Ухвала суду № 59161768, 22.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/1741/16-ц Провадження № 22-ц/795/1103/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Коверзнев В. О. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Харечко Л.К., Шитченко Н.В.при секретарі:Шевченко М.О.за участю:представника позивача Литовченко В.П., відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за спожитий природний газ в сумі 14752 грн. 02 коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду через неповне з'ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи та які суд вважає встановленими та ухвалити нове рішення, відмовивши в задоволенні позову. Вказує, що в порушення ст. 202 ЦПК України суд не відклав судове засідання на підставі заяв відповідачів у зв'язку з їх хворобою, які були підкріплені довідками, та розглянув справу без їх участі. Крім того, як підставу для відкладення справи, ОСОБА_6 зазначив, що на звернення з заявою до ТОВ «Чернігівгаззбут» про надання довідки про заборгованість, останній такої на час ухвалення рішення не надав, тобто судом не було в повному обсязі з'ясовано обставини справи. На думку відповідача ПАТ по газопостачанню та газовідведенню «Чернігівгаз» не мав права звертатись з позовом про стягнення боргу, так як з 01.07.2015 року ТОВ «Чернігівгаззбут» отримав право вимоги з отримувачів газу не лише з липня 2015 року , а і за 2014-2015 роки. Також ОСОБА_6 вказує, що з квитанції за лютий 2016 року, яку він отримав після винесення рішення, вбачається, що борг становить 12412 грн. 33 коп., а відповідно до квитанції за квітень 2016 року - борг 9785 грн. 12 коп., тобто рішення суду про стягнення з нього 14752 грн. 02 коп. є невірним.

Заслухавши доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги суд правомірно зазначив, що ОСОБА_6 не розрахувався за спожитий природній газ за період з 01 березня по 01 липня 2015 року, правильно застосував ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 року № 2246, умови договору з постачання природного газу, та стягнув борг в сумі 14752 грн. 02 коп.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є власником будинку АДРЕСА_1, який фактично складається з двох квартир. В кожній квартирі будинку встановлені окремі лічильники газу, зокрема: в квартирі № 1 встановлено лічильник газу № 6063765, в квартирі № 2 встановлено лічильник газу № 0299771, в підвальному приміщенні будинку встановлено ще один лічильник газу № 9151128. До 01.07.2015 року позивач надавав відповідачу послуги з постачання природного газу на підставі договору від 30.09.2014 року № 86508 (а.с. 11,12). З розрахунку (а.с. 6), наданому позивачем до суду, вбачається, що в період з 01 березня по 01 липня 2015 року відповідач за спожитий газ сплачував частково, на підставі чого утворилась заборгованість в сумі 14752 грн. 02 коп.

В порушення умов вказаного вище договору та ст.ст. 526, 530 ЦК України щодо належного виконання зобов'язання та у встановлений строк відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості за спожитий природний газ на підставі чого за період з 01 березня по 01 липня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 14752 грн. 02 коп.

Безпідставними є доводи відповідача про зміну розміру боргу, яка вбачається з квитанцій за лютий та квітень 2016 року враховуючи наступне. Як вбачається з даних квитанцій в лютому сплачено грошовими коштами 1508 грн. 40 коп. та сплачено пільги, субсидіями 2907 грн. 10 коп. (а.с. 107), в квітні сплачено пільгами, субсидіями 2166 грн. 90 коп. (а.с. 118), тобто після звернення позивача з позовом борг зменшився на підставі сплати відповідачем та субсидіями. Ця оплата не може бути врахована апеляційним судом як підстава для задоволення апеляційної скарги, оскільки відбулась після ухвалення рішення суду і внаслідок надання субсидії, яка надається за конкретний період, у цьому випадку квітень 2016 року і не може бути зарахована на погашення заборгованості за попередні періоди.

Не ґрунтуються на доказах також доводи апеляційної скарги про відсутність права ПАТ по газопостачанню та газовідведенню «Чернігівгаз» на звернення з позовом, так як ТОВ «Чернігівгаз збут» з 01.07.2015 року отримав право вимоги з користувачів послуг плати за спожитий природній газ не тільки з вказаної вище дати, а й за 2014-2015 роки. Так, з позовної заяви вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газовідведенню «Чернігівгаз» просить стягнути борг за період з 01 березня по 01 липня 2015 року. Як встановлено з наданих представником позивача доказів, договір доручення від 25 червня 2015 року був чинним до 02 серпня 2015 року, коли був розірваний додатковою угодою між ПАТ «Чернігівгаз» і ТОВ «Чернігівгаз збут». Договір доручення між тими ж сторонами, укладений 03 серпня 2015 року був чинним, відповідно до п.5.1 Договору, до 31 грудня 2015 року.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 28.05.2015 року № 1644 ТОВ «Чернігівгаз збут» видана ліцензія на право провадження господарської діяльності з постачання газу на території м. Чернігова та Чернігівської області терміном дії з 01.07.2015 року по 30.06.2020 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 14 квітня 2016 року до канцелярії суду подали заяви про відкладення судового засідання, яке було призначено на 15 квітня 2016 року з причин їх хвороби, що підтверджується відповідними довідками, та з зазначенням про проведення судового засідання обов'язково з їх участю. Крім того, в своїй заві ОСОБА_6 як підставу відкладення, вказав на ненадання позивачем йому довідки про заборгованість. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що передбачено ч. 3 ст. 309 ЦПК України. Однак, вказане відповідачем порушення не є підставою для скасування правильного по суті рішення, оскільки відсутність відповідачів у судовому засіданні на правильність рішення не вплинула.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: