Рішення № 5916742, 25.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.06.09 Справа № 9/147-09. За позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп Сумської області

До відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Суми

Про стягнення 20 593 грн. 69 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_3 довіреність від 27.05.2009 року

Від відповідача не зявився.

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач згідно позовної заяви просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 25.03.2009 року в сумі 19350 грн. 00 коп., пені відповідно до договору в розмірі 644 грн. 15 коп., 3 % річних в сумі 90 грн. 76 коп., інфляційних збитків в розмірі 526 грн. 57 коп. а також витрати повязані з оплатою державного мита та на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

23.06.2009 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість станом на 19.06.2009 року в сумі 16850 грн. 00 коп., пені відповідно до договору в розмірі 1762 грн. 75 коп., 3 % річних в сумі 220 грн. 89 коп., інфляційних збитків в розмірі 1023 грн. 12 коп. , а також витрати повязані з оплатою державного мита та інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 22 ГПК України заява про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду

Відповідач в судове засідання не зявився, відзив на позов не подав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

05 травня 2008 року між позивачем Фізичною особою підприємця ОСОБА_1 та відповідачем Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір суборенди не житлового приміщення.

Відповідно до умов договору, суборендар зобовязаний не пізніше 20 числа поточного місяця сплатити суборенду плату за обєкт найму в розмірі 6500 грн. 00 коп. на місяць.

Частиною 1 ст.573 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства в установлений законом або договором строк.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Пунктом 1 ст.193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обовязковість договору для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно пункту 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом.

При зверненні до суду позивачем було заявлено до стягнення 19350 грн. 00 коп.

Про те, після звернення позивачем до суду, відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 2500 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед відповідачем становить 16850 грн. 00 коп.

Згідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, пунктом 6.1. Договору зазначено, що за прострочення платежу відповідач зобовязаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 1762 грн. 75 коп.

Згідно ч. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача розмір 3% річних складає 220 грн. 89 коп., інфляційних нарахувань 1023 грн. 12 коп.

Позивач не надав доказів сплати вищевказаних сум, у звязку з чим, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було зайво сплачено державне мито у розмірі 39 грн. 83 коп.

Враховуючи вищевикладене суд вбачає за доцільне повернути позивачеві зайво сплачене мито про, що видати відповідну довідку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) 16 850 грн. 00 коп. основного боргу, 1762 грн. 75 коп. пені, 220 грн. 89 коп. 3 %річних, 1023 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань, 206 грн. 11 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) з державного бюджету України ( р/р 31112095700002, код бюджетної класифікації доходів 22090200, одержувач Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 23636315, банк одержувача ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 39 грн. 83 коп. зайво сплаченого державного мита

4.Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯМ.С. Лущик