Ухвала суду № 59143385, 20.07.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

20 липня 2016 року Справа № 913/1179/15

Провадження №26/913/1179/15

Суддя господарського суду Луганської області Масловський С.В., розглянувши матеріали заяви про затвердження мирової угоди

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Луганська виробничо-екологічна фірма Зефир, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 30775 грн 39 коп.

ОСОБА_1

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

13.01.2016 рішенням господарського суду Луганської області позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луганська виробничо-екологічна фірма Зефир до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит задовольно частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська виробнично-екологічна фірма Зефир суму основного боргу в розмірі 17958 грн 00 коп., 3% річних в розмірі 584 грн. 50 коп., пеню в розмірі 1 грн 00 коп., суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 5121 грн 52 коп. та судовий збір в розмірі 1064 грн 48 коп. В іншій частині позову відмовлено.

27.01.2016 на виконання зазначеного рішення було видано наказ.

06.07.2016 постановою Сєвєродонецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відкрите виконавче провадження №51594421.

11.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит звернулось до господарського суду Луганської області з заявою про затвердження мирової угоди б/н від 11.07.2016.

11.07.2016 ухвалою господарського суду Луганської області прийнято заяву та її розгляд призначено на 20.07.2016.

20.07.2016 представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини четвертої статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Згідно пункту 7.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.10.2012, №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судом може бути затверджено мирову угоду на підставі статті 121 ГПК лише за умови наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення згідно з Законом України "Про виконавче провадження". Якщо таке виконавче провадження не відкрито на момент звернення до суду щодо затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її затвердженні, що не виключає повторного звернення з відповідною заявою вже після відкриття виконавчого провадження.

Якщо виконавче провадження стосовно судового рішення відкрито, сторони відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом. Заява про затвердження такої мирової угоди розглядається в судовому засіданні за правилами частини першої статті 121 ГПК.

Відповідно до ч. 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору.

Відповідно постанові Вищого господарського суду України № 13/169-10 від 14.07.2011 умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Мирова угода це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, за для яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити. У звязку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до п.3.19 постанови Вищого господарського суду Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Дослідивши текст поданої суду мирової угоди від 11.07.2016, судом встановлено, що п.6 мирової угоди суперечить п.1, п.3, п.5 даної угоди. Так п.1 угоди визначає, що сторони визнають, що основний борг в розмірі 17958,00 грн та сума судового збору в розмірі 1064,48 грн сплачена. В п.3 зазначено, що стягував відмовляється від стягнення 3% річних, інфляційних витрат та пені. Стягувач в п.5 гарантує, що в триденний строк, після підписання цієї мирової угоди, вживатиме заходів спрямованих на закінчення виконавчого провадження та скасування усіх заходів, які були застосовані з метою забезпечення можливості здійснення примусового виконання.

Пунктом 6 встановлено, що у випадку невиконання мирової угоди боржником, стягувач звертається до органів виконавчої служби з заявою про примусове виконання ухвали господарського суду Луганської області про затвердження мирової угоди.

За таких обставин суд приходить до висновку, що, за своїм змістом мирова угода по справі №913/1179/15 від 11.07.2016 не може бути виконана у відповідності з її умовами адже п.п.1.,3.,5. сторони домовляються про відсутність заборгованості, а п.6 передбачають примусове виконання.

Керуючись ст.86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішив,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяві б/н від 11.07.2016 Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Ровенькиантрацит про затвердження мирової угоди відмовити.

Суддя С.В. Масловський

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.