Ухвала суду № 59137745, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/58516/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Кривоносова Є.М.,

представника відповідача - Мухи С.І.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 811/2769/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Оіл" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алькор-Оіл" (далі - ТОВ "Алькор-Оіл") звернулось в суд з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ОДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення рішення ОДПІ від 29 липня 2013 року № 0000292206, № 0000282206, № 0000272206, № 0000302206.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 09 жовтня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, просив скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Алькор-Оіл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 8/11-23-2206/37096809 від 15 липня 2013 року яким встановлено порушення: п. 150.1 ст.150, п.п. 153.8.1, п.п. 153.8.3 п.153.8 ст.153 та п.141.1 ст.141 та п.п. 153.8.3 п.153.8 ст.153, та розділу ХХ підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 6 752 635,00 грн., в тому числі за ІІ-IV кв. 2011 року в сумі 3 898 016,00 грн., та за 2012 рік в сумі 2 854 619,00 грн.; п. 187.1 ст. 187 та п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 8755020 грн., в тому числі: за лютий 2012 року на загальну суму 57534419,78 грн.; за листопад 2012 року на загальну суму 30016299,94 грн.; п.п. 164.2.2 п. 164.1 ст. 164, п. 177.6 та 177.8 ст. 177 розділу ІV Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання податку з доходів фізичних осіб та додатково нараховано 357,00 грн., в тому числі: 2011 рік - 357,00 грн.; пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 54.2.5 п. 54.3 ст. 54, пп. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню в сумі 57,74 грн.; ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: не відображення доходів виплачених фізичній особі-підприємцю за ознакою « 157» у ІV кварталі 2011 року; п. 11 ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у незазначених для цього місцях торгівлі - автозаправочних станціях, розташованих за адресами: м. Кіровоград, вул. Велика Пермська, 72; Новоукраїнський р-н., м. Новоукраїнка, вул. Кірова, 92; Гайворонський р-н, м. Гайворон, вул. Гайворонська, 2б; Добровеличківський р-н., смт. Добровеличківка, вул. Крупської, 2б; Бобринецький р-н., с. Коржеве, вул. Кіровоградське шосе, 1; Ульяновський р-н, с. Станіславове, вул. Наумова, 151.

29 липня 2013 року на підставі акту перевірки ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000292206, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 6 752 635,00 грн.; № 0000282206, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 939 321,00 грн., в т. ч. за основним платежем 626 214,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 313 107,00 грн.; № 0000272206, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 131 326 080,00 грн., в т. ч. за основним платежем 87 550 720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 43775360,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій № 0000302206, у відповідності до якого до товариства застосовано фінансову санкцію у розмірі 40 800,00 грн. за здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами у невизначеному для цього місцях торгівлі.

Перевіркою визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вказаних операціях встановлено, що ТОВ "Алькор-Оіл" при реалізації акцій нерезиденту ЛАКРІМО ІНВЕСТМЕНТС ЛІМІТЕД (Кіпр) в податкових періодах, зокрема: в лютому 2012 року на загальну суму 287 672 098, 87 грн. грн. (або 36004 468 дол. США) та в листопаді 2012 року на загальну суму 150 081 499,68 грн. (або 18776617 дол. США) безпідставно застосувало норми пп. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, а саме невірно визначено операції з реалізації цінних паперів, що не є об'єктом оподаткування.

Підприємством проведено операції, які не підлягають від звільнення від оподаткування податком на додану вартість, а саме: відповідно до договору купівлі-продажу здійснено продаж акцій в адресу нерезидента; відповідно до договору купівлі-продажу здійснено придбання акцій від нерезидента на аналогічну суму; заборгованість закрита актом проведення зарахування взаємних однорідних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, предметом даних договорів, на підставі яких відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог - є цінні папери, припинення зобов'язань за якими відбулось саме за кошти цінних паперів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на таке.

Відповідно до п.185.1 «а» ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Згідно з пп.14.1.244 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України товар це матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Підпунктом 196.1.1 п. 196 ст. 196 (Розділу V) Податкового Кодексу України, визначено перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість до яких відносяться і операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Таким чином, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, операції з продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів.

За визначенням викладеним у підпункті 14.1.93. пункту 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, кошти - гривня або іноземна валюта.

Відповідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одним із способів припинення зобов'язань є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 Цивільного Кодексу України). Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одним із способів припинення зобов'язань.

Податковий Кодекс України виділяючи окрему групу операцій, які не є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість не ставить жодного обмеження щодо поширення даної норми до названих операцій в залежність від способу припинення зобов'язань між сторонами договору (безготівковий розрахунок, взаємозалік однорідних вимог, тощо).

Суд касаційної інстанції зазначає, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову закріплений нормами статті 7, частини четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає (частини четверта, п'ята зазначеної статті).

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження судами самих договорів, способу перерахування грошових коштів у безготівковій формі, при якому погашались зустрічні, однорідні вимоги та його документального підтвердження, доводів відповідача щодо додаткових угод про зарахування зустрічних вимог, листів комерційних банків про зняття з контролю валютних операцій.

Зі змісту частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін, дати оцінку як вже приєднаним до справи доказам, так і новим доказам, що будуть виявлені в судовому розгляді справи, з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України та зробити юридично правильний висновок щодо прав і обов'язків сторін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі № 811/2769/13-а скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

А.Ф. Загородній