Ухвала суду № 59137490, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2016 р. м. Київ К/800/9824/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Кочана В.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року

у справі № 804/12881/15

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

третя особа: Виконавчий комітет Дніпровської у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, третя особа: Виконавчий комітет Дніпровської у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправним, зобов'язання ГУ ДМС у Дніпропетровській області провести реєстрацію позивача за постійним місцем проживання в АДРЕСА_4.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову. Визнано протиправними дії ГУ ДМС у Дніпропетровській області щодо відмови реєстрації місця проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1. Зобов'язано ГУ ДМС у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі, ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішення, і тому вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради від 21 вересня 2011 року №228 була визнана наймачем за раніше укладеним договором найму жилих приміщень на квартиру АДРЕСА_1.

16 липня 2015 року позивач звернулась до Дніпровського районного відділу у місті Дніпродзержинську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявою про зняття її з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2, у зв'язку з вибуттям до міста Дніпропетровськ у Ленінський район.

Однак, 17 липня 2015 року у позивача суттєво змінились обставини пов'язанні з бажанням змінити місце проживання і вона звернулась до відповідача з метою повторної реєстрації за місцем проживання.

Відповідачем листом від 07 серпня 2015 року за вих. №12221-1267 було повідомлено позивача про необхідність надання документів для реєстрації місця проживання в Україні, а саме: письмову заяву про реєстрацію місця проживання, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання, квитанцію про сплату державного мита, талон зняття з реєстрації проживання в Україні, документи, що підтверджують право проживання в житлі, що підтверджується.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суду апеляційної інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування врегульовано Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ від 22 листопада 2012 року №1077, відповідно до пункту 2.2 якого для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, зокрема: письмову заяву про реєстрацію місця проживання; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

За змістом пункту 2.5 вказаного Порядку забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.

Тобто статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також пунктом 2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів визначено перелік документів, які особа подає для реєстрації місця проживання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачем до заяви про її реєстрацію за адресою: АДРЕСА_3 було додано витяг із рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної в місті Дніпродзержинську ради від 21 вересня 2011 року №228, паспорт та талон зняття з реєстрації. Разом з тим, позивачем не було надано до вказаної заяви квитанцію про сплату державного мита, або документа, який надає право на пільги щодо його сплати.

Таким чином, ОСОБА_1 не було надано відповідачу усіх необхідних документів, які передбачені Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» для реєстрації місця проживання особи в Україні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ГУ ДМС України в Дніпропетровській області правомірно відмовило позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: вул. АДРЕСА_2

Враховуючи приписи статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління державної міграційної служби України в Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року скасувати, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року залишити в силі.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді В.М. Кочан

М.І. Мойсюк