Рішення № 59138100, 19.07.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 липня 2016 року Справа № 913/701/16

Провадження № 17/913/701/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до Східноукраїнського національного університету імені ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 48009,40 грн.

Суддя Фонова О.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, представник за довіреністю № 14-18 від 18.04.2014;

від відповідача - представник не прибув.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1552/14-ТЕ-20 у сумі 24784,49 грн., пені у сумі 3183,68 грн., інфляційних втрат у сумі 18607,10 грн. та 3% річних у сумі 1434,13 грн.

Позивач витребувані ухвалами суду від 07.06.2016 та 21.06.2016 документи не надав.

Відповідач участь свого повноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, витребувані ухвалами суду 07.06.2016 та 21.06.2016 документи не надав.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представника позивача, що були присутніми у судовому засіданні, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (позивач у справі), як Продавцем, та Східноукраїнським національним університетом імені ОСОБА_1 (відповідач у справі), як Покупцем, був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1552/14-ТЕ-20 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобовязується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ (далі газ), на умовах Договору.

Пунктом 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 23.05.2014 визначено що, Газ, який продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

ОСОБА_3 з п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також, згідно п. 6.2 Договору, при невиконанні Покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 Договору, Продавець має право обмежити передачу газу Покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ.

Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем п.6.1 Договору він зобовязується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що здійснив передачу газу на загальну суму 58793,58 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу за період з січня по травень 2014 року, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками.

В порушення умов Договору відповідач свої зобовязання, щодо оплати газу, виконав частково в сумі 34009,09 грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості у сумі 24784,49 грн.

Також позивач, у звязку з порушенням строків оплати просить стягнути з відповідача пеню у сумі 3183,68 грн., 3% річних у сумі 1434,13 грн. та інфляційні нарахування у сумі 18607,10 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача, надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ОСОБА_3 ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу за період з січня по травень 2014 року , природний газ на суму 58793,58 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014 (а.с.19-23).

Відповідач зобовязання з оплати поставленого природного газу виконав частково в сумі 34009,09 грн. Залишилась несплаченою повністю заборгованість за використаний природний газ у березні, квітні, травні 2014 року, яка складає 24784,49 грн.

Вказаний борг підтверджується належними доказами, є обґрунтованим, таким, що не спростований відповідачем, а тому підлягає до стягнення в повному обсязі.

У звязку з порушенням строків з оплати отриманого газу позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений в січні-травні 2014 року, в сумі 3183,68 грн., 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений в січні-травні 2014 року в сумі 1434,13 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений в січні-травні 2014 року, в сумі 18607,10 грн. (а.с.24-26).

Зокрема, позивач заявляє до стягнення:

- пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2014 року, за період з 15.02.2014 по 11.03.2013 в сумі 154,05 грн., 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2014 року, за період з 15.02.2014 по 11.03.2013 в сумі 35,55 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2014 року, за лютий 2014 року в сумі 103,81 грн.

- пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2014 року, за період з 15.03.2014 по 08.04.2014 в сумі 148,77 грн., 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2014 року, за період з 15.03.2014 по 08.04.2014 в сумі 34.33 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2014 року, за березень 2014 року в сумі 367,58 грн.

- пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2014 року, за період з 15.04.2014 по 14.10.2014 в сумі 1852,63 грн., 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2014 року, за період з 15.04.2013 по 24.02.2016 в сумі 942,01 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2014 року, за період квітня 2014 року по січень 2016 року в сумі 12671,35 грн.

- пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у квітні 2014 року, за період з 15.05.2014 по 14.11.2014 в сумі 780,55 грн., 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у квітні 2014 року, за період з 15.05.2014 по 24.02.2016 в сумі 360,47 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у квітні 2014 року, за період з травня 2014 року по січень 2016 року в сумі 4694,98 грн.

Пеню, нараховану на суму заборгованості за природний газ, поставлений у травні 2014 року, за період з 15.06.2014 по 14.12.2014 в сумі 247,68 грн., 3% річних, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у травні 2014 року, за період з 15.06.2014 по 24.02.2016 в сумі 61,77 грн., втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у травні 2014 року, за період з червня 2014 року по січень 2016 року в сумі 769,38 грн.

Вказані вимоги про стягнення пені до задоволення підлягають частково з огляду на наступне.

Як зазначено у пункті 1.9. Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» № 14 від 17.12.2013, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при оплатах по розрахунках січня-лютого 2014 року, є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням оплат корегуються на цей день і сума пені, яка підлягає стягненню за зобовязаннями січня 2014 року складає 147,89 грн., за зобовязаннями лютого 2014 року складає 142,81 грн.

Решта періодів пені, нарахованих за зобовязаннями березня-травня 2014 року, де не було жодних оплат, обрахована вірно.

З огляду на зазначене, до стягнення підлягають пеня в сумі 3171,56 грн. В решті пені в сумі 12,12 грн. слід відмовити.

Позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 1434,13 грн., нараховані на зобовязання з січня 2014 року по травень 2014 року, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.24-26).

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно розрахунку 3% річних суд зазначає про його часткову помилковість, оскільки кінцевою датою розрахунку по кожному з періодів прострочення при часткових оплатах по розрахунках січня-лютого 2014 року, є дата остаточної оплати боргу, а оскільки дата оплати не входить до періоду прострочення, то всі періоди нарахування з урахуванням часткових оплат корегуються на цей день і сума 3% річних, яка підлягає стягненню за зобовязаннями січня 2014 року складає 34,13 грн., за зобовязаннями лютого 2014 року складає 32,96 грн.

Решта періодів 3% річних, нарахованих за зобовязаннями березня-травня 2014 року, де не було жодних оплат, обрахована вірно.

З огляду на зазначене, до стягнення підлягають 3% річних в сумі 1431,34 грн. В решті 3% річних в сумі 2,79 грн. слід відмовити.

Крім того, у звязку з порушенням строків з оплати отриманого газу у період з січня 2014 року по грудень 2014 газу, позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в сумі 18607,10 грн., що нараховані на зобовязання за січень-травень 2014 року за періоди, згідно наданих позивачем розрахунків (а.с.24-26).

Зокрема, позивач заявляє до стягнення втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні 2014 року, за лютий 2014 року в сумі 103,81 грн.;

- втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у лютому 2014 року, за березень 2014 року в сумі 367,58 грн.

- втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у березні 2014 року, за період з квітня 2014 року по січень 2016 року в сумі 12671,35 грн.

- втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у квітні 2014 року, за період з травня 2014 року по січень 2016 року в сумі 4694,98 грн.

- втрати від інфляції, нараховані на суму заборгованості за природний газ, поставлений у травні 2014 року, за період з квітня 2014 року по січень 2016 року в сумі 769,38 грн.

Стосовно інфляційних нарахувань, заявлених позивачем до стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

ОСОБА_3 розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Держкомстату від 23.12.2011 № 386, інфляція це зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Як зазначено у Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін, затверджених Наказом Держстату України 01.07.2013 № 190 (зі змінами, затвердженими наказами Держстату від 28.11.2014 № 371 та від 05.11.2015 № 315) (далі Методологічні положення), індекс споживчих цін є показником, який характеризує рівень інфляції.

ОСОБА_3 з абз.2 частини 1 статті 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

З наведеного можна зробити висновок, що індекс споживчих цін та індекс інфляції це тотожні поняття.

Відповідно до розділу 7 Методологічних положень, розрахунки індексу споживчих цін проводяться з місячною періодичністю.

ОСОБА_3 зі статтею 3 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

З вищезазначеного вбачається, що законодавчо так само визначено звітним періодом встановлення індексу інфляції місяць.

Як зазначено у п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, правовий аналіз вищезазначеного надає можливість дійти висновку, про те, що найменший період визначенні індексу інфляції місяць, і обрахування знецінення боргу можливе лише тоді, коли таке знецінення відбувалось протягом місяця, а не іншої меншої кількості календарних днів.

З наданого до позову розрахунку вбачається, що індекс інфляції застосовувався до суми боргу в той самий місяць в якому мав бути здійснений платіж за поставлений газ, при цьому по розрахунку січня та лютого 2014 року борг існував не повний місяць. Такий алгоритм розрахунку суперечить вищевказаному порядку визначення втрат від інфляції, оскільки початок періоду прострочення слід починати з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

ОСОБА_3 розрахунку суду інфляційні втрати на суму заборгованості за природний газ, поставлений у січні-лютому 2014 року, відсутні. Оскільки прострочення існувало з 15.02.2014 по 10.03.2014, та з 15.03.2014 по 07.04.2014 відповідно, тобто менше місяця.

Як вбачається з розрахунку позивача за зобовязаннями березня 2014 року (потрібно сплатити за газ по 14.04.2014), станом на кінець місяця в якому платіж мав бути здійснений квітня 2014 року, борг складав 16833,70 грн., отже на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову починаючи з наступного місяця травня 2014 року, а не з квітня 2014 року, як помилково визначив в розрахунку позивач.

Борг у вказаній сумі існував станом на січень 2016 року, тому належний розрахунок інфляційних нарахувань на зобовязання березня 2014 року, виходячи в вищевикладеного ВГСУ алгоритму, та періодів нарахування, визначених позивачем, буде наступним: 16833,70 грн. * 169,67% (середній індекс за період з травня 2014 року по січень 2016 року) 16833,70 грн. = 11728,79 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача за зобовязаннями квітня 2014 року (потрібно сплатити за газ по 14.05.2014), станом на кінець місяця в якому платіж мав бути здійснений травня 2014 року, борг складав 6738,46 грн., отже на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову починаючи з наступного місяця червня 2014 року, а не з травня 2014 року, як помилково визначив в розрахунку позивач.

Належний розрахунок інфляційних нарахувань на зобовязання квітня 2014 року, виходячи в вищевикладеного ВГСУ алгоритму, та періодів нарахування, визначених позивачем, буде наступним: 6738,46 грн. * 163,46% (середній індекс за період з червня 2014 року по січень 2016 року) 6738,46 грн. = 4276,42 грн.

Як вбачається з розрахунку позивача за зобовязаннями травня 2014 року (потрібно сплатити за газ по 14.06.2014), станом на кінець місяця в якому платіж мав бути здійснений червня 2014 року, борг складав 1212,33 грн., отже на цю суму слід було нараховувати інфляційну складову починаючи з наступного місяця липня 2014 року, а не з червня 2014 року, як помилково визначив в розрахунку позивач.

Належний розрахунок інфляційних нарахувань на зобовязання травня 2014 року, виходячи в вищевикладеного ВГСУ алгоритму, та періодів нарахування, визначених позивачем, буде наступним: 1212,33 грн. * 161,84% (середній індекс за період з липня 2014 року по січень 2016 року) 1212,33 грн. = 749,76 грн.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, до стягнення підлягають інфляційні нарахування всього в сумі 16754,97 грн. В решті слід відмовити.

З урахуванням викладеного, задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 24784,49 грн., пені в сумі 3171,56 грн., 3% річних у сумі 1431,34 грн., інфляційних нарахувань в сумі 16754,97 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, на підставі статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Східноукраїнського національного університету імені ОСОБА_1, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, просп. Центральний, буд. 59-А, ідентифікаційний код 02070714, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720, борг в сумі 24784,49 грн., пеню в сумі 3171,56 грн., 3% річних у сумі 1431,34 грн., інфляційні нарахування в сумі 16754,97 грн., судовий збір в сумі 1324,41 грн., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 22.07.2016.

Суддя О.С. Фонова