Постанова № 59138255, 30.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.06.2016 справа №905/707/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за довіреністю №01-44-846Д від 18.12.2015р. Не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Енергоринок, м.Київ на рішення господарського суду Донецької області від21 квітня 2016 р. (повний текст складено та підписано 26.04.2016р.) у справі№ 905/707/16 (суддя О.В. Кротінова) за позовомДержавного підприємства Енергоринок, м.Київ доПублічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області простягнення 2 051 387 583,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2016р. у справі №905/707/16 позовні вимоги Державного підприємства Енергоринок, м.Київ до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області про стягнення 2 051 387 583,42 грн., з яких 1 379 823 173,07 грн. сума основного боргу, 29 303 096,30 грн. 3% річних, 383 703 448,58грн. пені, 257 207 825,72 грн. інфляційних витрат, 1 350 039,75грн. штрафу задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1 370 352 048,24 грн. суми основного боргу, 29 303 096,30 грн. 3% річних, 1 500 000,00 грн. пені, 132 538 250,04грн. інфляційних витрат, 1 350 039,75грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

Державним підприємством Енергоринок, м.Київ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення стягнутої суми інфляційних нарахувань та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає помилковим висновок господарського суду щодо часткового задоволення позову про стягнення інфляційних витрат з посиланням на приписи, викладені у ч.2 п.3.1. п.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати в частині зменшення розміру інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в цій частині у повному обсязі.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився. Про час та дату судового засідання сповіщений належним чином. Одночасно, на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представників, які брали участь під час розгляду справи у суді першої інстанції з причини знаходження останніх у відпустці та на лікарняному. Проте, клопотання скаржника про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення, оскільки в силу статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями. Крім того, надане відповідачем клопотання про продовження строку не підлягає задоволенню, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті.

Крім того, від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд розглянути апеляційну скаргу у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Державне підприємство Енергоринок, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Донецькобленерго, м. Краматорськ про стягнення 2 051 387 583,42 грн., з яких: 1 379 823 173,07 грн. основного боргу за договором купівлі продажу електричної енергії №4863/01 від 19.08.2008р., 383 703 448, 58 грн. пені, 257 207 825,72 грн. інфляційних нарахувань, 29 303 096,30 грн. 3% річних, 1 350 039,75грн. штрафу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем у повному обсязі взятих на себе зобовязань за договором купівлі продажу електроенергії №4863/01 від 19.08.2008р. з оплати вартості придбаної електричної енергії протягом січня-квітня, грудня 2015р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.

Як зазначає позивач, за наведеним договором відповідач у період січень-квітень, грудень 2015р. купував у останнього електричну енергію, при цьому заборгованість відповідачем була сплачена частково, у звязку з чим на теперішній час сума боргу складає 1 379 823 173,07 грн.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано акти купівлі-продажу електроенергії за січень 2015р. №б/н від 31.01.2015р., за лютий 2015р. №б/н від 28.02.2015р., за березень 2015р. №б/н від 31.03.2015р., за квітень 2015р. №б/н від 30.04.2015р., за грудень 2015р. №б/н від 31.12.2015р., акт корегування №б/н від 26.10.2015р. до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2015р. на виконання постанови НКРЕКП №2644 від 26.10.2015р., акт звірки розрахунків №07/51-4-596 від 20.01.2016р. станом на 01.12.2015р.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі продажу електроенергії №4863/01 від 19.08.2008р. щодо своєчасної оплати поставленої позивачем електроенергії. Одночасно, при прийнятті рішення, судом першої інстанції задоволено клопотання відповідача про зменшення розміру пені, а також припинено провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9 471 124,83грн.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Як встановлено місцевим господарським судом, 19 серпня 2008 року між Державним підприємством Енергоринок (далі ДПЕ) та Відкритим акціонерним товариством Донецькобленерго (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ДТЕК Донецькобленерго (далі ЕК) укладено договір №4863/01 (далі - Договір), згідно з яким ДПЕ зобовязався продавати, а ЕК зобовязався купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, сторони визнають свої зобовязання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невідємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору.

За змістом п.3.2 договору ДПЕ продає, а ЕК купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в Акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього Договору) в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 Договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до Договору Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку. Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим Договором, переходить від ДПЕ до ЕК в момент передачі електричної енергії в точках поставки.

Вартість електроенергії, купленої ЕК у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої ЕК електроенергії (п.3.5 договору).

Розділом 4 Умови визначення обсягів купівлі-продажу електроенергії Договору зазначено, що фактичні дані про обсяги електричної енергії, проданої позивачем відповідачу відображаються у актах купівлі-продажу електроенергії, також передбачена можливість коригування платежу ЕК з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок), дотацій у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України.

Перерахування коштів ЕК за куплену у ДПЕ електроенергію здійснюються кожного банківського дня розрахункового місяця з урахуванням умов пункту 6.3 і зараховується Сторонами як оплата за електричну енергію, куплену ЕК у ДПЕ у цьому місяці з урахуванням умов п. п. 6.4 та 6.5 цього Договору та окремих рішень Кабінету Міністрів України (п. 6.2 договору).

Згідно з пунктом 6.3 договору, 11-го, 21-го та останнього числа розрахункового місяця ДПЕ перевіряє суму, що надійшла на поточний рахунок із спеціальним режимом використання ДПЕ як оплата ЕК електричної енергії, купленої за першу, другу та третю декаду місяця відповідно. Розмір оплати ЕК за першу декаду визначається шляхом множення 30 % замовленого місячного споживання електроенергії і відповідно за другу декаду - 30 % та за третю декаду - 40 % на прогнозну оптову ринкову ціну, затверджену постановою НКРЕ з урахуванням суми місячного обсягу дотацій для компенсації втрат ЕК від здійснення постачання електричної енергії за регульованим тарифом згідно постанови НКРЕ, що встановлює суму дотацій, а також з урахуванням встановлених НКРЕ вирівнювальних націнок (знижок) для коригування платежу ЕК у зв'язку із застосуванням єдиних роздрібних тарифів на електроенергію для кожного із класів споживачів, крім населення, на території України. В залежності від структури споживання ЕК вказані відсотки можуть бути змінені за домовленістю Сторін. У цьому випадку ЕК надає до ДПЕ письмове підтвердження своєї структури споживання. В разі здійснення корегування замовленого місячного обсягу купівлі електроенергії, розмір оплати за третю декаду визначається відповідно до п. 4.15.1. цього договору.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

Строк дії Договору встановлено з 01.09.2008р. по 31.12.2008р., разом з цим дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін не заявила письмово про намір розірвати цей договір за один місяць до дати закінчення строку його дії (п.11.6 договору).

Доказів розірвання або визнання недійсним спірного договору, сторонами не представлено.Тобто, на момент виникнення вказаної заборгованості, сторони перебували у договірних правовідносинах.

Додатковими угодами № 6944/02 від 10.05.2011р. та № 8505/02 від 10.05.2012р. до договору, сторонами замінено найменування Відкрите акціонерне товариство Донецькобленерго на Публічне акціонерне товариство Донецькобленерго по текcту договору та визначено, що правонаступником всіх прав та обовязків за договором є Публічне акціонерне товариство Донецькобленерго.

Також, додатковими угодами №11106/03 від 08.01.2015р. та №11534/01 від 17.08.2015р. сторонами вносились зміни стосовно юридичної адреси.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві активну електроенергію у січні 2015 року 765327,069 кВт/год на суму 493455724,14 грн.; у лютому 2015 року 625047,927 кВт/год на суму 517304927,60 грн.; у березні 2015 року 638785,270 кВт/год на суму 797541159,02 грн.; у квітні 2015 року 570110,382 кВт/год на суму 697576178,93 грн.; у грудні 2015 року 352427,127 кВт/год на суму 262068755,54 грн., проте відповідач розрахунок за спожиту активну електроенергію у визначений спірний період здійснив частково, з порушенням строків, обумовлених сторонами у договорі.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду з огляду на наступне:

Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору про постачання електроенергії.

Як зазначено в ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч.6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, відповідно до п.6.4 договору, остаточний розрахунок за куплену ЕК в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ЕК до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків ЕК. У цьому випадку ЕК зобовязана обовязково вказати призначення платежу.

Тобто, приймаючи до уваги викладені обставини та означені вище умови оплати, розрахунок відповідачем за спожиту активну електроенергію повиннен бути вчинений до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Додаткових угод або інших доказів щодо зміни строку оплати не представлено ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Виходячи з чого, остаточний розрахунок повинен бути здійснений не пізніше: за січень 2015р. - 14.02.2015р.; за лютий 2015р. - 14.03.2015р.; за березень 2015р. - 14.04.2015р.; за квітень 2015р. - 14.05.2015р.; за грудень 2015р. - 14.01.2016р.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, сторонами складено акт корегування №б/н від 26.10.2015р. до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2015р. на виконання постанови НКРЕКП №2644 від 26.10.2015р., яким скориговано обсяг спожитої електроенергії у лютому 2015р. в сторону збільшення на 1142,968 тис. кВт/год на суму 940599,31 грн.

Акт корегування №б/н від 26.10.2015р. до акту купівлі-продажу електроенергії за лютий 2015р. на виконання постанови НКРЕКП №2644 від 26.10.2015р. є підставою для розрахунку між сторонами у сумі, визначеній у ньому та обумовлює обовязок відповідача щодо сплати безпосередньо такої вартості електроенергії, з огляду на встановлення його поставки саме в наведеному у ньому обсязі, з моменту його оформлення.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про виникнення у позивача права вимоги за зобовязаннями лютого 2015р. в цій частині з 26.10.2015р. з огляду на остаточно визначені обсяги спожитої електроенергії лише 26.10.2015р.

Таким чином, вартість поставленого електроенергії повинна бути сплаченою відповідачем наступним чином:

- у січні 2015р. 765327,069 кВт/год на суму 493455724,14 грн. не пізніше 14.02.2015р.;

- у лютому 2015р. 625047,927 кВт/год на суму 517304927,60 грн. не пізніше 14.03.2015р.; 1142,968 кВт/год на суму 940599,31 грн. - 26.10.2015р.;

- у березні 2015 року 638785,270 кВт/год на суму 797541159,02 грн. не пізніше 14.04.2015р;

- у квітні 2015 року 570110,382 кВт/год на суму 697576178,93 грн. не пізніше 14.05.2015р;

- у грудні 2015 року 352427,127 кВт/год на суму 262068755,54 грн. не пізніше 14.01.2016р.

Одночасно, матеріали справи свідчать про те, що після порушення провадження по даній справі відповідачем погашено суму боргу у розмірі 9 471 124,83 грн., що відображено сторонами у акті звірки розрахунків №07/51-4-3481 від 01.04.2016р. станом на 01.03.2016р., який підписано та скріплено печатками обох сторін, з урахуванням листів відповідача Щодо переплати по ПКМУ №20, №61/270 від 29.02.2016р. Щодо переплати у лютому 2016р. та підтверджується банківською випискою за 29.02.2016р. і довідкою позивача про стан взаємних розрахунків між ДП Енергоринок та ПАТ ДТЕК Донецькобленерго за електроенергію по договору від 19.08.2008р. №4863/01 в період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. станом на 01.03.2016р., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у цій частині стягнення заборгованості за поставлену електроенергію.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо припинення провадження в частині погашення суми основної заборгованості у розмірі 9 471 124,83 грн. на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення заборгованості відповідачем відбулося після звернення із даним позовом до суду.

Крім того, рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується, а представником позивача факт часткової оплати відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечувався.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку електроенергії протягом січня-квітня, грудня 2015р. відповідно до договору купівлі продажу електроенергії №4863/01 від 19.08.2008р., що підтверджується матеріалами справи, Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитої електроенергії не виконав, у зв`язку з чим на момент прийняття рішення за останнім утворилась заборгованість в розмірі 1 370 352 048,24грн.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 1 370 352 048,24грн., Публічним акціонерним товариством ДТЕК Донецькобленерго, м.Краматорськ Донецької області допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. У звязку із зазначеним колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1 370 352 048,24грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 257 207 825,72 грн. та 3% річних у сумі 29 303 096,30грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 29 303 096,30грн. (нарахування здійснено у період з 15.02.2015р. по 31.12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у січні 2015р. на суму 182349550,88 грн., у період з 15.03.2015р. по 31.12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у лютому 2015р. на суму 220751098,23, у період з 15.04.2015р. по 31.12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у березні 2015р. на суму 498896505,66 грн. та у період з 15.05.2015р. по 31.12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у квітні 2015р. на суму 448042597,19 грн.), а також інфляційних нарахувань у розмірі 257 207 825,72 грн. (нарахування здійснено у період з 02.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у січні 2015р., на суму 182349550,88 грн.; у період з 03.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у лютому 2015р. на суму 220751098,23 грн.; у період з 04.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у березні 2015р. на суму 498896505,66 грн. та у період з 05.2015р. по 12.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у квітні 2015р. на суму 448042597,19 грн.), апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем, приймаючи до уваги приписи Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 29 303 096,30грн. та інфляційні втрати у розмірі 132 538 250,04 грн.

При цьому, не приймаються до уваги запечеречення позивача в апеляційній скарзі щодо здійснення судом першої інстанції перерахунку інфляційних втрат з порушенням приписів, викладених у п.3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань №14 від 17.12.2013р., листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. та Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., оскільки за приписами зазначеного п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Крім того, за прострочення сплати вартості поставленого товару, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 383703448,58 грн. (фактично нараховані у період з 20.02.2015р. по 19.08.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у січні 2015р. на суму 182349550,88 грн., у період з 20.03.2015р. по 19.09.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у лютому 2015р. на суму 220751098,23 грн., у період з 20.04.2015р. по 19.10.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у березні 2015р. на суму 498896505,66 грн. та у період з 20.05.2015р. по 19.11.2015р. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії спожитої у квітні 2015р. на суму 448042597,19 грн).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.2 договору передбачено: в разі несплати ЕК за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4 цього договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ має право нараховувати пеню ЕК у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє не день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок стягуємої суми пені за наведений вище період в розмірі 383 703 448,58 грн., апеляційна інстанція вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявленої вимоги в цій частині.

Також, як вбачається з матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені до 1 500 000,00грн.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

При розгляді наданого відповідачем клопотання, судом першої інстанції враховано обєктивні обставини складної ситуації у державі та економічного її становища, період, за який виник борг. Враховано судом і ступінь виконання боржником зобов`язань за договором: часткове погашення існуючої заборгованості та загальний розмір нарахованих сум у відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені до визначеного судом першої інстанції розміру, а саме: до 1 500 000,00грн.

Разом з тим, позивачем до стягнення заявлено штраф у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу у загальній сумі 1 350 039,75 грн. (розрахований за прострочення виконання грошових зобовязань понад тридцять днів: у січні 2015р. від суми простроченого платежу в розмірі 182349550,88 грн.; у лютому 2015р. від суми простроченого платежу в розмірі 220751098,23 грн.; у березні 2015р. від суми простроченого платежу в розмірі 498896505,66 грн.; у квітні 2015р. від суми простроченого платежу в розмірі 448042597,19грн.) на підставі п. 7.3.2. договору.

Перевіривши розрахунок штрафу за наведений вище період в розмірі 1 350 039,75 грн., апеляційна інстанція вважає його арифметично вірним та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності заявленої вимоги в цій частині.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Енергоринок, м.Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016р. у справі №905/707/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Радіонова О.О.

ОСОБА_3