Ухвала суду № 59148546, 22.07.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/1202/15-ц 22.07.2016 22.07.2016

Провадження №22-ц/784/1422/16

Справа №484/1202/15-ц

Провадження № 22-ц/784/1422/16 Головуючий першої інстанції:Паньков Д.А.

Категорія 23 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Кушнірової Т.Б., Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Лептугою С.С.

без участі осіб, які беруть участь у справі і були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

приватного сільськогосподарського підприємства

«Корпорація України»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку в належному агротехнічному стані,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 р. ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» (далі - ПСП «Корпорація України») про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання повернути земельну ділянку в належному агротехнічному стані.

В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що вона є власником земельної ділянки у розмірі 8,08 га, яка розташована в межах території Лукашівської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, що підтверджується державним актом НОМЕР_1 від 15 вересня 2004 р., який видано на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації 05 липня 2004 р. № 200-р для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

14 жовтня 2004 р. між ним та ПСП «Корпорації України» було укладено договір оренди цієї земельної ділянки на 7 років, який зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Лукашівській сільській раді 15 квітня 2005 р. за реєстраційним № 040502200158.

За місяць до закінчення терміну договору вона звернулася з заявою до Голови правління ПСП «Корпорації Україна», Кравченка С.І. про повернення земельної ділянки у зв'язку з наміром обробляти зазначену земельну ділянку самостійно та небажанням продовжувати термін дії даного договору.

Усно голова правління ПСП «Корпорації Україна» Кравченко С.І. повідомив про те, що між ними мало місце укладення додаткової угоди від 01 грудня 2008 р., згідно якої термін оренди землі складає 10 років, а розмір орендної плати - 2 210 грн.

Посилаючись на те, що додаткових угод з ПСП «Корпорації Україна» на продовження договору оренди вона не укладала, позивачка просила суд визнати недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 01 грудня 2008 р. до договору оренди земельної ділянки, укладеного між нею та ПСП «Корпорація України» та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку в належному агротехнічному стані, стягнути з відповідача на її користь судові витрати.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 р. позов задоволений.

Визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 01 грудня 2008 р. до договору оренди земельної ділянки площею 8,08 га, укладеного 14 жовтня 2004 р. між ОСОБА_2 та ПСП «Корпорація України» та зареєстрованого в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді 15 квітня 2005 р. за реєстровим № 040502200158, яка зареєстрована в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Лукашівській сільській раді від 05 травня 2009 р. за реєстровим № 040902200168.

Зобов'язано ПСП «Корпорація України» в особі голови правління Кравченко С.І., повернути ОСОБА_2 зазначену земельну ділянку площею 8,08 га кадастровий номер: НОМЕР_2, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за відповідним актом у придатному для використання агротехнологічному стані.

Стягнуто з ПСП «Корпорація України» на користь ОСОБА_2 2 699 грн. 04 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ПСП «Корпорація України» вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з'ясовано обставини справи й просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки у розмірі 8,08 га, яка розташована в межах території Лукашівської селищної ради Первомайського району Миколаївської області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом НОМЕР_1 від 15 вересня 2004 р., виданим на підставі розпорядження Первомайської райдержадміністрації від 05 липня 2004 року № 200-р.

14 жовтня 2004 р. між ОСОБА_2 (орендодавець) та ПСП «Корпорації України» (орендар) було укладено договір оренди цієї земельної ділянки на 7 років та зареєстровано його в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Лукашівській сільській раді 15 квітня 2005 р. за реєстраційним № 040502200158.

За місяць до закінчення терміну дії договору оренди позивачка звернулася з відповідною заявою до Голови правління ПСП «Корпорації Україна», після чого їй повідомили, що між нею та підприємством 10 грудня 2008 р. укладено додаткову угоду терміном оренди землі на 10 років з розміром орендної плати 2 210 грн.

У вересні 2013 р. позивачка звернулася до Управління Держземагенства у Первомайському районі Миколаївської області та дізналася про існування додаткової угоди до договору оренди землі від 01 грудня 2008 року.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно висновку № 867 судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Орендодавець» додаткової угоди від 01 грудня 2008 р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Вищевказаний висновок експертизи є чітким, однозначним та зрозумілим, а тому суд обґрунтовано вважав, що позивачка оспорювану додаткову угоду не підписувала, що свідчить про відсутність волевиявлення останньої на укладання цієї угоди, а тому і про наявність передбачених ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання такої угоди недійсною.

Згідно зі ст. 216 ч. 2 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

За такого суд правильно застосував також і наслідки недійсності угоди.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу.

Зокрема, посилання представника відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставним.

Так, в силу ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність застосовуються судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (6-738цс15).

В суді першої інстанції до ухвалення судом рішення заява про застосування позовної давності не надходила, а тому така заява в апеляційній скарзі не має правового значення і не підлягає задоволенню.

Стосовно погодження ОСОБА_2 додаткової угоди про оренду землі у зв'язку із отриманням нею орендної плати, то слід виходити з правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-2612цс16.

Як установив суд, додаткову угоду від 01 грудня 2008 р. до договору оренди землі від 14 жовтня 2004 р. було підписано від імені власника земельної ділянки (ОСОБА_2.) іншою особою, яка на момент підписання цієї угоди не мала на це жодних повноважень.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.

Оскільки, підписуючи додаткову угоду до договору оренди землі від імені позивачки, інша особа, яка вчинила підпис, не мала на те жодних повноважень, така додаткова угода є недійсною, а земельна ділянка на підставі положень статті 216 ЦК України підлягає поверненню позивачу.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» відхилити, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: