Ухвала суду № 59137519, 21.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2016 року м. Київ К/800/50573/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Головчук С.В.,

Кобилянського М.Г.,

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю представника позивача - Рабчуна Р.О., представника третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" Комлика І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд" до Міністерства юстиції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року,

встановив:

У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд" звернулось до суду із позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", в якому просило звільнити з-під арешту та виключити з акту опису від 30 липня 2015 року зазначене у ньому майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімова А.М. під час вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження ВП № 48169993 вийшла за межі повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», включивши в акт опису і арешту майно, яке належить позивачеві на праві приватної власності. Арешту може підлягати майно, яке належить боржнику, а позивач не є боржником у вказаному виконавчому провадженні.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство юстиції України зняти арешт з рухомого майна, який накладений при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. № 1045 від 09 липня 2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48169993. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд" до Міністерства юстиції України треті особи: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" про зобов'язання вчинити певні дії.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Касаційну скаргу мотивовано тим, що майно, зазначене у складеному головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.М. акті опису й арешту майна № 2 від 30 липня 2015 року не належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", а є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд", оскільки придбане у власність на підставі Дистриб'юторської угоди № 7-15 від 31 грудня 2014 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хенкель Україна». Зазначає, що майно, на яке в порушення статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем звернуто стягнення, належить йому на праві власності.

У запереченні на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просить залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на його законність і обґрунтованість. Вважає доводи касаційної скарги безпідставними, просить залишити цю скаргу без задоволення. Зазначає, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, однак позивач з такою вимогою не звертався.

Справа вирішується за відсутності представника Міністерства юстиції України та представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши пояснення представника позивача і третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 30 квітня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд", в особі філії "Лидер-Трейд Харків" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок "Слобожанка Трейд" укладеного договір суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого позивач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 732,2 кв.м. (літ. А-1 площею 514,2 кв.м. та літ. Д-1 148,0 кв.м. складських приміщень, літ. В-4 - 70 кв.м. офісних приміщень, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Довголевська, 9/7) для розміщення складських приміщень та офісу. У вказаних складських приміщеннях філією "Лидер-Трейд Харків" Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд" здійснювалося зберігання товарних цінностей (миючі засоби), призначені для подальшої реалізації.

09 липня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. видано виконавчий напис з реєстровим номером 1045 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 805/6/18/6-074 від 27 червня 2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", у розмірі 58 999 981,42 грн на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".

17 липня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А.Л. відкрито виконавче провадження ВП № 48169993 зі стягнення заборгованості за договором про надання мультивалютної кредитної лінії № 805/6/18/6-074 від 27 червня 2006 року у розмірі 58 999 981,42 грн та винесено постанову, якою накладено арешт на рухоме та нерухоме майно.

В межах виконавчого провадження ВП № 48169993 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рагімовою А.Н. складено два акти опису й арешту майна від 30 липня 2015 року. До акту № 1 включено нерухоме майно: нежитлова будівля літ. "В1-4" площею 822,1 кв.м.; нежитлові будівлі літ. "А-1" площею 514,2 кв.м., літ. "Б-1" площею 672,3 кв.м.; нежитлова будівля літ. "Г-1" площею 240,8 кв.м.; нежитлова будівля літ. "В-4" площею 2537,4 кв.м.

До акту № 2 включено рухоме майно, а саме: 238 найменувань побутової хімії (миючі засоби), яке передано головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на зберігання представнику Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", про що зазначено в акті № 1 та акті № 2.

Позивач вважав, що зазначене в акті № 2 майно є його власністю, на яке неправомірно накладено арешт, тому звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що майно, на яке в порушення статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV державним виконавцем звернуто стягнення, не є власністю боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка", а належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд", тому підлягає звільненню з-під арешту.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, позивач повинен звертатись до загального місцевого суду з позовом в порядку цивільного судочинства про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Оскільки відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд" звернулось із позовною заявою про звільнення майна з-під арешту, то задовольняючи ці позовні вимоги, суд першої інстанції фактично визнав право власності на спірні товари за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд", чим вийшов за межі позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно із частиною 2 зазначеної статті у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Частиною 3 і 4 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV передбачено випадки, коли арешт з майна боржника знімається за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби (якщо виявлено порушення порядку накладення арешту) або за постановою державного виконавця ( уразі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано).

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV).

Таким чином, позивач, якщо він вважає, що певне майно належить йому, а не боржникові, може звернутися у відповідний суд за захистом свого права у спосіб, зазначений в частині 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV.

Судом, який розглядає такі позовні вимоги, є загальний суд.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лидер -Трейд" пред'явило позов про звільнення майна з-під арешту і виключення його з акта опису на тій підставі, що майно належить йому, а не боржникові. У зв'язку з цим апеляційний суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, оскільки за вирішенням спору необхідно звертатись до місцевого загального суду з позовом у порядку цивільного судочинства.

Тому постановлену цим судом ухвалу необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер-Трейд" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Головчук С.В.

Кобилянський М.Г.