Ухвала суду № 59161770, 21.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/168/16-ц Провадження № 22-ц/795/1227/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Костенко О. Ф. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Тагієва С.Р., Хромець Н.С., при секретарі:Шевченко М.О.,за участю:представника відповідача Мельника С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еконо ЛТД» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ТОВ «Еконо ЛТД» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_6 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи, просив скасувати рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2016 року та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не надано правильну оцінку неправомірним діям керівництва ТОВ «Еконо ЛТД». ОСОБА_6 вказує, що його неправомірно звільнили 24 грудня 2015 року з посади водія за прогул, адже він повернувся з відрядження лише 25 грудня 2015 року.

Також ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі зазначив, що 25 грудня 2015 року він повернувся з відрядження, потім разом з ОСОБА_7 провів огляд автомобіля та в кінці дня, залишивши заяву про звільнення за власним бажанням на прохідній, покинув місце роботи. Наступні дні 26 та 27 грудня 2015 року - вихідні дні, які він провів вдома. 28 грудня 2015 року він з'явився до місця роботи, щоб отримати заробітну плату та поцікавитись ходом поданої заяви про звільнення, але позивача не пустили на територію ТОВ «Еконо ЛТД» та повідомили про звільнення за прогул. Оскільки він висловив обурення працівнику відділу кадрів з даного приводу, то наказ було переписано 29 грудня 2015 року.

Апелянт звертає увагу суду, що на підприємстві законодавчих норм, регулюючих діяльність підприємства: посадової інструкції водія-далекобійника, правил внутрішнього трудового розпорядку та колективного договору не існує, але ця обставина не була належно оцінена судом першої інстанції. Та вказує, що оскільки на підприємстві немає регламенту праці, то він діяв за звичаєм - документи передав бухгалтеру, ключі від автомобіля - заступнику директора ОСОБА_7, проте, яких потім не знайшли.

Крім того, ОСОБА_6 вважає, що судом першої інстанції було залишено без уваги порушення відповідачем порядку звільнення за прогул, передбаченого КЗпП України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що порушень при застосуванні ст.148 КЗпП України ТОВ «Еконо ЛТД» при звільненні позивача не було, а оскільки ОСОБА_6 з 25 грудня 2015 року не з'явився на роботі без поважних причин, то підстави для задоволення позову відсутні.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Конституція України гарантує право кожного громадянина на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі роду трудової діяльності та захист від незаконного звільнення.

Так, судом встановлено, що позивач з 01 жовтня 2009 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Еконо ЛТД», працюючи на водія вантажного автомобіля (а.с.6, 50)

З 09 грудня 2015 року по 25 грудня 2015 року ОСОБА_6 знаходився на території митного терміналу м.Обухів, Київської області (а.с.53, 58).

Про відсутність позивача на робочому місці ОСОБА_6 свідчить доповідна записка від 28 грудня 2015 року, складена ОСОБА_7 (а.с.55).

Також, згідно доповідної бухгалтера, ОСОБА_6 прибув з рейсу 24 грудня 2015 року, не надав звітних документів про закінчення рейсу та був відсутній з 25 грудня 2015 року (а.с.56).

Наказом №51 від 29 грудня 2015 року ОСОБА_6 звільнено із займаної посади з ініціативи власника на підставі п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.51).

Згідно п.4 ст.40 КЗпП України підставою для розірвання трудового договору може бути прогул без поважних причин, яким є в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі - Постанова № 9) при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Крім того, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з'ясування поважності причин його відсутності на роботі.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_6 зазначав, що 28 грудня 2015 року він приходив до ТОВ «ЕКОНО ЛТД», однак, на прохідній його не впустили та повідомили, що він звільнений. Проте дані пояснення нічим не підтверджені. Крім того, допитаний у якості свідка охоронник ОСОБА_8 пояснив, що він чергував на прохідній ТОВ «ЕКОНО ЛТД» 28 грудня 2015 року і ОСОБА_6 в цей день на роботу не приходив.

Таким чином, вбачається, що ОСОБА_6 25 грудня 2015 року залишивши територію ТОВ «ЕКОНО ЛТД», заяву про звільнення за власним бажанням у встановленому порядку не подавав, на робочому місці для передачі ключів від автомобіля та документів не з'явився, також не вийшов на роботу без поважних причин 28.12.2015 року та в подальшому, чим допустив прогул.

Доводи апеляційної скарги загалом зводяться до емоційного викладення обставин справи, належним чином досліджених судом першої інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновків про те, що суд першої інстанції необхідною мірою врахував при ухваленні рішення належним чином усі факти, що входять до предмету доказування; ті обставини та факти, якими він мотивував своє рішення підтверджені належними та допустимими доказами, що надані суду відповідним чином, висновки суду відповідають встановленим по справі фактам, а отже ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права, а відповідно до правил ч.2 ст.308 ЦПК не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: