Рішення № 59155862, 20.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 644/4076/13 Головуючий суддя І інстанції Матвієвська Г.В.

Провадження № 22-ц/790/4584/16 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі - Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 березня 2015 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового будинку.

В обґрунтування позову зазначає, що 02 грудня 2005 року з ОСОБА_1 укладено рамкову угоду № 6048, відповідно до якої Банк зобов'язувався здійснювати кредитування в межах ліміту 500 000 доларів США строком до 240 місяців.

На підставі та в межах рамкової угоди сторони уклали 07 грудня 2007 року договір про надання траншу № 2.24382/6048, згідно з яким відповідачу було надано кредит в розмірі 300 000 доларів США на строк користування 120 місяців зі сплатою 12,75% річних; 27 червня 2008 року - договір про надання траншу № 2.27709/6048, відповідно до якого надано кредит у сумі 50 000,00 доларів США строком на 40 місяців зі сплатою 16 % річних.

У подальшому у 2009 році до договорів про надання траншу вносились зміни шляхом укладання додаткових угод.

В забезпечення виконання кредитних зобов'язань 07 грудня 2007 року укладено договір іпотеки, згідно якого в іпотеку було передано житловий будинок АДРЕСА_1, якій внаслідок розширення території міста Харкова та зміною підпорядкування окремих об'єктів на місцевості віднесені до території міста Харкова та присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1.

Зобов'язання за рамковою угодою відповідачем не виконувались належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м Харкова від 14 січня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання траншу від 07 грудня 2007 року в сумі 2576956 грн. та за договором про надання траншу від 27 червня 2008 року в сумі 380789,87 грн.

Рішення суду набрало законної сили, проте не виконано і заборгованість залишається непогашеною.

Станом на дату подання позову розмір заборгованості за договорами становить - за Договором про надання траншу № 2.24382/6048 від 07 грудня 2007 року: 10414108,48 грн., з яких борг по капіталу 2224671,87 грн., борг по процентах 57917,76 грн. проценти за фактичне (неправомірне) користування простроченим капіталом 506480,04 грн. пеня 7396251,58 грн. комісія за управління кредитом 228787,23 грн.

- за Договором про надання траншу № 2.27709/6048 від 27 червня 2008 року- 1563090,49 грн., з яких борг по капіталу -330633,96 грн. борг по процентах- 8090,59 грн. проценти за фактичне (неправомірне)користування простроченим капіталом- 94930,46 грн. пеня-1108547,05 грн. комісія за управління кредитом -20888,43 грн.

З урахуванням уточнень просить звернути стягнення на нерухоме майно шляхом набуття права власності на житловий будинок, загальною площею 366,70 кв.м., житловою площею 151,80 кв.м., з надвірними будівлями земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_1, за заставною вартістю 1 590750,00 грн., яка була визначена сторонами при укладенні Договору іпотеки.

Припинити право власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку загальною площею 0,1200 га за адресою АДРЕСА_1 та визнати право власності за Банком.

Зобов'язати ОСОБА_1 та/або осіб, що користуються нежилим приміщенням, передати ключі, інформацію (коди та інші необхідні засоби доступу до систем охорони та протипожежної сигналізації), прилади, необхідні для забезпечення вільного доступу до житлового будинку.

Виселити з житлового будинку всіх його мешканців, а саме ОСОБА_1

Представник відповідача проти позову заперечував. Вказав, що позивач не довів відповідність предмету іпотеки та об'єкту права власності відповідача, на яке пропонується звернути стягнення, а також не надав суду висновку про вартість майна, на яке пропонується звернути стягнення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2015 року позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково.

В рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою №6048 від 07 грудня 2005 року та укладених на її підставі Договору про надання траншу №2.24382/6048 від 07.12.2007 року, заборгованість за яким складає 10 414 108,48 грн. та Договору про надання траншу №2.27709/6048 від 27 червня 2008 року, заборгованість за яким складає 1 563 090,49 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» відповідно до Договору іпотеки №6048-ДІ-4 від 07 грудня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., зареєстрованого в реєстрі за №4633, шляхом набуття Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», права власності на житловий будинок, загальною площею 366,70 кв.м., житловою площею 117,20 кв.м., з надвірними будівлями, розташовані за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_1, за заставною вартістю, що становить 1 590 750,00 грн., яка була визначена сторонами при укладенні Договору іпотеки № 6048-ДІ-4 від 07 грудня 2007року, вартістю на день ухвалення рішення відповідно звіту про оцінку майна від 30.06.2015 року: земельної ділянки загальною площею 0,1200 га у сумі 252 184 грн. і житловий будинок, загальною площею 366,70 кв.м., житловою площею 117,20 кв.м., з надвірними будівлями, розташовані за адресою АДРЕСА_1 у сумі 2 597 034 грн.

Припинено право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,1200 га за цією адресою.

Визнано за ПАТ «ПроКредит Банк» право власності на житловий будинок, загальною площею 366,70 кв.м., з надвірними будівлями, розташовані за адресою АДРЕСА_1; -земельну ділянку загальною площею 0,1200 га, кадастровий номері НОМЕР_1, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Виселено ОСОБА_1 із житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та всіх його мешканців.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2016 року рішення апеляційного суду в частині позовних вимог про виселення скасовано, справу передано в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частини рішення апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2015 року залишено без змін.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПроКредит Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що дотримано усі вимоги чинного законодавства щодо виселення: вимога про звільнення приміщення отримана ОСОБА_1 29 грудня 2012 року та не була ним виконана. За таких обставин є всі підставі для виселення відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 02 грудня 2005 року між ЗАТ «ПроКредит Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_1 укладено рамкову угоду № 6048, відповідно до якої Банк зобов'язаний здійснювати кредитуванні в межах ліміту 500 000,00 доларів США строком до 240 місяці.

На підставі рамкової угоди 07 грудня 2007 року сторони уклали договір про наданні траншу, згідно з яким відповідачу було надано кредит в розмірі 300000 доларів США на строком 120 календарних місяців зі сплатою 12,75 % річних, 27 червня 2008 року - договір про надання траншу, згідно з яким ОСОБА_1 надано кредит в розмірі 50000,00 доларів США на строк 40 календарних місяців зі сплатою 16 % річних.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань 07 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано житловий будинок АДРЕСА_1. Заставна вартість майна визначена у розмірі 1 590 750 грн.

У зв'язку із розширенням території міста Харкова та зміною підпорядкування окремих об'єктів на місцевості зазначені нерухомі об'єкти були віднесені до території міста Харкова та їм присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 70-73).

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 липня 2015 року позов ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено частково: звернуто стягнення на предмет іпотеки та виселено ОСОБА_1

Відмовляючи у задоволенні позові Банку у частині виселення ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з тих обставин, що така вимога є передчасною та може бути заявлена лише після звернення стягнення на предмет іпотеки.

Погодитись з таким висновком суду не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Отже, висновок суду щодо неможливості вирішення питання про виселення одночасно з розглядом питання про звернення стягнення на предмет іпотеки протирічить вимогам закону, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у виселенні з інших підстав.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного жилого приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя цієї статті регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку жилий будинок чи жиле приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити жилий будинок чи жиле приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють жилий будинок або жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і положення статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 03 лютого 2016 року у справі №6-1449цс15.

Як вбачається з рамкової угоди від 02 грудня 2005 року цільове призначення Кредиту за угодою - задоволення особистих потреб. За договором про надання траншу №2.24382/6048 від 07 грудня 2007 року кредит в розмірі 300000 доларів США надано для придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ним.

Згідно договору купівлі- продажу від 07 грудня 2007 року продаж житлового будинку, з якого Банк просить виселити ОСОБА_1 вчинено за 2094400 грн. 00 коп., що було еквівалентом 414732 доларів США, які ОСОБА_1 сплачено таким чином : 594400 грн. до підписання договору,та 1500000 грн. -за рахунок отриманих коштів у ЗАТ «ПроКредитБанк».

Оскільки житловий будинок придбано 07 грудня 2007 року за 414732 доларів США, а кредит надано у сумі 300000 доларів США, то не можна вважати, що будинок придбано за кредитні кошти.

Посилання представника Банку, що, можливо, 114000 доларів США залишилися у ОСОБА_1 з попередніх кредитів -безпідставне і нічим не підтверджується.

Крім того, у п.2 кредитного договору від 07 грудня 2007 року чітко зазначено, що кредитні кошти саме у сумі 300000 доларів США надаються для придбання спірного будинку.

Інших зауважень з цього приводу договір не містить.

Банк просить виселити ОСОБА_1 без надання іншого житла, а тому позов задоволенню не підлягає.

За таких обставин підстав для виселення ОСОБА_1 не вбачається.

Рішення суду у частині відмови у виселенні відповідача підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову про виселення з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «ПроКредит Банк» - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 11 березня 2015 року у частині відмови у виселенні ОСОБА_1 - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ПАТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 про виселення - відмовити з інших підстав.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: