Ухвала суду № 59163477, 21.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1554/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Грибан І.О., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Телицької В.А.

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2016 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чекригіна О.В., Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2014 № 11252978,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чекригіна О.В., Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2014 № 11252978.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2016 року закрито провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив його скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити. Представник третьої особи просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, натомість, спір має розглядатися за правилами ГПК України.

Відповідно до ст.. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 цього ж Кодексу справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

З викладеного вбачається, що адміністративним є спір про оскарження дій особи, які вона вчиняє в якості суб'єкта владних повноважень на виконання владних управлінських функцій.

Наразі позивачем заявлено позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві № 11252978 від 27.02.2014 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис № 4813974 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна (нежитлові приміщення під магазин, загальною площею 348,9 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1) за ОСОБА_5.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом абз. 3 та 4 ч. 1 ст. 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 названого Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

При цьому колегія суддів враховує, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що цей спір не належить до адміністративної юрисдикції, не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, тому прийняте ним рішення підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Київської міської ради на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2016 року у справі за позовом Київської міської ради до Державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Чекригіна О.В., Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення від 27.02.2014 № 11252978 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2016 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіІ.О. Грибан О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 22 липня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Грибан І.О.