Рішення № 59155794, 19.07.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 638/11853/15-ц Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.

Провадження № 22-ц/790/4988/16 Суддя доповідач Трішкова І.Ю.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: - Кірсанової Л.І., Пономаренко Ю.А.,

за участю секретаря - Сотнікової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив про відшкодування моральної шкоди, спричиненої прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю відповідача, посилаючись на те, що неодноразово звертався до Прокуратури Харківської області із заявами про вчинення працівниками правоохоронних органів кримінальних правопорушень-злочинів, після чого постанови про закриття кримінального провадження скасовувались та направлялись до прокуратур районів для подальшого розслідування. Прокуратура Київського району м. Харкова то вносила відомості про кримінальне правопорушення-злочин, потім неодноразово закривали кримінальне провадження. З ціллю об'єктивного розслідування кримінальне провадження №21020158 було направлено в прокуратуру Фрунзенського району м. Харкова. У 2005 році кримінальне провадження було передано до Ленінської районної прокуратури м.Харкова. Вважає, що протиправними діями/бездіяльністю відповідача - Прокуратури Харківської області було порушено його права та свободи, а тому просив стягнути з відповідача спричинену моральну шкоду у розмірі 986580 грн., що була спричинена прийняттям незаконних рішень і протиправною тривалою бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб при виконанні ними своїх службових обов'язків.

Представник Прокуратури Харківської області заперечував проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що нормативною основою для відшкодування шкоди, завданою громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю саме органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду є стаття 1176 Цивільного кодексу України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а не стаття 1172 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, оскільки правовідносини, які виникли між ним та відповідачем врегульовані кримінально-процесуальним законодавством України. Посадовими особами прокуратури Харківської області будь-яких протиправних дій стосовно позивача не вчинено, доказів протиправності дій відповідача при розгляді його заяв про злочини останнім не надано. Сам факт зобов'язання прокурора слідчим суддею внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може свідчити про протиправність дій відповідача, наявність моральної шкоди та причинного зв'язку між ними.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 червня 2016 року позов задоволено частково.

З Прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_3 стягнуто моральну шкоду, спричинену в результаті прийняття незаконних рішень, у розмірі 90000 грн..

В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 14.10.2002 року ОСОБА_3 від прокуратури Київського району м. Харкова отримав відмову у відкритті кримінального провадження. 15.10.2002 року постанова була скасована. 25.10.2002 року прокуратурою Київського району по факту заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 було відкрито кримінальне провадження № 21020158 по ч.2 ст. 365 КК України, ОСОБА_5- визнано потерпілим.

29.12.2003 року прокуратура Київського району м. Харкова винесла незаконну постанову про закриття кримінального провадження. 14.01.2003 року прокуратура Харківської області скасувала постанову про закриття кримінального провадження від 29.12.2002 року. 02.04.2003 року з ціллю об'єктивного розслідування кримінальне провадження №21020158 було направлено в прокуратуру Фрунзенського району м. Харкова.

05.03.2004 року прокуратура Фрунзенського району м. Харкова знову винесла постанову про закриття кримінального провадження. 29.03.2004 року прокуратура Харківської області скасувала постанову від 05.03.2004 року.

14.05.2004 року прокуратура Фрунзенського району м. Харкова знову винесла постанову про закриття кримінального провадження. 17.01.2005 року Фрунзенський районний суд м. Харкова своєю ухвалою скасував постанову прокуратури від 14.05.2004 року.

23.02.2005 року дане кримінальне провадження надійшло до подальшого розслідування в прокуратуру Ленінського району м. Харкова. 22.07.2005 року прокуратурою Ленінського району м. Харкова була призначена судово-медична експертиза, а матеріали кримінальної справи направлено до м. Києва. 24.07.2007 року прокуратура Ленінського району м. Харкова винесла постанову про призупинення досудового розслідування на підставі п.3 ст. 206 КПК України(в редакції 1960 р.).

11.12.2007 року прокуратурою Харківської області постанова від 24.07.2007 року скасована, а кримінальна справа направлена для подальшого розслідування до Ленінської прокуратури м. Харкова. 05.05.2008 року прокуратура Ленінського району м. Харкова винесла постанову про закриття кримінального провадження № 21020158, а 31.07.2008 року прокуратура Харківської області скасувала постанову від 05.05.2008 року.

13.08.2010 року прокуратура Ленінського району м. Харкова знову винесена постанова про закриття кримінального провадження № 21020158.

Згідно зі ст.121 України, ст.6 Закону України "Про прокуратуру" органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящими.

Відповідно до ст.54 Закону України "Про прокуратуру" Генеральна прокуратура України та підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами і мають свою печатку з зображенням Державного герба України.

У відповідності до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі, внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачені нормами статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією або бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудовим (службових) обов'язків відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що у даних правовідносинах повинні бути застосовані положення вказаних статей Цивільного кодексу, а відповідальність за відшкодування моральної шкоди, яка пов'язана з порушенням немайнових прав позивача покладається безпосередньо на прокуратуру Харківської області.

Суд першої інстанції визнав факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача - Прокуратури Харківської області, а саме винесенням незаконних рішень, тривалої бездіяльності посадових осіб пов'язаних з невнесенням відомостей до ЄРДР, а в подальшому і постійне закриття кримінального провадження.

У відповідності із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд першої інстанції правильно застосував при розгляді справи Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Але судова колегія вважає, що розмір стягнутої моральної шкоди є завищеним.

В судовому засіданні є доведеним той факт, що позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) до суду не надано, а тому, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, судова колегія вважає достатнім розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

З огляду на наведене, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1, 309, 314,316, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 13 червня 2016 року в частині розміру стягнутої суми змінити.

Стягнути з Прокуратури Харківської області на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 10000 ( десять тисяч) грн.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: