Ухвала суду № 59151473, 19.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/470/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 186 (82, 86-1, 141) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2016 м.Кіровоград

Колегія суддів апеляційного суду Кіровоградської області у складі: ї

головуючого судді Широкоряда Р.В.,

суддів Кабанової В.В., Осєтрова В.І.,

секретар Яременко З.А.,

за участі прокурора Добрової Н.І.,

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді в апеляційному порядку за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2016 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, не одруженого, безробітного, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, судимого:

-11.09.2012 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 185, ст. 395, ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік шість місяців; 17.12.2013 року постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда звільнений від відбування покарання умовно-достроково на два місяці сімнадцять днів;

-04.03.2015 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк пять років, звільнений на підставі ст. 75 КК України з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки;

-08.04.2015 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки три місяці;

-30.07.2015 року вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 186 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України (змінений ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 08.10.2015 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк пять років,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк пять років шість місяців.

Ухвалено стягнути на користь держави процесуальні витрати у розмірі 441 гривня 56 копійок на залучення експерта.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винуватим за вчинення: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.

ОСОБА_3, 13 серпня 2014 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, прийшов у гості до квартири своєї знайомої ОСОБА_4, за адресою: АДРЕСА_1.

В ході спілкування із ОСОБА_4 на кухні домоволодіння останньої, ОСОБА_3 попрохав у неї мобільний телефон, з метою зателефонувати у справах; на що ОСОБА_4 погодилася, надала ОСОБА_3 свій мобільний телефон «Nokia Asha 300» та пішла у господарських справах з квартири.

З метою реалізації виниклого злочинного умислу на викрадення вказаного мобільного телефону, належного ОСОБА_4, ОСОБА_3, скориставшись відсутністю ОСОБА_4, діючи умисно, цілеспрямовано, повторно, із корисливих мотивів, розуміючи злочинний характер своїх дій, шляхом вільного доступу, викрав зазначений мобільний телефон, належний ОСОБА_4, вартістю, згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 787 від 28.08.2014 року, 499 гривень 58 копійок.

Після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 з місця його вчинення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на суму 499 гривень 58 копійок.

Крім того, ОСОБА_3, повторно, спільно із ОСОБА_5, не поінформованим про злочинні наміри ОСОБА_3 та про належність викраденого майна, 24 квітня 2015 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, знаходячись на території домоволодіння № 9 по вулиці Літвінова в смт. Петрове Кіровоградської області, побачив лист заліза, що слугував навісом до входу у підвал.

Реалізуючи виниклий злочинний умисел на заволодіння цим майном, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, відкрито демонтував з підвалу зазначений лист заліза, належний КП «Петрівське», та у цей час був помічений ОСОБА_6, яка зробила ОСОБА_3 зауваження.

Не реагуючи на прохання припинити незаконні дії, ОСОБА_3, на очах очевидців даної події, зняв металевий лист, вартістю, відповідно до висновку експерта № 846, 38 гривень 19 копійок, та склав його в декілька разів.

Після чого, ОСОБА_3, із складеним листом металу направився по вулиці Літвінова в бік вулиці Жовтнева у смт. Петрове Кіровоградської області, де у подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд.

Вирок суду першої інстанції оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим ОСОБА_3, який в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції стосовно нього змінити, помякшити призначене йому покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України, призначити покарання більш мяке, ніж передбачено законом.

Свої вимоги мотивує наступними доводами.

Суд першої інстанції, при призначенні йому покарання, не врахував даних про стан його здоровя, стан здоровя його матері, її непрацездатність, також не достатньою мірою враховано всі обставини, які помякшують йому покарання.

Вказує, що стан його здоровя погіршився, а його матір, у якої наявні ряд хронічних захворювань, потребує догляду.

Суд першої інстанції у вироку не мотивував неможливість застосування до нього ст. 69 КК України, незважаючи на достатні підстави до цього (наявність обставин, які помякшують покарання, - відшкодування майнової шкоди, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, стан його здоровя.

Крім того, зазначає, що має травми внаслідок компресійного перелому хребта, що призвели до хронічних захворювань, вегето-судинну дистонію, хронічний тонзиліт, тереоплазію І ступеня, у звязку із якими він проходив лікування за місцем тримання під вартою.

Проте, судом першої інстанції лише частково враховано вказані обставини при призначенні йому покарання.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, думку у дебатах прокурора, котрий заперечив задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, просив оскаржуваний вирок суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Фактичні обставини кримінального провадження, доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за які його засуджено судом першої інстанції, кваліфікація дій останнього, учасниками судового провадження не оспорюється, в тому числі й обвинуваченим.

Особою, яка подала апеляційну скаргу (обвинуваченим), судове рішення суду першої інстанції оспорюється в частині призначеного йому покарання, у звязку із суворістю.

За таких обставин, колегія суддів не надає оцінки доказам по кримінальному провадженні у їх сукупності, та не входить до оцінки тих обставин, які ніким із учасників провадження не оскаржено.

Відтак, колегія суддів вважає винуватість ОСОБА_3 у вчинені заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно; відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно, доведеною, а кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, - правильною.

При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції правильно, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше судимий, визнав винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, обставини, які помякшують обвинуваченому покарання, - щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

На підставі врахованих обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про можливість перевиховання та виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 за умови його ізоляції від суспільства, призначив покарання у межах санкцій частин статей обвинувачення, та на підставі ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, визначив остаточне покарання, що у даному випадку є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, та є таке, що відповідає меті покарання.

Доводи обвинуваченого в апеляційній скарзі з приводу того, що: суд першої інстанції, при призначенні йому покарання, не врахував даних про стан його здоровя, наявність ряду хронічних захворювань, стан здоровя його матері, у якої наявні ряд хронічних захворювань, і вона потребує догляду, її непрацездатність, не достатньою мірою враховано всі обставини, які помякшують йому покарання, - свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

При цьому, відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема із положеннями ч. 2, ОСОБА_5 урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого

законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім,

жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Як убачається з вироку суду, судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання, враховано обставини, які помякшують обвинуваченому покарання, - щире каяття у вчинених кримінальних правопорушеннях, враховано і ту обставину, що обвинувачений визнав свою вину (том 1 аркуш провадження 254 вирок).

Відносно аргументів обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що судом першої інстанції не враховано як обставину, яка помякшує йому покарання, - стан його здоровя, стан здоровя його матері, - слід вказати про таке.

Тож, ч. 1 ст. 66 КК України визначено перелік обставин, що обовязково визнаються судом при призначенні винуватому покарання, як такі, які помякшують це покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України, при призначені покарання суд може визнати такими, що його помякшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Зважаючи на викладене, визнання незадовільного стану здоровя обвинуваченого або членів його родини як обставину, яка помякшує покарання, - є виключно правом суду, а не обовязком.

Крім того, матеріали справи не містять відповідних медичних документів на підтвердження вказаних доводів обвинуваченого. Сам обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду у суді першої інстанції не заявляв клопотання про витребування з медичних закладів, де він та/або його матір проходили (проходять) лікування, та долучення до матеріалів кримінального провадження відповідних медичних довідок.

Відносно посилань обвинуваченого на те, що суд першої інстанції не мотивував неможливість застосування до нього ст. 69 КК України, незважаючи на достатні підстави до цього (наявність обставин, які помякшують покарання, - відшкодування майнової шкоди, повне визнання вини, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, стан його здоровя) колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що помякшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Як встановлено вище, обставиною, яка помякшує ОСОБА_3 покарання, є щире каяття; визнання винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень враховано при призначенні судом першої інстанції покарання.

Відносно доводів обвинуваченого про наявність такої обставини, яка помякшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину, - то слід зауважити наступне.

Сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність; таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

Вказана обставина свого підтвердження доказами матеріалів кримінального провадження не знайшла; злочинну діяльність ОСОБА_3 викрито поліцією; під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 взагалі свою винуватість за ч. 2 ст. 186 КК України не визнавав, і визнав її повністю лише на стадії судових дебатів.

Що стосується посилань обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що ним відшкодовано майнову шкоду, заподіяну кримінальними правопорушеннями, - вони є безпідставними.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, зокрема, під час судового слідства, про що безпосередньо вказано у вироку суду, - обвинуваченим ОСОБА_3 не відшкодовано шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; докази на підтвердження протилежного у матеріалах кримінального провадження відсутні. Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлялися, - грошові кошти на відшкодування завданої обвинуваченим ОСОБА_3 кримінальними правопорушеннями майнової шкоди судом першої інстанції на користь потерпілих не стягувалася.

Відносно визнання судом як обставини, яка помякшує ОСОБА_3 покарання, - незадовільного стану здоровя, - вказаному надано оцінки вище за текстом ухвали.

Крім зазначеного, слід також враховувати те, що обвинувачений є раніше неодноразово судимою особою, у більшості випадків за злочини проти власності (тричі), що свідчить про стійке небажання стати на шлях виправлення; другий епізод злочинного діяння за ч. 2 ст. 186 КК України, - вчинив 24 квітня 2015 року, будучи 08 квітня 2015 року засудженим Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК України.

Зважаючи на викладене, підстав до застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 положень ст. 69 КК України та призначення покарання більш мякого, ніж передбачено законом, не убачається.

Відтак, враховуючи, що під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, - колегія суддів не знаходить підстав до зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції, як те просить у апеляційній скарзі особа, яка її подала, та вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 419, 424 КПК України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2016 року стосовно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: /підписи/

ОСОБА_2 ОСОБА_7 ОСОБА_8

Відповідає оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2