Рішення № 59161763, 21.07.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/9033/15-ц Провадження № 22-ц/795/1195/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Карапута Л. В. Доповідач - Хромець Н. С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Тагієва С.Р.при секретарі:Шевченко М.О.за участю:представника позивача Ковальчука Р.О., відповідачів ОСОБА_6 і ОСОБА_7, представника відповідачів адвоката Блохіної Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» заявило позов про стягнення солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 65962,02 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 34241,22 дол. США, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 31720,80 доларів США та пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та за відсотками за користування кредитом станом на 27.08.2015 року у гривневому еквіваленті у загальному розмірі 438804,16 грн., з яких: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 175100,47 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом - 263703,69 грн. та судових витрат.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року у позові відмовлено з посиланням на відсутність волевиявлення відповідача на укладення правочинів щодо кредитування.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповноту встановлення судом обставин, які мають суттєве значення для справи, неправильність і неповне дослідження судом доказів, неправильне визначення правовідносин сторін. На думку позивача, суд безпідставно прийшов до висновку про неотримання відповідачем ОСОБА_6 кредитних коштів, оскільки відповідач визнає факт підписання та укладення кредитного договору і не оспорює договір. Крім того, позивач вважає, що висновки судової почеркознавчої експертизи, відповідно до яких частина документів підписана не відповідачем, не можуть бути підставою для відмови у позові, як через порушення при призначенні і проведенні експертизи Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 (редакція від 31.07.2015) та і у зв'язку з тим, що сам кредитний договір підписаний відповідачем, позичальник не заявляв претензій про неотримання коштів за цим договором, заява, яка підписана нібито не відповідачем, є лише похідним документом від кредитного договору. Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідно до вимог норм Цивільного кодексу країни, договір про надання споживчого кредиту є укладеним і підлягає виконанню відповідно до його умов.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу. Відповідачі та їх представник скаргу не визнали, посилаючись на те, що договір про надання кредиту відповідач ОСОБА_6 підписав за проханням іншої особи і коштів за цим договором не отримував, а також на те, що у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено договір іпотеки і банк має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції у порушення приписів ч.1 ст. 11 ЦК України, вдався до вирішення питання про дійсність правочину, а саме кредитного договору, укладеного між сторонами який у встановленому порядку не оспорювався і зробив висновок по відсутність волевиявлення відповідача ОСОБА_6 на укладення такого правочину, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Судом встановлено, що 09.04.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_6 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11331110000, відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 377700 доларів США, що дорівнює еквіваленту 190385 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. У забезпечення вказаного кредитного договору 09.04.2008 був укладений договір поруки № 30207Р149 між позивачем та ОСОБА_7. Крім того, 09.04.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_9, яка виступає майновим поручителем ОСОБА_6, укладено договір іпотеки №30207Z136, за яким ОСОБА_9 передала в іпотеку нерухоме майно, а саме двокімнатну квартиру № 14, що є власністю останньої та знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Червоногвардійська, буд. 16.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За правилами ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з вимогами ч.1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі, що сторонами у цій справі виконано. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Доводи відповідача ОСОБА_6 щодо неотримання ним особисто коштів за кредитним договором не можуть бути підставою для відмови у позові кредитора про дострокове стягнення заборгованості за договором. За приписами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Умови договору від 09.04.2008 про надання споживчого кредиту № 11331110000 боржником належним чином не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість перед кредитором і, відповідно, право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту і сплати інших платежів, передбачених договором. Зобов'язання за договором про надання кредиту взяв на себе саме відповідач ОСОБА_6, підписавши заявку на надання кредиту (а.с. 140-142 т.1) вказаний договір. Додатковими угодами істотні умови договору не змінювались. Та обставина, що позичальник дозволив іншій особі розпоряджатися коштами, наданими відповідно до умов кредитного договору, навіть у випадку доведеності цього, не звільняє його від цивільно-правової відповідальності за невиконання договору. Висновок суду першої інстанції про відсутність волевиявлення відповідача на укладення договору про надання споживчого кредиту спростовується поясненнями самих відповідачів, які пояснили, що ОСОБА_6 уклав такий договір на прохання іншої особи, та висновком судової почеркознавчої експертизи, яким встановлено, що договір про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09.04.2008 підписано саме ОСОБА_6 Отже, відповідач ОСОБА_6 зобов'язаний виконувати умови договору про надання споживчого кредиту, а у разі їх невиконання або неналежного виконання нести відповідальність відповідно до умов договору. Підписання частини документів, які є похідними від договору про надання споживчого кредиту, іншою особою не є підставою для висновку про звільнення позичальника від відповідальності за невиконання договору.

За умовами договору поруки № 30207Р149 від 09.04.2008, укладеного між позивачем та ОСОБА_7, відповідальність боржника і поручителя є солідарною ( п. 1.4 договору поруки а.с. 10).

Наявність іншого забезпечувального договору, а саме договору іпотеки №30207Z136, за яким ОСОБА_9 передала в іпотеку нерухоме майно, не позбавляє кредитора права звернутися з вимогою про дострокове виконання договору до позичальника і поручителя.

Виходячи з наведеного, вимоги кредитора про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника і поручителя є обґрунтованими. Поте, ці вимоги підлягають частковому задоволенню, з врахуванням таких обставин.

Виходячи з наданого позивачем розрахунку заборгованості, вимоги заявлені за період, починаючи з 25 травня 2010 року. Позов пред'явлено у вересні 2015 року. Представником відповідачів 13 листопада 2015 року подана заява про зсовування при вирішенні позову позовної давності (а.с. 71 т.1). Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України, становить три роки. Відповідно до розрахунку (а.с. 12 т. 1 ) заборгованість за кредитом в межах позовної давності становить 25 133,20 долара США, а за процентами - 20 468,71 долара США (а.с. 16-19 т.1).

Розмір пені позивачем розрахований з врахуванням спеціальної позовної давності. Вирішуючи питання про стягнення пені, суд вважає можливим застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України і зменшити розмір неустойки вдвічі, стягнувши на користь позивача 87 550,23 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту і 131 851,81 грн. пені за несвоєчасну спалу процентів. При цьому суд враховує часткове задоволення позовних вимог щодо основного боргу, значний розмір неустойки, який є надмірним навантаженням на відповідачів, які обоє не працюють, часткове погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивачем заявлені вимоги на загальну суму, з врахуванням курсу долара США визначеного НБУ на день ухвалення цього рішення ( 24,81), 2 075 321,88 грн. Судом задоволені вимоги на суму 1 226 735, 51 грн., що становить 69,7% від заявлених. Позивачем сплачено 7673,40 грн. судового збору (а.с. 1 т.1, ас. 1 т. 2). Відшкодуванню підлягає 69,7% від цієї суми, тобто 5 348,08 грн. по 2 263,65 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261,267, 525, 526, 543, 554, 1048, 1050 ЦК України апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 травня 2016 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 40 601 (сорок тисяч шістсот один) долар США 91 цент заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 11331110000 від 09 квітня 2008 року, яка складається з 25 133,20 долара США заборгованості за кредитом і 20 468,71 долара США заборгованості за процентами.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 219 402 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста дві) грн. 04 коп. пені, яка складається з 87 550 грн. 23 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту і 131 851 грн. 81 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» по 2 263 (дві тисячі двісті шістдесят три) грн. 65 коп. з кожного у повернення сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: