Рішення № 5915837, 04.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2009 р.Справа № 46/240

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий”

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 859,76 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаКнязька Н.О.представник за довіреністю від 07.07.2008 р.

Від відповідача ОСОБА_3представник за довіреністю від 06.02.2007 р. У судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2009 р., за згодою присутнього представника сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 46/240 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий” про стягнення з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 735,53 грн. боргу за поставлений товар, 87,05 грн. пені, 10,88 грн. 3 % річних та 761,83 грн. інфляційних нарахувань.

У судове засідання, призначене на 26.01.2009 р. позивач уповноваженого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив, вимоги ухвали від 23.12.2008 р. не виконав. Представник відповідача заперечень проти позову не подав.

Ухвалою від 26.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2009 р.

04.02.2009 р. у судове засідання прибули представник позивача та відповідача. Представник позивача надала суду заяву про уточнення позовних вимог № 535 від 04.02.2008 р., відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий” збільшує період нарахування відповідачеві збитків від інфляції та 3 % річних та просить стягнути 47,16 грн. інфляційних нарахувань та 17,62 грн. 3 % річних.

Представник відповідача проти позову заперечував, але письмових заперечень чи відзиву на позовну заяву не надав. Мотиви заперечень до відома суду не довів, відповідних доказів на їх підтвердження не надав.

В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача 735,53 грн. боргу, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, 3 % річних з простроченої суми боргу та інфляційні нарахування.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий” в якості продавця та фізична особа підприємець ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу № В-26, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупця товар (продукти харчування) з власного складу, а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Виходячи з п. 3.1 та п. 5.1 вказаної угоди асортимент товару, ціна за одиницю визначаються у накладних.

Згідно з п. 6.1, п. 6.3 договору розрахунки за отриманий товар в готівковому або безготівковому порядку проводяться не пізніше ніж через 21 добу від дати отримання товару за кожною накладною.

У п. 7.5 договору сторони встановили, що перехід права власності на товар відбувається в момент отримання товару покупцем.

Аналіз умов договору № В-26 від 26.02.2007 р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин позивача (продавця) та відповідача (покупця) являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за його умовами позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти у власність та оплатити належний позивачеві товар.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 26.02.2007 р. зобовязання, а саме: поставив товар вартістю 735,53 грн., що підтверджується видатковими накладними № В-00001843 від 24.03.2008 р. на суму 418,42 грн. та № В-00002030 від 31.03.2008 р. на суму 317,11 грн., оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

У свою чергу відповідач прийняв товар, що стверджується підписом ОСОБА_1 на вищевказаних видаткових накладних. Дійсність підпису представником відповідача в ході розгляду спору не заперечено.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару, чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобовязальні правовідносини господарюючих субєктів.

Як слідує з позовної заяви, пояснень представника позивача та виписки з його банківського рахунку від 04.12.2008 р. покупець частково перерахував вартість отриманого у власність товару на суму 3000,00 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 735,53 грн.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Вимогами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування на користь позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, якими стверджується неналежне виконання відповідачем обовязку з оплати прийнятого у власність товару, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № В-26 від 26.02.2007 р. в сумі 735,53 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 87,05 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь період прострочення та 3 % з простроченої суми боргу у сумі 17,62 грн. і 47,16 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 9.2 договору від 26.02.2007 р. передбачено, що за несвоєчасну оплату, передбачену п. 6.1 договору, покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми боргу.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат є такими, що заявлені правомірно. Відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за весь період прострочення з врахування часткового погашення боргу становить 84,83 грн. (з 15.04.2008 р. по 12.10.2008 р. за накладною від 24.03.2008 р. та з 22.04.2008 р. по 20.10.2008 р. за накладною від 31.03.2008 р.), розмір 3 % річних становить 17,66 грн., збитків від інфляції 97,34 грн. Разом з тим, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а тому позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних збитків підлягає задоволенню в межах сум, розрахованих та заявлених позивачем в заяві про уточнення позовних вимог, а пені в сумі, визначеній судом.

Зважаючи на встановлені судом обставини справи та проведений уточнений розрахунок пені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати перерахуванню.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агроконтракт-Кий” (04071, м. Київ, вул. Електриків, 23, ідентифікаційний код 31353812) 735 (сімсот тридцять пять) грн. 53 коп. боргу, 84 (вісімдесят чотири) грн. 83 коп. пені, 17 (сімнадцять) грн. 62 коп. 3 % річних, 47 (сорок сім) грн. 16 коп. збитків від інфляції, 101 (сто одну) грн. 74 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 70 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя С.В. Шабунін

Дата підписання: 02.04.2009 р.

Справа № 46/24004.02.09