Постанова № 59162803, 21.07.2016, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 р. Справа №818/514/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М., суддів Опімах Л.М., Павлічек В.О.

за участю секретаря судового засідання - Прімова-Крикуненко О.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Скригонюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування висновку, наказу, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач, НПУ), Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВБ НПУ), в якому, згідно змінених позовних вимог (а.с. 211-216) просить визнати протиправним та скасувати висновок центральної атестаційної комісії НПУ від 20.01.2016р., відповідно до якого ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді через службову невідповідність, підлягає звільненню зі служби в поліції, визнати протиправним та скасувати наказ №110о/с від 18.02.2016р. по особовому складу в частині звільнення полковника поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки зі служби в поліції за п.п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», зобов'язати відповідача внести зміни до наказу №110о/с від 18.02.2016р. по особовому складу в частині звільнення ОСОБА_1, виклавши причину звільнення за п.п. 2 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію».

Свої вимоги мотивує тим, що він працював на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки. Позивач не погоджується із правомірністю його звільнення в зв'язку із проведеною атестацією, вважає, що він не повинен проходити атестацію, і її висновки не повинні бути підставою для його звільнення. Зазначає, що ним було подано рапорт про проходження військово-лікарської комісії, за результатами її проведення підтверджено, що позивач непридатний до військової служби в мирний час. Незважаючи на те, що 11.02.2016р. позивачем було подано рапорт про звільнення за станом здоров'я з 10.03.2016р., позивачем було винесено наказ від 18.02.2016р. про його звільнення з 09.03.2016р. через службову невідповідність. При цьому, позивач 09.03.2016р. знаходився на стаціонарному лікуванні, а тому його звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності.

Представник відповідача проти позову заперечує, зазначає, що атестація була проведена відповідно до наказу керівника НПУ, за результатами проходження атестації позивач отримав низьку кількість балів, в зв'язку із чим та враховуючи проведену співбесіду комісією зроблено висновок про те, що позивач не відповідає займаній посаді. Також зазначав, що свідоцтво лікарської комісії було отримано позивачем вже після прийняття наказу про його звільнення, а тому не було враховано.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 29 серпня 1994 року (а.с.164). Відповідно до заяви від 07.11.2015 року (а.с.99) на підставі наказу № 13 о/с від 07.11.2015 року (а.с.100) позивач призначений як прибулий з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування на посаду старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління внутрішньої безпеки в Сумській області Департаменту внутрішньої безпеки із присвоєнням спеціального звання «полковник поліції».

18.01.2016 року позивач пройшов тестування у Центральній атестаційній комісії Національної поліції України за результатами якого набрав 33 бал по тестуванню загальних здібностей та навичок, а також 21 бал по знанню законодавчої бази (професійний тест) (а.с.168-169). 20.01.2016р. позивачем було пройдено співбесіду в Центральній атестаційній комісії (а.с.170-176).

За результатами проведеного атестування прийнятий висновок про невідповідність займаній посаді та наказом від 18.02.2016 року № 110 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (службова невідповідність) з 09.03.2016р. (а.с.31).

Перевіряючи рішення відповідача на відповідність положенням ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

З метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, на підставі ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію", Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465 видано наказ Національної поліції України від 20.11.2015 року № 210 о/с "Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві.

На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - полковника поліції ОСОБА_1 , що підтверджує відповідний атестаційний лист (а.с.13-15). Зі змісту атестаційного листа, за висновком прямого керівника позивача ОСОБА_1 відповідає займаній посаді. Водночас, згідно з висновком атестаційної комісії від 20.01.2016 року, позивач займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Частина перша статті 57 Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі по тексту - Інструкція), зокрема її пункт 3 розділу І визначає, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри. Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей. Зазначене вище узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Відповідно до пункту 9 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пункт 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлює, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Згідно витягу із наказу Національної поліції України від 07.11.2015 року № 13 о/с "По особовому складу" Департаменту внутрішньої безпеки встановлено, що позивач, який мав спеціальне звання "полковник міліції", призначений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах з присвоєнням спеціального звання "полковник поліції" в порядку переатестування, як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ.

Норми Закону України "Про Національну поліцію", у тому числі розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення", не передбачають процедури переатестації та не встановлюють додаткових підстав для атестації. Отже, посилання в наказі Національної поліції України від 07 листопада 2015 року № 13 о/с "По особовому складу" на не передбачену Законом процедуру переатестації не може створювати правових наслідків та не приймається судом до уваги.

Позивач прийнятий на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за його згодою на підставі поданої заяви; при цьому такий наказ не містить умов про проведення конкурсу та тимчасовість призначення на посаду. Крім того, відповідно до норм статті 58 Закону України "Про Національну поліцію", призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

У відповідності до положень пунктів 10-13 розділу IV Інструкції з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу. Атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктами 15-16 розділу IV Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Таким чином, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Суд зауважує, що визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не містить. Разом з тим, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, практики Верховного суду України (справа 21-13а14), можна дійти висновку, що особами, що не відповідають займаним посадам, є не тільки працівники в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, але й особи, які порушують установлені чинним законодавством порядок і правила несення служби. До таких осіб можна віднести й осіб, які зловживали своїми правами, порушували встановлені чинним законодавством обов'язки по виконанню служби. Отже, у конкретних справах мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи.

Судом у якості свідка було допитано члена атестаційної комісії №1 - секретаря комісії ОСОБА_3.., яка зазначила, що атестаційна комісія, проводячи співбесіду та приймаючи рішення, головним чином керувалась критеріями, визначеними у пункті 16 Розділу ІV Інструкції. При цьому, відповідність чи невідповідність особи зазначеним критеріям з'ясовувалась шляхом аналізу відомостей, що містяться в атестаційному листі, послужному списку, інших документах, наданих до атестації та шляхом отримання відповідей на запитання членів комісії. Зазначила, що однією із підставою для прийняття негативного висновку про відповідність позивача займаній посаді приймалось в зв'язку із тим, що позивач отримав незадовільні результати тестування.

Стосовно посилань представника відповідача на низькі результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, слід зазначити, що згідно положень Інструкції результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Згідно протоколу ОП№15.0000210.0014989 від 20.01.2016 року членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше (а.с.173). Разом з тим, переліку таких питань та відповіді на них вказаний протокол не містить. Крім того, у вказаному протоколі атестаційної комісії також не відображено, з яких мотивів виходила атестаційна комісія, приймаючи рішення про невідповідність позивача займаній посаді, та вважаючи за необхідне прийняти рішення про необхідність його звільнення зі служби в поліції, а не про необхідність його переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. Посилання представника відповідача на те, що Інструкцією не перебачено обов'язку вести відео чи аудіо фіксування процедури атестації, судом визнається необґрунтованим, оскільки діючим законодавством не заборонено вносити таку інформацію до протоколу засіданні комісії, враховуючи той факт, що саме результати усної співбесіди відповідачем покладено в основу для висновку про невідповідність позивача займаній посаді. Натомість в проколі зазначено загальні фрази про те, що були поставлені питання щодо професійної діяльності позивача, протокол атестаційної комісії №1 не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать «низьку мотивацію, не відвертість, ухилення від відповіді на питання, низьку гнучкість до змін та готовність прийняти нові стандарти і цінності поліції, високі корупційні ризики, слабка здатність до навчання, відсутність потенціалу до професійного розвитку» (а.с.175). У вищевказаному протоколі також відсутній перелік питань, які були поставлені під час проведення співбесіди атестаційною комісією позивачу та на які позивач не надав чи уникав відповіді, відсутні докази наявності високих корупційних ризиків. При цьому згідно атестаційного листа , при попередньому атестуванні комісією зроблено висновок, що займаній посаді відповідає, висновок прямого керівництва «займаній посаді відповідає».

Суд також вважає необхідним зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність. Приймаючи рішення про невідповідність позивача займаній посаді відповідач не надав жодної оцінки факту наявності у позивача посвідчення учасника бойових дій, виданого 24.07.2015р., тривалий стаж роботи в ОВС з 29.08.1994року.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до пункту 28 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу. В даному випадку, атестаційний лист підписаний членами комісії 20.01.2016р., а наказ на підставі таких висновків прийнято 18.02.2016р.

Таким чином матеріалами справи не підтверджується факт того, що відповідачем обґрунтовано звільнено з 09.03.2016р. позивача із займаної посади через службову невідповідність на підставі п.п. 5 ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Слід зазначити, що при розгляді справи по суті та згідно уточнених позовних вимог позивач зазначив, що він не має право працювати в НПУ в зв'язку із тим, що до його звільнення ним було подано рапорт про звільнення з 10.03.2016р. в зв'язку із погіршенням стану здоров'я та отримано висновок лікарської комісії про непридатність до служби в НПУ, про що він неодноразово повідомляв відповідача.

Так, матеріалами справи підтверджується, що позивач 03.02.2016р. за № 44/42-18/2016 подав рапорт про те, що в зв'язку із погіршенням стану здоров'я, просив надати направлення для проходження військово-лікарської комісії з подальшим звільненням з Національної поліції України (а.с.35).

Начальником ВКЗ ДВБ НПУ 04.02.2016р. було видано направлення на медичний огляд позивача, в якому міститься інформація про здійснення медичного огляду для визначення стану здоров'я з метою вирішення питання щодо придатності ОСОБА_1 до військової служби у зв'язку із звільненням зі служби в НПУ, висновок просять надіслати до ДВБ МВС України (а.с.36).

11.02.2016р. позивачем подано рапорт №72/42-18/2016 про те, що в зв'язку із погіршенням стану здоров'я просить звільнити його із НПУ з 10.03.2016р., додатково повідомляє, що проходить військово-лікарську комісію (а.с.217).

22.02.2016р. позивачем було отримано свідоцтво про хворобу №15 в якому військово-лікарською комісією прийнято рішення про непридатність до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с.38-39).

Разом із тим, відповідачем приймається рішення про звільнення позивача з 09.03.2016р. за п.п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом із чим, матеріалами справи , зокрема, довідкою №530, підтверджується, що позивач з 23..02.2016р. по 10.03.2016р. знаходився на стаціонарному лікуванні, до служби повинен приступити 11.03.2016р. (а.с.225).

Таким чином звільнення позивача 09.03.2016р. відбулося в період його тимчасової непрацездатності.

Крім того, слід зазначити наступне. За змістом пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, " Меллахер та інші проти Австрії" від 19 грудня 1998 року та "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року, визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи. При цьому, у змісті рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд" та інші проти Ірландії" від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

В даному випадку, до дня звільнення 09.03.2016р. позивачем подано рапорт від 03.02.2016р. про направлення його на військово-лікарську комісію для подальшого звільнення у зв'язку із погіршенням стану здоров'я. Відповідачем такий рапорт задоволено, видано 04.02.20116р. направлення в якому відповідачем було запропоновано комісії здійснити медичний огляд позивача для визначення стану здоров'я для вирішення питання про звільнення із служби в НПУ. Позивач проходив комісію з 15.02.2016р. по 22.02.2016р., отримав висновок від 22.02.2016р. про непридатність до військової служби за станом здоров'я, 11.02.2016р. подано рапорт про звільнення його з 10.03.2016р. за станом здоров'я.

За таких обставин, оскільки позивач дотримався всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу щодо звільнення його з НПУ за станом здоров'я, тому він може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", яке б підлягало судовому захистові.

Посилання відповідача про те, що висновок медичної комісії було отримано позивачем 22.02.2016р., тобто після прийняття наказу 18.02.2016р. судом до уваги не приймається, оскільки дата звільнення позивача визначена НПУ 09.03.2016р., на час існування рішення медичної комісії, а тому відповідач зобов'язаний вчинити дії щодо звільнення ОСОБА_1 саме за станом здоров'я, на підставі п.2ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Крім того, слід зазначити, що позивач неодноразово інформував відповідача про проходження військово-лікарської комісії, подав рапорт від 11.02.2016р. про звільнення його з 10.03.2016р. за станом здоров'я.

Приймаючи наказ про звільнення позивача із підстав невідповідності займаній посаді, відповідачем недотримано принцип пропорційності, що передбачений ст. 2 КАС України, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Заявою від 18.03.2016р. позивач звернувся до відповідача з проханням змінити підстави його звільнення відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» із п.п. 5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) на п.п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) даного Закону, данано всі підтверджуючи документи в обґрунтування даної заяви, які містяться також в матеріалах справи.

Листом ДВБ НПУ від 27.04.2016р. №В-476/42-02/02-16 позивачу надано відповідь, в якій зазначено, що підстав для внесення змін до наказу про його звільнення з органів внутрішніх справ не вбачається. Разом із тим, заявою від 18.03.2016р. відповідача повідомлено про знаходження ОСОБА_1 на лікарняному 09.03.2016р., надано копію лікарняного і відповідач зобов'язаний внести самостійно зміни до наказу від 18.02.2016р. про звільнення в частині дати звільнення позивача.

Разом з тим, враховуючи, що позивач в уточнених позовних вимогах оскаржує неправомірність свого звільнення саме з підстав звільнення в наказі від 18.02.2016р., не просить його поновити на посаді, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є саме зобов'язання відповідача вчинити дії щодо внесення змін до наказу від 18.03.2016р. №110о/с від 18.02.2016р. в частині змін підстав звільнення, зокрема, звільнити позивача через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не шляхом скасування висновку центральної атестаційної комісії НПУ від 20.01.2016р. При цьому суд враховує те, що суд не має право вносити відповідні зміни до наказу, в т.ч. і щодо підстав звільнення, дане право є виключними функцією суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про скасування висновку, наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України №110о/с від 18.02.2016р. "По особовому складу" в частині підстав звільнення ОСОБА_1 за підпунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про національну поліцію".

Зобов'язати Національну поліцію України звільнити ОСОБА_1 за станом здоров'я.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови, а повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 22.07.2016р.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

Судді (підпис) Л.М.Опімах

(підпис) В.О.Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета