Ухвала суду № 59148562, 20.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/442/16-ц 20.07.2016 20.07.2016 20.07.2016

Провадження №22-ц/784/1537/16

Справа 489/442/16-ц

Провадження 22ц/784/1537/16 Суддя першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду: Буренкова К.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів: Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С.,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", треті особи - ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального окригу Хижняк А.М., Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті"), треті особи - ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального окрогу Хижняк А.М., Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позивач зазначав, що 06 березня 2013 року між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір №50007893, відповідно до умов якого він отримав кредит у сумі 67768 грн. 05 коп. на придбання автомобіля Volkswagen Polo, на строк 84 місяців, з процентною ставкою 9,9% річних.

06 березня 2013 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого позивачем було передано в заставу автомобіль Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1 з метою забезпечення виконання вказаних кредитних зобов'язань.

28 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окригу Хижняк А.М. було вчинено виконавчий напис, згідно якого звернуто стягнення на автомобіль Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1, належний йому на праві власності.

Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений без врахування того, що між ним та відповідачем існує спір про розмір заборгованості, оскільки він звертався до відповідача неодноразово з пропозицією надати можливість дострокового повернення кредиту, внести зміни до кредитного договору з метою обчислення суми кредиту у гривнях або розірвати даний кредитний договір, який на його переконання, містить несправедливі умови.

Крім цього у виконавчому написі не зазначено строк, за який відповідачем визначена заборгованість.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1933, вчинений 28 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М., за яким звернуто стягнення на транспортний засіб бежевого кольору марки Volkswagen Polo, номер (рами, шасі, кузова) НОМЕР_2, рік виробництва - 2013 року, державний номер НОМЕР_1, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 138950 грн. 56 коп.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Постановлено:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1933, вчинений 28 листопада 2014 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального окригу Хижняк А.М., за яким звернуто стягнення на транспортний засіб бежевого кольору марки Volkswagen Polo, номер (рами, шасі, кузова) НОМЕР_2, рік виробництва - 2013 р., державний номер НОМЕР_1, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі 138950 грн. 56 коп.;

- стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн.20 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позову. Він посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та положенням матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріалами справи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 06 березня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Порше Мобіліті» укладено кредитний договір №50007893, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у сумі 67768 грн. 05 коп. на придбання автомобіля Volkswagen Polo, державний номер НОМЕР_1, строком на 84 місяці, з процентною ставкою у 9,9% річних за користування кредитними коштами, що еквівалентно 8310 дол. США (а.с. 13).

06 березня 2013 року між сторонами укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до умов якого позивачем було передано в заставу вказаний автомобіль з метою забезпечення виконання значних кредитних зобов'язань (а.с. 38-40).

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором у ОСОБА_2 виникла заборгованість. У зв'язку з чим відповідач 17 вересня 2014 року направив позивачу попередження про необхідність погашення заборгованості в розмірі 138950 грн. 56 коп. та попередив, що в разі не виконання вимоги, стягнення заборгованості буде здійснено в примусовому порядку (а.с.62-63).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

28 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. було вчинено виконавчий напис, яким звернено стягнення на вказаний автомобіль, що належить позивачу на праві приватної власності (а.с. 11).

Згідно з вказаним виконавчим написом за рахунок коштів від реалізації зазначеного транспортного засобу запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у розмірі несплачених чергових платежів (прострочені відсотки та прострочена сума основного боргу) - 6763 грн. 73 коп.; штрафних санкцій за вимогами щодо сплати - 2170 грн. 26 коп.; штраф за порушення вимог щодо страхування майна - 16092 грн. 32 коп.; штраф за порушення терміну повернення кредиту - 21456 грн. 42 коп.; компенсації страхових платежів - 2388 грн. 69 коп., суми кредиту - 90079 грн. 14 коп., що становить 138950 грн. 56 коп.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов?язання.

Відповідно до частини 1 статті 88 Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.

Пунктом 1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування майна від боржника нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

У п.3 глави 16 Порядку визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 в серпні 2014 року звертався до відповідача із претензією - вимогою про внесення змін до 3.1 кредитного договору, загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту або розірвання цього договору, посилаючись на те, що умови договору щодо визначення платежів погашення кредиту у еквіваленті до долару США є несправедливими (а.с. 25-31).

В матеріалах справи відсутня відповідь відповідача на вказане звернення позивача.

Тому судом першої інстанції правильно встановлено, що на час вчинення виконавчого напису між сторонами існував спір щодо умов кредитного договору в частині визначення розміру заборгованості з урахуванням еквіваленту іноземної валюти до гривни (а.с. 25-27, 30-30 зв.). Такий висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду від 04 березня 2015 року (справа №6-27цс15).

У ст. 89 Закону та у п. 4 цієї ж глави Порядку визначено зміст виконавчого напису, в якому обов'язково повинно бути зазначено строк, за який провадиться стягнення.

Тобто, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

В позовній заяві ОСОБА_2 посилався на те, що заборгованість за кредитним договором, в погашення якої вчинено оспорюваний виконавчий напис, не є безспірною, оскільки в ньому не зазначено строк, за який вона нарахована.

Із матеріалів справи вбачається, що приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису ТОВ «Порше Мобіліті» в підтвердження наявності заборгованості було подано документи, в яких не було зазначено період нарахування заборгованості (а.с.60-62).

В оспорюваному виконавчому написі приватного нотаріуса також відсутні відомості щодо періоду нарахування заборгованості, в погашення якої звернуто стягнення на предмет застави, що не відповідає вимогам п.4 глави 16 Порядку.

Аналізуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Порше Мобіліті» про те, що вимога-претензія позивачем була направлена на адресу: 04119, м. Київ, вул. Дехтярівська, 27 Т, яка не відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не заслуговує на увагу, оскільки адреса, яку вказав позивач, зазначена у кредитному договорі та договорі застави транспортного засобу (а.с. 13, 39-40).

Посилання відповідача на те, що вимога - претензія позивача не свідчить про наявність спору щодо заборгованості за кредитним договором, теж не спростовують висновків суду, оскільки зазначена вимога стосувалась умов кредитного договору, відповідно до яких відповідачем нарахована заборгованість за кредитним договором.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Порше Мобіліті» та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» відхилити, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий К.О. Буренкова

Судді Т.З. Бондаренко

Т.В. Крамаренко