Ухвала суду № 59137784, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Київ К/800/47827/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю представника Міністерства оборони України - Павлова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, Київського міського військового комісаріату про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги,

за касаційною скаргою Міністерства оборони України на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року,

встановив:

У листопаді 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, і уточнивши позовні вимоги, просив визнати неправомірними дії Київського міського військового комісаріату та Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала внаслідок захворювання, яке мало місце в період проходження військової служби та стягнути з відповідачів зазначену грошову допомогу, виходячи з повного грошового забезпечення за останньою посадою у розмірі 2594 грн 50 коп х 27 = 7005 грн 15 коп.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії та зобов'язано відповідачів провести донарахування та виплату ОСОБА_5 одноразову грошову допомогу у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, виходячи з грошового забезпечення, визначеного пунктом 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без його обмеження постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 з урахуванням виплаченої суми.

19 серпня 2013 року представник позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про роз'яснення постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2012 року, посилаючись на те, що в її резолютивній частині не було зазначено конкретний розмір грошової допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, що призвело до невірного тлумачення боржниками постанови суду та лише часткового її виконання.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, заяву задоволено. Роз'яснено, що одноразова грошова допомога у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в розмірі 48-місячного грошового забезпечення, який підлягає виплаті ОСОБА_5 відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», повинна обраховуватись виходячи з розміру грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовця на момент встановлення втрати працездатності (встановлення інвалідності), що складав 2594 грн 50 коп.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви з тих підстав, що в порушення статті 170 КАС України фактично змінено зміст судового рішення. Крім того, виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення, яке просить роз'яснити заявник, закінчено 21 травня 2013 року у зв'язку з виконанням цього судового рішення, а заявник звернувся до суду із заявою про роз'яснення постанови 13 серпня 2013 року, тобто після того, як судове рішення було виконано.

Справа вирішується за відсутності позивача та представника Київського міського військового комісаріату, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 170 КАС України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20 травня 2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" за правилами статті 170 КАС України роз'яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Отже, необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Роз'яснюючи судове рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Судами встановлено та підтверджено змістом судових рішень про наявність в мотивувальній частині постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2012 року висновку про те, що відповідно до наданих відомостей за січень 1996 року - червень 1997 року на день звільнення позивача грошове забезпечення становило 221 грн 20 коп, а враховуючи зміни, що відбулися в грошовому забезпеченні за даною посадою розмір грошового забезпечення на 01 січня 2006 року становить 2594 грн 50 коп. При цьому, ОСОБА_5 звільнено з військової служби у лютому 1997 року, а третю групу інвалідності йому встановлено у червні 2011 року.

Вирішуючи питання про роз'яснення судового рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що одноразова грошова виплата відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та згідно із внесеними змінами до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року становить 2594 грн 50 коп х 48 = 124 536 грн, натомість, відповідачами в порядку виконання постанови суду позивачу виплачено лише 10531 грн 80 коп, виходячи з 48-місячного грошового забезпечення, визначеного на день звільнення.

Тобто, задовольняючи заяву про роз'яснення судового рішення, суди встановили нові обставини справи, щодо яких відсутня мотивація у попередніх судових рішеннях, зокрема, про розмір грошового забезпечення позивача на момент втрати працездатності (встановлення інвалідності), чим фактично змінено зміст постанови суду від 05 березня 2012 року.

Окрім того, 19 серпня 2013 року, тобто на момент подання заяви про роз'яснення судового рішення, вже існувала постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімової А.Н. від 21 травня 2013 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Солом'янським районним судом м. Києва 21 березня 2012 року на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 05 березня 2012 року.

З огляду на викладене висновки судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.

У зв'язку з цим та виходячи з приписів статті 227 КАС України, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 18 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Кобилянський М.Г.