Ухвала суду № 59137654, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2016 р. м. Київ К/800/31867/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

секретар Іванов Д.О.

за участю представника ПАТ „Діамантбанк" - Людкевич Х.Є.,

представника Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з

обслуговування великих платників - Демченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року у справі № 826/19814/13 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства „Діамантбанк" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство „Діамантбанк" звернулось до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000744320 від 04.12.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 948009, 42 грн.: (основний платіж 872037, 81 грн., штрафні (фінансові) санкції 75971, 61 грн.).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000744320 від 04.12.2013.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з того, що позивачем були реально здійснені господарські операції із ТОВ „Транспорт-Експрес", які підтверджені первинною бухгалтерською документацією та іншими фінансово-господарськими документами.

Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступник - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) звернулось із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, правильності нарахування і сплати податків до бюджету та здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ „Транспорт-Експрес" за період з 01.10.2010 до 31.01.2013 та складено акт № 45/43-20/233627/11 від 18.11.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"; пп. 200.1, пп. 200.2, пп. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України з урахуванням пп. 4.1 ст. 4, пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 558725, 04 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000744320 від 04.12.2013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 948009, 42 грн.: (основний платіж 872037, 81 грн., штрафні (фінансові) санкції 75971, 61 грн.).

Між позивачем та ТОВ „Транспорт-Експрес" укладено договори-лізингу: № 379 від 16.08.2010; № 380 від 25.08.2010; № 381 від 27.08.2010; № 382 від 01.09.2010; № 386 від 22.09.2010.

Позивач передав ТОВ „Транспорт-Експрес" у лізинг транспорті засоби, що належали йому на праві власності, що підтверджується актами прийому-передачі.

ТОВ „Транспорт - Експрес" у з не невиконанням зобов'язань за договорами їх було розірвано.

При розірванні договорів лізингу, укладено акти прийому-передачі предмета лізингу та виписано податкові накладні.

Пунктом 15.1 ст. 15 ПК України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із пп. "а" п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК України).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Державна податкова адміністрація України Наказом від 21.12.2010 N 969, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за N 1401/18696, затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п.5 Порядку).

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні, виписані від імені підприємства неуповноваженою або невстановленою особою, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно і посвідчувати факт придбання товарів.

Наведена правова позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду України, що висловлені останнім у постанові від 5 березня 2012 року по справі №21-421а11.

При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід звернути увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товару, саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Водночас, на контролюючий орган покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 статті 71 КАС України).

За таких обставин надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом не можна вважати належно оформленими первинними документами у розумінні п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо їх складання і підписання повноважною особою платника податків.

Засновник та директор контрагента ТОВ „Транспорт-Експрес" Савченко М.І. у кримінальному провадженні надав пояснення про непричетність його до ведення фінансово-господарської діяльності Товариства та повідомив про те, що він зареєстрував це товариство на початку 2008 року за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

Отже, ТОВ „Транспорт-Експрес" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Податковий орган на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування Товариством податкового кредиту зазначає, що ці податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, були виписані від імені особи, яка заперечила свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, а отже не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є сумнівним.

Проте, суди передніх інстанцій при вирішенні даного спору ці обставини не врахували, як і те, що відсутність на момент розгляду адміністративної справи вироку у кримінальній справі не може спростовувати викладені обставини відносно характеру діяльності товариства контрагента, укладених з ним угод; фактичного здійснення господарських операцій та оформлення відповідних первинних документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2014 року скасувати.

Адміністративну справу № 826/19814/13 направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.