Ухвала суду № 59163556, 21.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/1133/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря - Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро партнер 777» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро партнер 777» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на порушення Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - ДПІ) п.209.1 ст. 209 ПК України, п.6.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 №1130 при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро партнер 777» (надалі - Товариство) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою №1-РС, просив суд: визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 09 березня 2016 №1627/10/15-02-11-01-06 щодо реєстрації позивача суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства; зобов'язати ДПІ зареєструвати Товариство як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, в тому числі внести в реєстр платників ПДВ відомості про позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 квітня 2016, згідно інформації зазначеної у поданій заяві за формою №1-РС від 02 березня 2016.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 11 травня 2016 року ухвалено постанову про часткове задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції: визнав протиправним рішення ДПІ, викладене у листі від 09 березня 2016 №1627/10/15-02-11-01-06 щодо розгляду заяви Товариства від 02 березня 2016 про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства; зобов'язав відповідача розглянути та прийняти рішення за заявою позивача від 02 березня 2016 як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства; У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи означене рішення, суд попередньої інстанції виходив з того, що результати розгляду заяви позивача, викладено в листі за №1627/10/15-02-11-01-06 від 09 березня 2016 де фактично запропонувало підприємству надати нову заяву з повним пакетом документів, які підтверджують безпосередньо діяльність підприємства у сфері сільського, лісового господарства або рибальства. Суд вважає, що таких повноважень контролюючий орган при розгляді заяв форми N1-РС стосовно реєстрації сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має, тобто при прийнятті рішення за результатами розгляду заяви позивача форми N 1-РС ОДПІ не дотримано вимог ст.19 Конституції України щодо прийняття органами влади рішень на підставі, в межах повноважень та у спосіб встановлений законодавством.

Також, суд визнав обґрунтованими доводи позивача, що у листі за №1627/10/15-02-11-01-06 від 09 березня 2016, у якому викладений висновок ДПІ взагалі не наведено правового обґрунтування прийнятого рішення.

Суд першої інстанції відхилив доводи ДПІ щодо недостовірності наданих позивачем даних розміру площі земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у його користуванні.

Разом з тим Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку що контролюючий орган не приймав рішень за заявою позивача форми №1-РС від 02 березня 2016, відповідно до визначених пунктом 6.5 Положення №1130 повноважень, а тому, позовні вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним рішення відповідача, викладеного у листі від 09.03.2016 №1627/10/15-02-11-01-06 щодо розгляду заяви про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та зобов'язання ДПІ розглянути та прийняти рішення за заявою Товариства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказав на те, що Товариством разом з заявою форми №1-РС від 02 березня 2016 надано недостовірні дані щодо площі земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у його користуванні, на які оформлені права оренди та які зареєстровані відповідно до інформаційних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно. Тому, листом за №1627/10/15-02-11-01-06 від 09 березня 2016, позивачу було відмовлено в реєстрації, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У поданій апеляційній скарзі Товариство, посилаючись на те. що висновки викладені судом в судовому рішенні не відповідають обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач послався на непослідовність Одеського окружного адміністративного суду, який дійшовши висновку, що Товариству було відмовлено в реєстрації, як суб'єкту спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, тобто прийнято конкретне, зрозуміле заявнику рішення, в той самий час, вказує на відсутність рішення ДПІ по суті розгляду заяви Товариства за формою №1-РС.

Також суд дійшов не вірного висновку відносно двох листів ДПІ про відмову заявнику у реєстрації. Насправді існує тільки один лист ДПІ за №1627/10/15-02-11-01-06 від 09 березня 2016.

Крім того, суд попередньої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не мотивуючи свого рішення, вийшов за межі позовних вимог. Товариство не заявляло вимог про зобов'язання ДПІ розглянути та прийняти рішення за заявою позивача від 02 березня 2016 як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства. Позивач просив суд зобов'язати відповідача зареєструвати Товариство як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, в тому числі внести в реєстр платників ПДВ відомості про позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 квітня 2016, згідно інформації зазначеної у поданій заяві за формою №1-РС від 02 березня 2016.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у п. 209.6 ст.209 ПКУ, може обрати спеціальний режим оподаткування.

В свою чергу у пункті 209.6 ст.209 ПК України вказані критерії визначення сільськогосподарського підприємства - це підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Питання переходу на спеціальний режим оподаткування врегульовано і Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 №1130 (надалі - Положення №1130)

Відповідно до п.6.2, п.6.3, цього нормативно-правового акту, сільськогосподарське підприємство реєструється як суб'єкт спеціального режиму оподаткування у контролюючому органі за основним місцем обліку з дотриманням правил та у строки, визначені статтею 183 розділу V Кодексу для реєстрації платників ПДВ.

Заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою N 1-РС (додаток 8) має бути подана до контролюючого органу не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого така особа бажає перейти на застосування спеціального режиму оподаткування, та у місяці, який передує початку такого податкового періоду.

Пунктом 6.5 Положення №1130 визначено, що за результатами розгляду заяви про реєстрацію за формою N 1-РС контролюючий орган протягом 3 робочих днів від дати надходження заяви зобов'язаний внести до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування або письмову відмову у такій реєстрації у разі подання недостовірних даних або у випадках, визначених пунктом 6.10 цього розділу.

Таким чином, у затвердженому міністерством положенні (пункт 6.10) визначено перелік підстав, за яких податковий орган може відмовити суб'єкту господарювання у переході на спеціальний режим оподаткування, а саме, підприємство:

а) вказує у заяві про реєстрацію види діяльності, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та не визначені статтею 209 розділу V Кодексу;

б) перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку за ставкою, що не передбачає сплати податку на додану вартість (для платників єдиного податку третьої групи);

в) був виключений із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування у зв'язку з перевищенням питомої ваги несільськогосподарських товарів (послуг) та від дати такого виключення до дати подання заяви про повторну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування не спливло 12 послідовних звітних податкових періодів;

г) поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг), або не відповідає іншим критеріям, встановленим пунктом 209.6 статті 209 розділу V Кодексу (пункт 6.1 цього розділу);

ґ) не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, є особою, яка не може бути зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування чи на яку не поширюються норми статті 209 розділу V Кодексу;

д) не підпадає під визначення платника ПДВ згідно з пунктом 1.5 розділу I цього Положення або за наявності підстав для анулювання реєстрації платника ПДВ, визначених пунктом 5.1 розділу V цього Положення, або за яких підлягає виключенню з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування згідно з пунктами 209.11, 209.12 статті 209 розділу V Кодексу (пункти 6.11, 6.21 цього розділу);

е) подав заяву з порушенням строків, визначених пунктом 183.3 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 6.3 цього розділу).

Крім переліченого, окремою підставою для відмови суб'єкту господарювання у переході на спеціальний режим оподаткування є - подання недостовірних даних.

З матеріалів справи убачається, що 02 березня 2016 до ДПІ надійшла заява позивача (форма №1РС) про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (т.1 а.с. 10-12).

До матеріалів справи долучено лист ДПІ від 09 березня 2016 за №1627/10/15-02-11-01-06 (Т.1 а.с. 13) де зазначено про діяльність підприємства у 2015 році, а потім, без будь яких обґрунтувань, зазначено: «На підставі інформації наявних баз даних Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, з урахуванням інформації з зовнішніх джерел, не можна визначити відповідність ТОВ «Агро Партнер 77» вимогам ст. 209 ПК України. Таким чином необхідно запропонувати підприємству надати нову заяву з повним пакетом документів, які підтверджують безпосередньо діяльність підприємства у сфері сільського, лісового господарства або рибальства».

Дослівно наведений текст рішення податкового органу красномовно вказує на відсутність правового обґрунтування прийнятого ним рішення. Більш того, взагалі не зрозумілим є, що стало підставою для прийняття рішення про необхідність подання Товариством нової заяви. Посилання на ст.. 209 ПК України, в цьому випадку є формальним та не конкретизованим.

Все наведене, дає підстави стверджувати про протиправність рішення ДПІ викладеного в листі від 09 березня 2016 за №1627/10/15-02-11-01-06.

Посилання відповідача на недостовірні дані, надані Товариством щодо площі земель сільськогосподарського призначення, які знаходяться у його користуванні, на які оформлені права оренди та які зареєстровані відповідно до інформаційних даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки про ці розбіжності в рішенні ДПІ не йдеться.

Таким чином, рішення Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним рішення ДПІ, викладене у листі від 09 березня 2016 №1627/10/15-02-11-01-06 щодо розгляду заяви Товариства від 02 березня 2016 про реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства - є правильним.

Що стосується питання застосування Одеським окружним адміністративним судом ч.2 ст.. 11 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конституції України: «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Оскільки правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 (№3-рп/2003), національне законодавство України, а саме ч.2 КАС України з метою повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, надає суду право вийти за межі позовних вимог.

У справі, що розглядається судом, Товариством заявлено позовні вимоги, які виходять за межі дискреційних повноважень суду - зобов'язати ДПІ зареєструвати Товариство як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, в тому числі внести в реєстр платників ПДВ відомості про позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість з 01 квітня 2016, згідно інформації зазначеної у поданій заяві за формою №1-РС від 02 березня 2016.

У випадку задоволення цих позовних вимог, суд зобов'язаний з'ясувати всі обставини переходу Товариства на спеціальний режим оподаткування та відповідність фактичних даних вимогам ст. ст. 209 ПК України та Положенню про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 листопада 2014 №1130. При цьому, предметом позову є тільки правомірність рішення ДПІ про відмову у реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського господарства за конкретно визначених підстав. Тобто, суд повинен перебрати на себе повноваження державного органу по з'ясуванню всього комплексу питань, а, з урахуванням меж розгляду судом справи, - «не інакше як за позовною заявою», це є не можливим.

Згідно з рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з повною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З урахуванням того, що ДПІ, приймаючи рішення від 09 березня 2016 за №1627/10/15-02-11-01-06, не виклало всіх підстав за яких було відмовлено Товариству у прийнятті позитивного рішення, а також, враховуючи ту обставину, що суд не може перебрати на себе повноваження державного органу по з'ясуванню комплексу питань пов'язаних з перевіркою всіх підстав, за яких податковий орган може відмовити або задовольнити заяву суб'єкта господарювання про перехід на спеціальний режим оподаткування, вимога позивача, стосовно зобов'язання державного органу внести до реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування запис про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, - є втручанням суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.

У справі що розглядається, застосування судом першої інстанції положень ч.2 ст.. 11 КАС України, які передбачають повний захист прав та інтересів сторін і третіх осіб, про захист яких вони просять - є виправданим та обґрунтованим.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційних скарг ДПІ та Товариства висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні сторонами фактичних обставин, норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційних скарг не убачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро партнер 777» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро партнер 777» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: