Рішення № 59151451, 20.07.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1282/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.07.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Суржика М.М., Суровицької Л.В.,

секретар Гусак А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу в режимі відео конференції за апеляційною скаргою Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобовязання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дії, зобовязання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку, стягнення моральної шкоди.

Зазначала, що відповідно до наказу Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області № 423 о/с від 27 серпня 2010 року працювала в Ульяновському районному відділі внутрішніх справ в Кіровоградській області на посаді оператора компютерного набору з інформаційних технологій.

08 лютого 2013 року їй надано відпустку до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тобто до 25 листопада 2016 року.

Під час перебування у відпустці по догляду за дитиною наказом Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області № 383 о/с від 06 листопада 2015 року її було звільнено на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України в звязку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників.

Оскільки вона є матірю одиначкою, має двох дітей віком до 14 років, її звільнення дозволяється лише при повній ліквідації підприємства та з обовязковим працевлаштуванням.

На день звернення з позовом до суду Ульяновський районний відділ внутрішніх справ в Кіровоградській області не був виключений з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а лише значиться, що перебуває у стані припинення.

Просила визнати протиправними дії Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, щодо винесення наказу № 383 о/с від 06 листопада 2015 року про її звільнення, зобовязати Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області поновити її на роботі, стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 10000 грн.

В ході судового розгляду позовні вимоги уточнила, просила поновити її на роботі на посаді оператора компютерного набору з інформаційних технологій Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області, стягнути з відповідачів на її користь середній заробіток за період з листопада 2015 року по січень 2016 року в сумі 4190 грн. 90 коп. на підставі ст.240-1 КЗпП, моральну шкоду в сумі 5000 грн., визнати протиправними дії Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, щодо винесення наказу № 383 о/с від 06 листопада 2015 року про її звільнення.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ліквідаційної комісії Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день ухвалення рішення в сумі 7902 грн. 84 коп., оскільки не вжито заходи до обовязкового працевлаштування працівника, який має статус одинокої матері. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що позивача під розписку ознайомлено з наказом № 230 від 07 вересня 2015 року «Про попередження працівників про можливе наступне вивільнення посад». Відповідно до п.11 прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Національну поліцію», перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. Також суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач перебувала в трудових відносинах з Управлінням міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, в той час коли фактичним роботодавцем був Ульяновський районний відділ УМВС України в Кіровоградській області, який і виплачував їй заробітну плату.

В засіданні апеляційного суду представник УМВС України в Кіровоградській області підтримав доводи апеляційної скарги, а позивач просила відхилити апеляційну скаргу, оскільки внаслідок дій відповідачів вона з малолітніми дітьми залишилася без засобів існування. Представник Державної казначейської служби просив розглянути справу на розсуд суду, зазначив, що безпідставно служба залучена до участі у справі як співвідповідач.

Представник Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку, просив розглянути справу у його відсутності (т.2 а.с.15,22-23,25).

Представник Міністерства внутрішніх справ України про час та місце розгляду справи повідомлений під розписку (т.2 а.с.15,37), в засідання апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач працювала на посаді оператора компютерного набору з інформаційних технологій Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області (т.1 а.с.16,44) з 08 лютого 2013 року по 25 листопада 2015 року їй надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку (т.1 а.с.52). Має двох дітей, Вікторію, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.14), та Поліну, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.18), має статус одинокої матері та отримує допомогу на одну дитину, як одинока мати (т.1 а.с.19).

Наказом Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області № 383 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено з посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України в звязку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, скорочення чисельності або штату працівників, тобто в період перебування у відпустці по догляду за дитиною.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 9 постанови №9 від 06 листопада 1992 року (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів» не може бути визнано, що власник чи уповноважений ним орган виконав обовязок по працевлаштуванню, якщо працівниці не було надано на тому ж або іншому підприємстві (в установі, організації) іншу роботу або запропоновано роботу, від якої вона відмовилася з поважних причин.

Суд встановив, що позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посади. Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують. Посилання відповідачів, що позивач звільнена з посади відповідно до вимог чинного законодавства про працю, а обовязок з працевлаштування покладається на службу зайнятості, не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Суд відмовив позивачу в поновленні на роботі, рішення суду в цій частині не оскаржується. Разом з тим в межах заявлених позовних вимог суд відповідно до ч.3 ст.184 та ст.240-1 КЗпП дійшов висновку про стягнення на користь позивачки середнього заробітку в сумі 7902 грн. 84 коп. за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 26 листопада 2015 року по день ухвалення рішення, з розрахунку розміру одноденного заробітку 119 грн.74 коп. (т.1 а.с.131-132,133). Присуджена судом сума не оспорюється.

Такий висновок суду є правильним, проте суд припустився помилки, стягнувши середній заробіток з Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, а не з юридичної особи Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області, оскільки довідками відповідачів підтверджується, що нараховувалася та виплачувалася позивачу заробітна плата Ульяновським районним відділом внутрішніх справ в Кіровоградській області (т.2 а.с.36,38).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підтверджується, що Ульяновський районний відділ внутрішніх справ в Кіровоградській області не ліквідований, а з 09 листопада 2015 року перебуває в стані припинення (т.2 а.с.41-43).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та судового збору підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення цих коштів з Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області. В іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Також колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу виконано в повному обсязі та вся присуджена сума перерахована позивачу 31 березня 2016 року (т.2 а.с.8).

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області задовольнити частково.

Скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 14 березня 2016 року в частині задоволення позову до Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку, судового збору та в частині відмови в позові до Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку.

Стягнути з ліквідаційної комісії Ульяновського районного відділу внутрішніх справ в Кіровоградській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток в сумі 7902 грн.84 коп., в дохід держави судовий збір 551 грн.20 коп.

В позові ОСОБА_2 до Управління міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про стягнення середнього заробітку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: М.М.Суржик

ОСОБА_3