Ухвала суду № 59148567, 22.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №469/1158/15-ц 22.07.2016 22.07.2016 22.07.2016

Справа №469/1158/15-ц Головуючий по першої інстанції Гапоненко Н.О.

Провадження №22-ц/784/927/16 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Категорія 27

УХВАЛА

Іменем України

22 липня 2016 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2016 року, ухвалене у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNABAF10720017 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 31 396.87 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, із строком повернення до 13 вересня 2014 року включно.

Взятий на себе обов'язок банк виконав належним чином, в той час, як позичальник належним чином своїх договірних зобов'язань не дотримав, у зв'язку із чим станом на 16 липня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 86 506.03 доларів США, з яких: 22 477.42 доларів США. - заборгованість за кредитом, 14 889.43 доларів США. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 49 139.18 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Посилаючись на викладені обставини ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 86 506.03 доларів США, що за курсом НБУ станом 16 липня 2015 року складає 1 911 783 грн. 26 коп. та понесені ним судові витрати у справі.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач ОСОБА_2 зазначав, що рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 22 січня 2013 року з нього в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNABAF10720017 від 14 вересня 2007 року в сумі 36 002.49 доларів США витребувано та передано в заклад (володіння) шляхом вилучення ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль Great Wall, модель SAFE 2006 року випуску, та після його реалізації отримані кошти направленні на погашення боргу, а тому звернення позивача з новим позовом, є намаганням повторно та безпідставно отримати кошти.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором 47 144. 37 доларів США, що еквівалентно 1 273 581 грн. 91 коп., у тому числі заборгованість за кредитом - 22 477.42 доларів США, що еквівалентно 607 216 грн. 42 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом - 14 889.43 доларів США, що еквівалентно 402 230 грн. 61 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань - 9 777.52 доларів США, що еквівалентно 264 134 грн. 88 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на невідповідність рішення суду дійсним обставинам справи та порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги банку, суд першої інстанції вважав, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, оскільки відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором не виконував.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами встановленими судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.1,3-4,10-11,303 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

В силу ст.ст.509,525-526,598,610,611,622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється повністю або частково на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За правилами ч.1 ст.1049 і ст.1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та порядок, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, при цьому кредитодавець має право вимагати від позичальника достроково повернути всю суму кредиту та внести інші платежі, передбачені договором.

Згідно вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, згідно умов договору та у строки передбачені цим договором.

За змістом ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_2 у простій письмовій формі укладено кредитний договір №DNABAF10720017 за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлюваної лінії у розмірі 31 396.87 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0.84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, із строком повернення до 13 вересня 2014 року включно (а.с.7-9).

З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за вказаним договором сторонами було укладено договір застави автотранспорту - належного відповідачу автомобіля Great Wall, модель SAFE, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.87-89).

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 22 січня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення задоволено частково, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №DNABAF10720017 від 14 вересня 2007 року в сумі 36 002.48 доларів США, яка існувала станом на 18 липня 2012 року, витребувано у ОСОБА_2 та передано у заклад (володіння) шляхом вилучення ПАТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль Great Wall, модель SAFE CC6460 DY, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, та звернуто стягнення на зазначений автомобіль шляхом продажу його ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також з наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України (а.с.77-78, 81-83).

На виконання вказаного рішення, 10 жовтня 2013 року Октябрським районним судом міста Полтави видано виконавчий лист, а 19 грудня 2013 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження.

В порядку виконання судового рішення предмет застави - автомобіль Great Wall, модель SAFE CC6460 DY, рік випуску 2006, реєстраційний номер НОМЕР_1, у березні 2014 року було витребувано у ОСОБА_2 та згідно акта державного виконавця від 13 березня 2014 року вищезазначений транспортний засіб передано представнику ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с.79-80, 91).

13 травня 2014 року заступником начальника відділу державної виконавчої служби Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області постановлена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконання судового рішення.

Згідно наданих позивачем даних, продаж заставного автомобіля було здійснено за ціною 1 432.85 доларів США, що еквівалентно 43 000 грн. 08 коп. Вказана сума була спрямована на погашення заборгованості по процентам, нарахованих банком до 26 лютого 2015 року та погашення всієї суми заборгованості за кредитом не відбулось.

Станом на 16 липня 2015 року утворилась заборгованість в загальному розмірі 86 506.03 доларів США, з яких: 22 477.42 доларів США. - заборгованість за кредитом, 14 889.43 доларів США. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 49 139.18 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

При цьому, у даному випадку, наявність судового рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 22 січня 2013 року, про яке зазначає відповідач, не позбавляє кредитора права на отримання сум, шляхом їх стягнення, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та передбачених ч.2 ст.625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526,599 ЦК України.

Отже, оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, виходячи з вимог ст.ст.254,257,258,261 ЦК України, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Рішення суду в частині визначення складових заборгованості за кредитним договором та їх розміру не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку згідно з правилами ч.1 ст.303 ЦПК України.

За такого, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права безпідставні.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303,308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: П.П. Лисенко

О.І. Галущенко