Ухвала суду № 59145924, 21.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/237/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гончарук О.Н. Провадження № 22-ц/773/864/16 Категорія: 48 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 травня 2010 року з нього на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 14 квітня 2010 року.

Покликаючись на те, що з часу ухвалення рішення його матеріальний та сімейний стан змінився, просив суд в порядку зменшення розміру аліментів, які вже стягуються за рішенням суду, визначити йому до стягнення аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі по 300 грн. щомісячно.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) в твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 07 травня 2010 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_4, 2009 року народження, в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, зміна розміру аліментів можлива за наявності доведених в судовому порядку наступних обставин: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін.

Не заслуговують на увагу суду доводи, викладені в апеляційній скарзі з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_3 на підтвердження своїх доводів зазначив, що його сімейний стан змінився, погіршилося матеріальне становище.

Факт відсутності доходів, що є свідченням зміни матеріального становища, позивач обґрунтовує тим, що на даний час у нього немає можливості їздити на сезонні роботи в Російську Федерацію, однак жодних доказів про неможливість працевлаштування він не надав. Разом з тим, будь-яких доказів погіршення стану здоров'я чи наявності хвороби позивач суду не надав, і оскільки він є працездатною особою, дані події носять тимчасовий характер.

Факт наявності у нього дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, від першого шлюбу, на утримання якої він також сплачує аліменти, на думку суду, не змінив його матеріальне становище, так як на час ухвалення рішення про стягнення аліментів дана обставина вже існувала і була взята до уваги судом. Отже, суд першої інстанції врахував дані обставини та інтереси дитини при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У ст. 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України), з урахуванням фактичних обставин справи і вимог статей 10, 60 ЦПК України, обґрунтовано виходив із того, що підстави для зменшення розміру аліментів відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні, тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, отже апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду - залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: