Рішення № 59149070, 12.07.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3010/15-ц

Провадження № 2/362/141/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Корнієнка С.В., при секретарі Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з вимогами про визнання обєкту незавершеного будівництва житлового будинку № 14 по вул. Михайлівська в с. Багрін Васильківського району Київської області обєктом спільної сумісної власності подружжя сторін у справі, як щодо майна набутого з відповідачем у шлюбі, та визначити порядок користування ним.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав в повному обсязі.

Відповідач та її представник позов не визнали, вважаючи що будинок побудований на його особисті кошти отримані від його батька від продажу нерухомості землі та побудованого на ній будинку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідка та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення вимог позову, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з положень ч.1 ст.61 ЦПК України, обставині, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

За положеннями ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу в результаті спільної праці, за спільні грошові кошти, є їхньою спільною сумісною власністю.

Положеннями п.п.1 та 3 ч.1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

З огляду положень ст.ст. 60, 61, 63, 65, 66, 68 СК України вбачається, що, обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Подружжя має право домовитись між собою про порядок користування майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно. Розпорядження цим майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою. При укладенні договорів, щодо відчуження нерухомого майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, згода другого з подружжя має бути письмовою та нотаріально посвідчено.

У відповідності до положень ч.1 ст.71 та ч.2 ст. 71 СК України, майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Положеннями ч.ч.2 і 3 ст.70 СК України передбачено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Як вбачається з положень п.п.23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, зясувати джерело і час придбання зазначеного майна. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Судом встановлено та визнано сторонами, що позивач та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 18 жовтня 2003 року та мають двох неповнолітніх дітей, 30 квітня 2004 року та ІНФОРМАЦІЯ_1.

За технічним паспортом, інвентаризаційний № 315, на житловий будинок № 14 по вул. Михайлівський в с. Багрин Васильківського району, нерухомість заінвентаризована за відповідачем; дозвіл на його будівництво, на належної йому на підставі державного акту серії ЯИ № 208049 від 24.02.2010 року, земельній ділянці, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № 3221482103:02:004:0075, наданий йому рішенням виконавчого комітету Дібрівської сільської ради №16 від березня 2010 року, а будівельний паспорт від 29.11.2011 року.

Висновками судових будівельно-технічних експертиз № 1540 від 12.12.2015 року та № 1663 від 18.03.2016 року визначений відсоток готовності обєкта незавершеного будівництва по вул. Михайлівській, 14, в с. Багрин який складає 99,06% та визначені можливі варіанти встановлення порядку користуванням ним у відповідності до належності кожної із сторін по 1\2 його частки.

Свідок ОСОБА_3 батько відповідача, наполягав на тому, що саме він надав своєму синові кошти, отримані ним від продажу належних йому земельної ділянки та побудованого на ній житлового будинку, ще у жовтні 2005 року, для будівництва спірного будинку. Він також визнав наявність у нього ще одного дорослого та сімейного сина.

Крім того, на думку суду, відповідачем недоведене будівництво спірної нерухомості саме за його особисті кошти, крім того, критично ставиться до таких стверджень, оскільки ґрунтуються лише на показаннях його близького родича батька, та отримання грошей у жовтні 2005 року, коли правові підстави для здійснення будівництва виникли лише у 2010-2011 роках.

Таким чином, з огляду на зібрані у справі докази суд вважає, що обєкт незавершеного будівництва - спірний житловий будинок, побудований сторонами саме у шлюбі, а тому його слід визнати обєктом їх спільної сумісної власності.

При вирішенні справи суд обирає визначений експертизою перший варіант порядку користуванням обєктом незавершеного будівництва, оскільки він найбільше буде відповідати інтересам обох сторін.

Вирішуючи справу, суд враховує правові позиції Верховного суду по цивільним справам № 6-388цс15 від 18 листопада 2015 року та № 6-56цс12 від 20 червня 2012 року.

Одночасно з ухваленням рішенням, суд у відповідності до положень ст.88 ЦПК України вирішує питання стягнення з сторін судові витрати у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3,10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218, 221, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати обєкт незавершеного будівництва - житловий будинок № 14 по вул. Михайлівській в с. Багрін Васильківського району Київської області обєктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Виділити ОСОБА_1 в користування, в порядку поділу обєкту спільної сумісної власності колишнього подружжя, на ? частині обєкту незавершеного будівництва житловий будинок № 14 по вул. Михайлівській в с. Багрін Васильківського району Київської області, в користування приміщення у складі: житлові кімнати № 1-3 та № 1-6 (57,6 кв.м.).

Виділити ОСОБА_2 в користування, в порядку поділу обєкту спільної сумісної власності колишнього подружжя, на ? частині обєкту незавершеного будівництва житловий будинок № 14 по вул. Михайлівській в с. Багрін Васильківського району Київської області, в користування приміщення у складі: житлові кімнати № 1-7 та № 1-8 (43,4 кв.м.)

В загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити допоміжні приміщення будинку: коридор № 1-1, котельню № 1-2, кухню № 1-4, коридор № 1-5, санвузол № 1-9, сходи «І», господарчі будівлі і споруди: «А» веранда відкрита, «А1» балкон, «А2» ганок, «Б» гараж, «В» літня кухня, № 1 колодязь, № 2 каналізація, № 3 ворота, № 4 огорожа, № 5 вимощення.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 3654 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.