Ухвала суду № 59147201, 21.07.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 137/2027/15-ц Провадження № 22-ц/772/2331/2016Головуючий в суді першої інстанції Желіховський В. М.Категорія 39Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Луценка В.В., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2 і її представника -ОСОБА_3; особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_4 і його представника - адвоката Байдака В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Літинецької сільської ради про визнання права на земельну частку (пай),

В с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Літинецької сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 2,31 умовних кадастрових га, що розташована на території Літинецької сільської ради Літинського району Вінницької області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2

В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову.

Зазначив, що рішення суду вважає необґрунтованим, незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки при розгляді справи та ухваленні рішення суд допустив порушення норм матеріального й процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведені обставини, які суд вважав встановленими.

У судовому засіданні ОСОБА_4 і його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Позивач і її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять її відхилити і залишити без змін рішення суду.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у перше судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи 7 липня 2016 року у його відсутності, повідомивши, що позов сільська рада визнає.

У друге судове засідання 21 липня 2016 року представник відповідача не з'явився, надіслав лист, яким просив розглянути справу у відсутності представника сільської ради і повідомив, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримує, просить її задовольнити, скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла рідна баба позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 7 липня 2008 року (а. с. 7).

1 вересня 2007 року ОСОБА_6 вчинила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Літинецької сільської ради, яким все своє майно заповіла ОСОБА_7 (а. с. 10).

29 жовтня 2011 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, після чого ОСОБА_7 присвоєно прізвище - ОСОБА_7 (свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_2 - а. с. 9).

Відділ Держземагенства у Літинському районі 5 листопада 2014 року видав довідку № 01-1-20/1172 про те, що згідно книги реєстрації сертифікатів на земельну частку (пай) по Літинецькій сільській раді ОСОБА_6 отримала сертифікат на земельну частку (пай) НОМЕР_3 в СВАТ «Поділля», який зареєстрований за № НОМЕР_4 від 17.02.2000 року (а. с. 11).

19 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулася із заявою щодо оформлення спадщини до Літинської державної нотаріальної контори, яка 22 листопада 2014 року надала відповідь №1874/02-17, із якої вбачається, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 в Літинській державній нотаріальній конторі не заведена. Державний нотаріус вказав, що в посвідчувальному написі секретаря виконавчого комітету Літинецької сільської ради на заповіті ОСОБА_6 не зазначена дата його вчинення. В зв'язку з невідповідністю заповіту вимогам законодавства нотаріус не прийняла заповіт для оформлення спадщини, роз'яснивши спадкоємцю про те, що свідоцтво на спадщину за заповітом можна отримати за наявності всіх відповідних документів (а. с. 17).

ОСОБА_2 22 жовтня 2015 року звернулася з питанням оформлення спадщини до Літинської державної нотаріальної контори, на що останньою була надана відповідь, якою повідомлено заявника, що згідно ч. 1 ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку встановленому цивільним законодавством. За нормами ч. 1 ст. 69 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини та склад спадкового майна. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються необхідні документи. За заповітом від 1 вересня 2007 року ОСОБА_6 заповіла все своє майно зовсім іншій особі - ОСОБА_7. Також нотаріус повідомила спадкоємця про те, що листами від 7 листопада 2014 року і від 22 листопада 2014 року їй уже надано детальне роз'яснення щодо спадкування майна померлої ОСОБА_6 (а. с. 18).

Видана виконавчим комітетом Літинецької сільської ради довідка № 178 від 20.10.2015 року свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_6 була зареєстрована і проживала за адресою: АДРЕСА_1, на день своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а. с. 12).

За ОСОБА_6 рахується земельна частка (пай) НОМЕР_5, яка знаходиться на території Літинецької сільської ради, що вбачається із довідки № 180 від 20.10.20015 року, виданої виконавчим комітетом Літинецької сільської ради (а. с. 13).

На підставі погосподарської книги Літинецької сільської ради за 2006-2010 роки виконавчий комітет 20.10.2015 року видав довідку № 179, яка свідчить про те, що спадкодавець ОСОБА_6 і спадкоємець ОСОБА_2 проживали та були зареєстровані в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1, до дня смерті спадкодавця ОСОБА_6 (а. с. 14).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За правилами статі 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України встановлено строк у шість місяців для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 3 і 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Позивач по справі являється спадкоємцем за заповітом. Після відкриття спадщини вона прийняла її в порядку визначеному частиною 3 статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявила про відмову від неї.

Це підтверджується: паспортними даними позивача про її реєстрацію по АДРЕСА_1 свідоцтвом про смерть спадкодавця ОСОБА_6, де місцем смерті вказано село Яблунівка Літинського району, яке зареєстровано Літинецькою сільською радою (а. с. 7), довідками виконавчого комітету Літинецької сільської ради від 20.10.2015 року про те, що ОСОБА_6 зареєстрована і проживала на день смерті в АДРЕСА_1, і що вона та спадкоємець ОСОБА_2 проживали і були зареєстровані в одному будинку за вказаною адресою (а. с. 12-14).

Для оформлення свого права на спадкове майно позивач тричі зверталася до Літинської державної нотаріальної контори із відповідними заявами і тричі: 7 листопада 2014 року, 22 листопада 2014 року і 24 жовтня 2015 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадкове майно через відсутність необхідних документів для оформлення права на спадщину за заповітом (а. с. 17-18).

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтями 1261-1265 ЦК України визначені спадкоємці першої - п'ятої черги за законом.

Статтею 1241 ЦК України передбачено право на обов'язкову частку у спадщині, яке мають неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, незалежно від змісту заповіту.

Заявник апеляційної скарги, являючись сином спадкодавця ОСОБА_6, не зазначив обставин, за наявності яких він мав би право на обов'язкову частку у спадщині.

Отже, за наявності дійсного, не скасованого заповіту, за наявності факту прийняття спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадщини і за відсутності даних про її відмову від її прийняття, з урахуванням охоплення заповітом всієї спадщини, спадкоємці за законом першої черги, які не мають право на обов'язкову частку у спадщині, до спадкування не залучаються.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

По справі встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай) розміром 2,31 умовних кадастрових гектарів в СВАТ «Поділля» на підставі виданого їй сертифікату на земельну частку (пай) НОМЕР_6, який зареєстрований за № НОМЕР_4 від 17.02.2000 року (а. с. 11).

Отже, спадковим майном являється право на земельну частку (пай).

Тому, суд першої інстанції, встановивши такі обставини справи, з урахуванням вимог матеріального закону, прийшов до вірного висновку про задоволення заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, визнавши за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Слід зазначити, що оспорюваним рішенням суду визнано за позивачем в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай). На момент ухвалення рішення суду - 9 грудня 2015 року, позивач являлася єдиним спадкоємцем за заповітом, оскільки інші, у тому числі і заявник апеляційної скарги, не прийняв спадщину у визначеному законом порядку - не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини і не мав судового рішення від 4.05.2016 року, яке набрало законної сили 16 травня 2016 року, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, яке в послідуючому стало підставою для звернення ОСОБА_4 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та відкриття спадкової справи 17 травня 2016 року, що мало місце задовго після ухвалення оспорюваного рішення суду.

На момент ухвалення оспорюваного рішення заявник апеляційної скарги хоч і являвся спадкоємцем першої черги, але був таким, що не прийняв спадщину.

На час відкриття спадкової справи 17 травня 2016 року спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 уже оформила своє право на спадкове майно, отримавши відповідний правовстановлюючий документ.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що при розгляді даної справи суд не притягнув його до участі у справі відповідачем, спростовуються наступним.

Згідно вимог частини 1 статті 33 ЦПК України суд вправі залучити до участі у справі співвідповідачем інші особу лише за наявності клопотання позивача і не вправі робити це за власною ініціативою.

При цьому суд врахував викладені у відповіді Літинської державної нотаріальної контори від 22 листопада 2014 року відомості про те, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 у нотаріальній конторі не заводилася (а. с. 17).

Проте, як вбачається із дослідженої у судовому засіданні апеляційної інстанції спадкової справи, яка не була відкрита на момент ухвалення оскаржуваного рішення, а відкрита лише 17 травня 2016 року, тому не розцінюється судом як письмовий доказ по справі, а носить лише інформаційний характер про коло спадкоємців, спадкоємцями за законом першої черги являються: заявник апеляційної скарги - ОСОБА_4 і ОСОБА_9.

Отже, вважається, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права - не встановив коло спадкоємців і згідно вимог частини 4 статті 10 ЦПК України не роз'яснив позивачу її право на залучення їх відповідачами, або за своєю ініціативою - третьою особою, але таке порушення норм процесуального права, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України не призвело до неправильного вирішення справи, тому не може бути підставою для скасування рішення суду.

У цьому випадку інші спадкоємці не позбавлені права на звернення до суду за захистом їх порушеного права, якщо вони бажають це зробити і якщо вони вважають, що порушені їх права спадкоємців.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище і правильного висновку суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду не може бути скасоване.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 9 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.В. Луценко

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська