Ухвала суду № 59137469, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/2776/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря: Мартиненка Г.В.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: Бузенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року

у справі № 804/9792/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод"

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області,

Державної фіскальної служби України

про визнання незаконною відмови щодо ненадання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімферопольський вино-коньячний завод" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 1, ДПІ), Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 2) про визнання незаконною відмови щодо ненадання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року апеляційну скаргу відповідача 2 задоволено частково, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України, викладену в листі від 17.02.2015 року № 5270/7/99-99-23-04-17, в наданні ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" розстрочення грошових зобов'язань з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) на 2015 рік в сумі 53 020 000,00 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач 2, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу відповідача 2 залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача 2, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.2015 року ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" подано до ДПІ заяву щодо надання розстрочення грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) - виноробна продукція код 140203, яка в подальшому передана для аналізу до Державної фіскальної служби України, - у сумі 53 020 000,00 грн. на строк 11 місяців з періодами сплати лютий-грудень 2015 року, по 4 820 000,00 грн. щомісячно.

До заяви позивач надав документи, зокрема, економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, доказів існування таких обставин, аналізу фінансового стану, графіка погашення розстрочення (відстрочення) сум, розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Листом від 17.02.2015 року № 5270/7/99-99-23-04-17 відповідач 2 повідомив платника податків про відмову у наданні позивачу розстрочки грошових зобов'язань з акцизного податку, зазначаючи, що для цього у підприємства відсутні підстави.

Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки контролюючого органу щодо наданні розстрочки ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" грошових зобов'язань з акцизного податку, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 100.2 статті 100 ПК України платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 100.4 статті 100 ПК України підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів від № 574 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного Порядку рішення про розстрочення грошових зобов'язань на суму вище 3 мільйони гривень приймається виключно Державною фіскальною службою України.

Згідно з пунктом 3.1 Порядку для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Підставою для відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є надання ним доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1235 "Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин", а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань (податкового боргу) та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Пунктом 3.2. Порядку встановлено, що за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов'язкових вимог, визначених цим Порядком.

Враховуючи вищевикладене, слід зазначити, що при прийнятті рішення про розстрочення чи відстрочення грошових зобов'язань контролюючим органом з'ясовується існування обставин, що є підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, а також здійснюється аналіз фінансово-господарського стану підприємства та формується висновок про можливість надання або про неможливість надання розстрочення грошових зобов'язань.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності прийнятого податковим органом спірного рішення, оскільки відповідачем 2 не здійснено належним чином аналізу фінансово-господарського стану підприємства, що є обов'язковим при розгляді заяви платника податків про надання розстрочення.

В частині відмови в задоволенні позову ТОВ "Сімферопольський вино-коньячний завод" сторонами рішення першої інстанції та апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача 2 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року та постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210 - 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун