Ухвала суду № 59143191, 22.07.2016, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/2273/16

Справа № 754/1748/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

(повну ухвалу суду виготовлено 22 липня 2016 року)

22 липня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Грегуль О.В.

при секретарі - Сивенко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, прокуратури м. Києва, Державної Казначейської служби України, Міністерства внутрішніх справ України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувшись до суду з вищевказаною заявою, вимоги якої неодноразово уточнювались та зменшувались у процесі розгляду справи і посилаючись на заподіяння йому моральної шкоди незаконними діями органів досудового слідства, прокурату і суду, просив відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду в сумі: 500000 грн., яка полягає в порушенні відносно нього чинного кримінального законодавства, проведенні незаконних допитів, обшуків, виїмки, перешкоді життю, погіршанні стану здоров'я, необхідності лікуватись, позбавленні конституційного права на свободу і особисту недоторканність, заподіянні фізичних і моральних страждань, втраті престижної роботи, погіршанні нормальних життєвих зв'язків, втраті перспективи ділової активності і реалізації особистих планів, негативних емоціях, переживанні, необхідності постійно вживати ліки та оглядатись у лікарів, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя та відносин у сім'ї, втраті довіри до діяльності правоохоронних органів.

У судовому засіданні заявник свою заяву підтримав і просив про її задоволення.

Представник прокуратури м. Києва і представник Державної Казначейської служби України, позов не визнали, посилаючись на недоведеність позовних вимог.

МВС України свого представника в судове засідання не направило і доказів про поважність причин не направлення свого представника, суду не надало, хоча про час і місце розгляду справи, повідомлялось належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи, зворотним поштовим повідомленням.

ГУНП у м. Києві про час і місце розгляду справи, повідомлялось належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи, зворотним поштовим повідомленням і свого представника в судове засідання не направило. Від представника ГУНП у м. Києві до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді в зв'язку з перебуванням представника ГУНП у м. Києві у черговій відпустці.

При цьому, до вищезазначеного клопотання представника ГУНП у м. Києві, не додано жодних конкретних правових доказів, які б свідчили про перебування представника ГУНП у м. Києві в черговій відпустці, а також, не додано конкретних правових доказів про неможливість направлення до суду іншого представника.

У зв'язку з тим, що суду не надано конкретних правових доказів, які б давали суду правові підстави для висновку про поважність причин неявки в судове засідання представника ГУНП у м. Києві, суд вважає, що ГУНП у м. Києві без поважних причин не направило свого представника в судове засідання.

З урахуванням вимог ст. ст. 74-77,169 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі для її розгляду по суті за відсутності представників: МВС України і ГУНП у м. Києві.

Вислухавши пояснення заявника та представника прокуратури м. Києва і представника Державної Казначейської служби України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд в судовому засіданні встановив наступне.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.01.2014 року, ОСОБА_1 було затримано 21.01.2014 року в 03:45 год., як особу підозрювану у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії повідомлення про підозру від 21.01.2014 року, старшим слідчим СВ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23.01.2014 року до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.02.2014 року, ОСОБА_1 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії висновку експерта № 1402/с, складеного в період з 28.07.2014 року по 03.09.2014 року на виконання постанови слідчого слідчої групи прокуратури міста Києва від 21.07.2014 року, під час звернення 21.01.2014 року в 13:43 год. за медичною допомогою у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження середнього і легкого ступенів тяжкості.

Відповідно до наявної у матеріалах справи, копії постанови про закриття кримінального провадження від 26.02.2014 року, прокурором прокуратури Солом'янського району м. Києва, закрито кримінальне провадження за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 294 КК України, відносно ОСОБА_1 та інших за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян . У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до п. 1-1 і п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні

кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається): 5) моральна шкода.

Згідно з ч. 1, ч 5 і ч. 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року № 266/94-ВР, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 1176 ЦК України, 1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. 2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

З урахуванням вищевикладених обставин справи та норм права, суд вважає, що заявнику заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування.

Що ж до розміру морального відшкодування, то з урахуванням характеру та обсягу заподіяних заявнику моральних страждань, ступеня вини відповідачів, тривалості страждань заявника, його стану здоров'я та віку, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, ступеню зниження ділової активності і реалізації особистих планів, часу й зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, суд вважає, що 500000 грн., про стягнення яких просить заявник, є достатнім розміром для відшкодування заподіяної заявнику моральної шкоди.

За таких обставин, вимоги заявника підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 88 ЦПК України, компенсація судових витрат у даній справі, покладається на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4-11, 209, 213-215 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі: 500000 грн..

Зобов'язати Державну Казначейську службу України (код ЄДРПОУ: 37567646) з Державного бюджету України виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер:НОМЕР_1): 500000 (п'ятсот тисяч) грн. - у відшкодування моральної шкоди.

Компенсацію судових витрат, покласти на рахунок держави.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: