Ухвала суду № 59137596, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/33158/15

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 грудня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року

у справі №826/15795/14

за позовом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (надалі - ПАТ «КБ «Надра»)

треті особи: Міністерство фінансів України та Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві

про стягнення коштів, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому, з урахуванням уточнень та збільшення позовних вимог, поставлено питання про стягнення з ПАТ «КБ «Надра» на користь Державного бюджету України простроченої заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантію Уряду України, у загальному розмірі 51261130,19 грн., у тому числі за Кредитним договором: основний борг - 10108584,00 грн., відсотки - 6295967,05 грн., пеня - 5688706,25 грн., та за Угодою про надання позики: основний борг - 20342071,62 грн., відсотки - 6446355,24 грн. та пеня - 2379445,63 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в позові.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач та треті особи зазначають, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, просять залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Крім цього, позивачем заявлено клопотання про заміну на його процесуального правонаступника Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, 12.12.1996 року між Україною та Міжнародним банком реконструкції і розвитку (далі - МБРР) укладено угоду про надання позики № 4118UA (далі - Угода № 4118UA), яку ратифіковано Законом України від 25.12.1996 року № 638/96-ВР «Про ратифікацію Угоди між Україною і Міжнародним банком реконструкції та розвитку про надання позики на реструктуризацію вугільної галузі» для впровадження стратегії структурної перебудови вугільної галузі економіки, згідно з нормами якої, повноваженнями щодо відкриття та підтримки кредитної лінії, а також правом укладати угоди субкредитування із підприємствами за посередництва банків-учасників такої, наділено Міністерство фінансів України.

На виконання Угоди № 4118UA 09.12.1998 року між Міністерством фінансів України, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, укладено угоду про надання позики № 22-04/27 (далі - Угода про надання позики).

Відповідно до пп. "а" п. 2.4 Угоди про надання позики, позичальник сплачує позикодавцю відсотки, які нараховуються на використану та непогашену суму позик, за відсотковою ставкою, яка на 1,25 % річних вища за ставку, яку позикодавець час-від-часу сплачує МББР відповідно до ст. 2.05 (а) Угоди № 4118UA (базова ставка LIBOR плюс загальний LIBOR).

Також, 23.06.2006 року між Україною та МББР укладено угоду про надання позики № 4827UA (далі - Угода № 4827UA), яку ратифіковано Законом України від 13.12.2006 року № 446-V «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект розширення доступу до ринків фінансових послуг) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку» для посилення сприяння фінансових ринків розвитку економіки.

На виконання Угоди № 4827UA 22.06.2007 року між Міністерством фінансів України та відповідачем 22.06.2007 року укладено кредитний договір № 28000-04/99 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Кредитного договору, Міністерство фінансів України надає відповідачу субкредит за рахунок коштів позики, яку погодився надати Україні МББР у розмірі, на строк та на умовах, що визначені цим договором, а банк, у свою чергу, зобов'язується повернути такий субкредит, сплатити відсотки за користування ним та здійснити інші пов'язані з таким користуванням платежі.

Згідно з п. 3.1 ст. 3, п. 4.2 ст. 4 Кредитного договору, у його рамках за рахунок коштів позики Міністерство фінансів України надає відповідачу субкредит у загальному розмірі 46000000,00 дол. США. Субкредит за цим договором надається відповідачу на 12 років, включаючи 2 роки пільгового періоду. Кінцевий термін повного погашення кредиту та належних відсотків - 05.05.2019 року. Відповідач здійснює повернення основної суми субкредиту у валюті отриманого кредиту, в розмірах та у терміни, визначені графіком повернення коштів основної суми субкредиту, відповідно до додатку № 3 до Кредитного договору.

За приписами пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, п. 8.1 ст. 8, п.п. 11.1, 11.2 ст. 11 Кредитного договору, підставами для дострокового повернення коштів субкредиту є наступні випадки, у тому числі, якщо відповідач протягом 10 робочих днів не виконує встановлені цим договором зобов'язання стосовно погашення основної суми субкредиту, сплати відсотків або будь-якої іншої суми, належної до сплати третій особі-1 згідно з умовами цього договору. Відповідач сплачує відсотки за користування субкредитом, які нараховуються на видану та непогашену суму субкредиту за відсотковою ставкою, яка на 2 % річних вища за ставку, за якою Міністерство фінансів України сплачує відсотки МББР (базова ставка LIBOR плюс сумарний серед LIBOR). Відсотки нараховуються на основі фактичної кількості днів, що минули, і з розрахунку року в 360 днів, включаючи перший день, але не включаючи останній день у відповідному періоді нарахування відсотків. У разі порушення відповідачем визначених цим договором строків та умов повернення основної суми субкредиту, відсотки на прострочену суму нараховуватимуться за ставкою, яка на 2 % вища за ставку, визначену у п. 8.1 цього договору, до дати погашення такої простроченої суми. У разі порушення відповідачем визначених цим договором строків та умов сплати комісій та відсотків за користування коштами субкредиту, відповідач зобов'язаний сплатити на користь третьої особи-1 пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожний день прострочки до дати погашення такої простроченої суми.

Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Кредитного договору, у разі наявності простроченої заборгованості, будь-який платіж, сплачений ним, буде зараховуватися в першу чергу - на покриття такої простроченої заборгованості, в другу чергу - на сплату підвищених відсотків, в третю чергу - на сплату неустойки. Решта коштів, що надійшли від відповідача, будуть зараховуватися на рахунок поточних сплат комісій, процентів та основного боргу, як це зазначено у п. 10.3 цього договору.

Пунктом 2.3 Угоди про надання позики передбачено, що відповідач повертає позики по частинах двічі на рік на дати сплати відсотків, які визначені у п. 2.4 (с) і у таких сумах, як це може визначити ГУП НБУ, на рахунок повторного використання коштів третьої особи-1 на основі зведених графіків сплат за субкредитами ММСП, що фінансуються за цією угодою, і про що письмово доводиться до відома відповідача ГУП НБУ. Визначення ГУП НБУ, за погодженням з відповідачем, такого графіку позик є обов'язковим для відповідача. Суми, які повертаються, можуть бути повторно позичені відповідно з розділами 2.1 (а, b, c) та 2.2 цієї угоди.

Згідно з пп. а, б п. 2.4 Угоди про надання позики, позичальник сплачує позикодавцю відсотки, які нараховуються на непогашену суму позик, за відсотковою ставкою, яка на 1,25 % річних вища за ставку, яку позикодавець час від часу сплачує МББР відповідно до ст. 2.05 (а) Угоди про надання позики, за кожний період нарахування відсотків, який визначено у п. 2.4 (с) цієї угоди. Відсотки нараховуються на основі фактичної кількості днів, що минули, із розрахунку року в 360 днів, і повинні підлягати сплаті на дату сплати відсотків. Якщо позичальник не в змозі сплатити будь-яку суму, яка повинна бути сплачена за цією угодою, то відсотки нараховуються на прострочену суму, починаючи з визначеної дати платежу і до дати повної виплати заборгованості позичальника за ставкою, яка на 5 % річних вище за Лондонську міжбанківську ставку пропозиції шестимісячних депозитів у доларах США.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що наявні у матеріалах справи копії платіжних доручень підтверджують те, що кошти відповідачем сплачуються у гривнях, а повинні зараховуватися на погашення у відповідно до укладених договору та угоди у доларах США, а у разі погашення в іншій валюті - вказані кошти повинні бути перераховані в іноземну валюту за офіційним курсом Національного банку України на дату їх зарахування на рахунки, з урахуванням зміни та коливання курсу долара США по відношенню до національної валюти. При цьому, суди зазначили, що в ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б спростовували розрахунок позивача щодо розміру заборгованості за іноземними кредитами.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи, зокрема, вбачається, що однією з підстав для задоволення позову суд зазначив постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2013 року у справі №2а-18218/11/2670, якою частково задоволено вимоги та стягнуто з ПАТ «КБ «Надра» на користь Державного бюджету України суму заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України в розмірі 25186153,91 грн.

Суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що судовим рішенням у справі №2а-18218/11/2670 підтверджено факт наявності у відповідача заборгованості та не сплати її у добровільному порядку.

Разом з цим, апеляційним судом залишилось не з'ясованим, чи входить заборгованість за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України в розмірі 25186153,91 грн. до заборгованості в розмірі 51261130,19 грн., яку позивач просить стягнути у даній справі.

Крім того, в матеріалах адміністративної справи залучений, як доказ, висновок експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи (т.2 а.с. 73-114) у справі №2а-18218/11/2670, в якому зазначається, що розмір дебіторської заборгованості ПАТ «КБ «Надра» перед Міністерством фінансів України за відсотками за угодою про надання позики №22-04/27 від 09.12.1998 року і штрафними санкціями документально підтвердити неможливо, у зв'язку з ненаданням всіх первинних документів за угодою та протиріччями у документах та розрахунках.

На вимогу суду касаційної інстанції надати розрахунки основного боргу, відсотків та пені, на час розгляду касаційної скарги, податковим органом надано тотожну таблицю розрахунків, яка вже є в матеріалах справи (т.2 а.с.32, 224, 249), з якої вбачається, що заборгованість відповідача з 15.11.2014 року не змінювалась. Надати будь-які пояснення в судовому засіданні з цього питання, представники позивача не змогли.

Крім того, листи Центрального офісу з обслуговування великих платників від 21.05.2015 року №2221/9/28-10-10-2-22 та №2222/9/28-10-10-2-22 «Щодо надання розрахунків», надіслані до Міністерства фінансів України та ГУ ДКС України в м. Києві, містять відомості щодо заборгованості ПАТ «КБ «Надра», яка утворилась станом на 01.09.2014 року, в сумі 51261130,19 грн. (т.2 а.с.226-227, 229-230), проте згідно Інформаційної довідки, наданої Міністерством фінансів України листом від 15.06.2015 року №31-13030-05-26 станом на 01.09.2014 року у загальній сумі становить 47737609,46 грн. (т.3 а.с.14).

До того ж необхідно звернути увагу на те, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості у розмірі 51261130,19 грн. яка виникла станом на 01.09.2014 року (відповідно до листів Центрального офісу з обслуговування великих платників від 21.05.2015 року №2221/9/28-10-10-2-22 та №2222/9/28-10-10-2-22). При цьому, судами не враховано Інформаційні довідки Міністерства фінансів України щодо розрахунку заборгованості ПАТ «КБ «Надра» станом на 17.10.2014 року та 15.11.2014 року (т.2 а.с. 224-225, 249-250).

Тобто, наявні у справі докази не дають можливості суду касаційної інстанції визначити правильність розрахованої суми заборгованості, яку позивач просить стягнути на користь Державного бюджету України.

Також, в матеріалах справи відсутня довідка НБУ про офіційний курс долара США по відношенню до гривні України, що унеможливлює розрахувати заборгованість відповідача за зазначеними договорами.

Слід також зазначити, що 31.05.2016 року Вищим адміністративним судом України у справі №2а-18218/11/2670 прийнято рішення, яке не було предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвала апеляційного суду не відповідає.

Так, за приписами ч.ч.2,3 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В порушення зазначених норм процесуального права апеляційним судом не було надано належної оцінки обставинам справи та не перевірено доводи заявника щодо необґрунтованості позовних вимог.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, у разі необхідності вирішити питання про призначення експертизи, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Так, відповідно до ч.1 ст.81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на його процесуального правонаступника Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни - задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун