Рішення № 59165387, 20.07.2016, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7353/13-ц

2/310/1391/16

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2016 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого - судді Троценко Т. А.

При секретарі: Корнієнко М. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, відшкодування вартості,

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який неодноразово уточнював і зазначив, що його матері ОСОБА_3 на праві власності належало 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1

Інша частина будинку належала ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У 2009 році ОСОБА_3 подарувала свою частку будинку сторонній людині - ОСОБА_2, а сама залишилася без житла, ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла у Преславському психоневрологічному диспансері Приморського району Запорізької області.

На тій підставі, що померла страждала на психічну хворобу, перебувала на обліку у Бердянському психоневрологічному диспансері, в момент дарування будинку знаходилася під психічним впливом членів релігійної секти та ОСОБА_6, яка займалася оформленням документів дарування частини будинку, просить визнати договір дарування 3/5 частин будинку недійсним.

Йому відомо про те, що у даний час єдиним власником цього житлового будинку є ОСОБА_2, який зруйнував старий будинок і на тому місці побував новий, тому просить в порядку віндикації стягнути з відповідача ринкову вартість 3/5 частин будинку, яка згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи складає 74 200 грн.

В судове засідання позивач та його представник за договором і свідоцтвом адвокат Петровська В. М. не явилися, про день слухання справи повідомлені належним чином, представник у позовній заяві просить розглядати справу без їх присутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник за довіреністю ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали і пояснили, що ОСОБА_2 шукав собі земельну ділянку для будівництва житлового будинку, з об»яви в газеті дізнався про те, що недалеко від того місця, де він проживає, продається частка житлового будинку, яка знаходиться в непридатному для використання стані, тому вирішив її придбати. Від імені ОСОБА_3 оформленням документів займалася ОСОБА_6, якій він віддав 10 000 доларів США за 3/5 частин будинку АДРЕСА_1. Оскільки виникли труднощі з оформленням договору купівлі - продажу у зв'язку з наявністю інших співвласників, вирішили оформити угоду як дарування, хоча насправді це була купівлі - продаж.

В подальшому він викупив іншу частку будинку, отримав на нього правовстановлюючий документ і став єдиним власником домоволодіння.

Сплачувати за частку будинку ОСОБА_1, як спадкоємцю ОСОБА_3 він не згоден, так як ще у 2009 році розрахувався за неї повністю, експертиза по оцінці частини будинку була проведена з численними порушеннями, його вартість не відповідає вартості тієї частки, яку він придбав у 2009 році. Договір дарування будинку був погашений, так як він отримав на нього свідоцтво про право власності, видане 20. 09. 2012 року.

Крім того, позивач пропустив термін звернення до суду, так як ще в 2011 році знав про те, що будинок був подарований, про що свідчать пояснення ОСОБА_1, які він надав працівникам Бердянського МВ УМВС України в Запорізької області, коли звернувся із заявою про вчинення шахрайства. Просить застосувати позовну давність до позову.

На клопотання відповідача судом був залучений до справи і допитаний у якості експерта судовий експерт ОСОБА_9, який надав відповіді на поставлені у клопотанні питання, і зокрема зазначив, що він виконав експертизу виключно у рамках ухвали суду, надав відповіді на усі поставлені питання, за їх межі не виходив, оскільки це не передбачено його повноваженнями. Експертиза проводилася згідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, Правил визначення фізичного зносу житловий будинків, ним використовувалися первинні вихідні дані, які містилися в інвентарній справі на житловий будинок, і він керувався саме цими даними. Просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 200 грн. витрат, пов'язаних із викликом до суду.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали цивільної справи, документи зі спадкової справи після смерті ОСОБА_3, матеріали кримінального провадження № 120130801300001907 від 03. 04. 2013 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належало 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18. 02. 1983 року, посвідченого Бердянською державною нотаріальною конторою, реєстр № 2-106, і свідоцтва про право на спадщину за заповітом від цієї ж дати, посвідченого Бердянською державною нотаріальною конторою, реєстр № 2-108.

Вказані правові документи зареєстровані у міжміському бюро технічної інвентаризації м. Бердянська.

За договором дарування від 18. 05. 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Дмитренко М. Р., належні їй на праві власності 3/5 частки житлового будинку АДРЕСА_1 Запорізької області ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2.

Вказані вище факти підтверджено в судовому засіданні копіями свідоцтва про право на спадщину за заповітом, свідоцтва про право на спадщину за законом, договору дарування. Ці обставини визнані обома сторонами і доказуванню не підлягають.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 померла у с. Преслав Приморського району Запорізької області.

Після смерті матері до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом звернувся її син ОСОБА_1.

На підставі того, що мати за життя страждала на психічну хворобу, виявляла ознаки психічного розладу, практично нічого не бачила із -за хвороби очей, тому не могла керувати своїми діями в момент укладання договору дарування, просив визнати цей договір недійсним.

У якості доказу до справи було долучено медичну документацію з Бердянського ПНД, з якої вбачається, що з 1988 року ОСОБА_3 перебувала на обліку в психоневрологічному диспансері.

Крім того, за клопотанням позивача була призначена посмертна судово - психіатрична експертиза, за однозначним висновком якої від 09. 01. 2015 року - в момент складання договору дарування частини житлового будинку 18. 05. 2009 року ОСОБА_3 виявляла ознаки психічного розладу у вигляді органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з бредовим синдромом. У силу чого вона не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Спростувати висновки цієї експертизи, або надати належні докази протилежного відповідач не визнав за потрібне.

Пункт 2, 3 ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Той факт, що у момент укладання договору дарування ОСОБА_3 свої частки житлового будинку на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, підтверджено в судовому засіданні належними доказами, які відповідачем спростовані не були.

За цих обставин суд вважає за необхідне визнати договір дарування 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 18. 05. 2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М. Р., реєстр № 569, недійсним.

У зв'язку з цим не має підстав досліджувати чи був цей договір удаваним, про що стверджує відповідач, чи ні, бо значення для правильного вирішення питання про недійсність правочину, вчиненого дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не має.

Вирішуючи питання про відмову у відшкодуванні відповідачем вартості 3/5 частини житлового будинку, суд виходив з того факту, що на момент звернення до суду позивачем у 2013 році статус будинку АДРЕСА_1 був змінений.

3/5 частини будинку, що належали ОСОБА_3, були погашені 18. 06. 2012 року, не існували вже на час оформлення ОСОБА_2 права власності на цей будинок.

Ці факти підтверджено копією технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 14. 05. 2009 рік, який є погашеним у 2012 році.

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20. 09. 2012 року на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради № 371 від 11. 09. 2012 року, ОСОБА_2 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1

Суд вважає, що відповідач набув право власності на спірний будинок в порядку ст. 331 ЦК України як на новостворене майно. Тобто підстави набуття власності ОСОБА_2 на спірний будинок змінилися, 3/5 частки, що раніше належали ОСОБА_3, погашені, а значить, спадкоємець цих часток вже втратив право отримати за них грошову компенсацію в порядку віндикації.

За вказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації за частину житлового будинку задоволенню не підлягають, положення ст. ст. 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, в даному випадку не застосовуються.

Суд також не задовольняє вимогу ОСОБА_2 щодо застосування позовної давності до цих правовідносин.

Так, згідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження вперше ОСОБА_1 дізнався про те, що частина будинку подарована його матір»ю незнайомій їй особі, 11. 08. 2011 року, про що свідчить його заява Бердянському міжрайонному прокурору, а до суду звернувся 10. 07. 2013 року, тобто в межах строку, передбаченого ст.. 257 ЦК України.

Судовим експертом ОСОБА_9 заявлене клопотання про стягнення зі сторони, яка була зацікавлена у його виклику до суду, а саме - ОСОБА_2 - 200 грн. в порядку ст. 86 ЦПК України, яка передбачає, що добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.

Проте експерт не надав розрахунку, який би підтверджував саме цей розмір витрат, не вказав, з чого саме вони складалися, оскільки їх розмір визначається саме за конкретну підставу, яка передбачена вказаною статтею, а тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 257, 203, 225, 331 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 86, 212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 18. 05. 2009 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Бердянської державної нотаріальної контори Дмитренко М. Р., реєстр № 569.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяТ. А. Троценко