Ухвала суду № 59154875, 21.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/799/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1902/16Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни

на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 травня 2016 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 травня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

З зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки за порушення умов зобов'язання в межах строку позовної давності та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у вказаній частині. Апелянт вважає, що з відповідача підлягають стягненню заборгованість за відсотками а період відповідний загальному терміну позовної давності, а також неустойка за порушення умов зобов'язання в межах спеціальної позовної давності.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи

не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого-судді, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає відхиленню з підстав, ст. 308 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 вересня 2005 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач по справі ПАТ КБ «ПриватБАнК» та ОСОБА_4 був укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 в розмірі 3 000 грн. зі сплатою відсотків його користуванням у розмірі 3 % на місяць, про що вказано на зворотній стороні заяви від 26 вересня 2005 року.

У заяві від 26 вересня 2005 року зазначено, що ОСОБА_4 ознайомився і погодився з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами банку.

Згідно до розрахунку ПАТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого, станом на 29 лютого 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 491 грн. 98 коп. та складається з: 5 300, 12 грн. заборгованості за кредитом, 22 311, 29 грн. заборгованості за процентами, штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1 380, 57 грн. (процентна складова).

Крім того, з зазначеного розрахунку вбачається, що останній раз ОСОБА_4 погашав заборгованість за кредитним договором 03 грудня 2010 року.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав письмову заяву про застосування строку позовної давності /а.с. 66/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом поза межами строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що строк дії платіжної картки встановлений до 31 вересня 2007 року. Зазначена інформація сторонами не оскаржується, а тому здійснюючи перегляд судового рішення апеляційній суд виходить з її чинності.

Докази перевипуску і передачі картки відповідачеві з новим строком в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував фактичні обставин справи та дійшов правильного висновку про пропуск ПАТ КБ «Приватбанк» строку позовної давності, про застосування наслідків якого заявляв відповідач, оскільки останній платіж за кредитним договором ним було здійснено у 2010 році, строк дії картки закінчився 2007 року, а з позовом банк звернувся у січні 2015 року. Збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін судами не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги, щодо необхідності стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за період з 29 лютого 2013 року по 29 лютого 2016 року в межах загальної позовної давності, а також неустойки за порушення умов зобов'язання в межах спеціальної позовної давності, судова колегія зауважує наступне.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу і до трьох років з часу закінчення дії строку картки.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Вбачаючи ту обставину, що колегія суддів погодилась з висновком місцевого суду про сплив позовної давності на стягнення заборгованості за кредитом, як основної вимоги, а також періодичних платежів, до яких відноситься сплата процентів, то позовна вимога про стягнення неустойки, яку слід вважати додатковою, задоволенню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в повній мірі ґрунтуються на законі та судом було правильно встановлено характер правовідносин сторін у справі та застосовано норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги і залишення рішення місцевого суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в особі представника Сокуренко Наталії Вікторівни відхилити.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий-суддя (підпис) Ю. В. Дряниця Судді: (підпис) Т. О. Кривчун

(підпис) П. М. Карнаух

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Ю. В. Дряниця