яснено в п. 22. постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) при поданні заяви про відшкодування шкоди після закінчення трьох років із дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника присудження виплат провадиться з дня звернення з такими вимогами.

Згідно із п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у редакції від 16 січня 2003 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Нещасний випадок стався 14.11.2002 року і обов'язки ОСОБА_3 з відшкодування шкоди членам сім'ї, які перебували на утриманні померлого ОСОБА_7, є невиконаними та продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України, а тому до спірних правовідносин мають застосовуватися приписи Цивільного кодексу України, який набув чинності з 1 січня 2004 року.

Про це ж наголошено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 р., якою скасовано попередні судові рішення у цій справі.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Враховуючи те, що з дня смерті 14.11.2002 р. по 16.02.2016 р. - дату подання уточнених позовних вимог минуло 159 місяців, колегія суддів вважає, що суд вірно визначився із періодом та розміром її стягнення в сумі 30267,24 грн. (159 місяців * 190,36 грн/міс.). При цьому слід врахувати, що вказана сума є заборгованістю з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.

Доводи ОСОБА_3 про те, що шкоду, завдану смертю годувальника, слід стягувати з 27.11.2014 р. - тобто з моменту подання позовної заяви, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нормою ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Крім того, в користь ОСОБА_5 слід стягувати 190,36 грн. щомісячно в рахунок відшкодування шкоди завданої смертю годувальника починаючи з 16.02.2016 року і до закінчення нею навчання 30.06.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що 14.11.2002 року відповідач ОСОБА_3 керував автомобілем КАМАЗ 5320, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі довіреності, а тому він як володілець джерела підвищеної небезпеки є відповідальним за завдану позивачці шкоду. Крім того, вина відповідача ОСОБА_3 в заподіянні шкоди підтверджена вироком Чортківськго районного суду від 5 березня 2003 року.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Як роз'яснено п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевказані роз'яснення, а також те, що дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_5 в дитинстві втратила батька, отримала значні душевні страждання, врахувавши майновий стан відповідача ОСОБА_8, колегія суддів вважає, що судом вірно визначений розмір моральної шкоди в сумі 25000 грн.

Доводи апелянта з приводу безпідставності позовних вимог ОСОБА_5, у зв'язку з тим, що вироком Чортківського районного суду від 05.03.2003 р. усі вимоги ОСОБА_4 були вирішені, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки із вироку видно, що питання про стягнення заборгованості з відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, та питання про стягнення моральної шкоди в користь дочки ОСОБА_7 - ОСОБА_5 вказаним вироком суду не вирішувалися.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення і скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 13.05.2016 р.- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.Я. Міщій