Ухвала суду № 59137468, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/8883/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Кочана В.М., Черпака Ю.К.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року

у справі № 826/15337/14

за позовом ОСОБА_1

до Начальника Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ТВО начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 серпня 2014 року № 217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині позбавлення його військового звання.

Справа неодноразово була предметом розгляду судами різних інстанцій.

В останнє, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу ТВО начальника Генерального штабу Збройних Сил України - Головнокомандувача Збройних Сил України від 27 серпня 2014 року № 217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, Генеральний штаб Збройних Сил України подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника командира військової частини А1783 по роботі з особовим складом.

31 травня 2014 року відбулося безперешкодне входження в будівлю військової частини А 1783, проведення агітаційної роботи з особовим складом та самовільне захоплення військової частини А1783 та майна, що в ній знаходилось незаконними бойовими угрупуваннями самопроголошеної Луганської народної республіки.

На підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07 червня 2014 року № 217 «Про призначення службового розслідування за фактом втрати зброї, військової техніки та майна військової частини А1783» комісією було проведено службове розслідування та затверджено Акт службового розслідування від 20 червня 2014 року.

18 липня 2014 року Командувачу Сухопутних військ Збройних Силу України генерал-лейтенанту Пушнякову А.С. (особа, що призначила службове розслідування) направлено лист за підписом Голови комісії з провадження службового розслідування підполковника Садченка М.М. з проханням про продовження строку проведення службового розслідування і визнання недійсним раніше затвердженого ним Акту службового розслідування від 20 червня 2014 року. Даний лист погоджений генерал-лейтенантом Пушняковим А.С. Акт службового розслідування визнаний недійсним та продовжено термін службового розслідування до 08 серпня 2014 року.

Наступний Акт службового розслідування був затверджений 09 серпня 2014 року, на підставі даного Акта був прийнятий наказ від 27 серпня 2014 року № 217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджених Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Згідно з ч. 3 ст. 21, ч. 4 ст. 22, ч. ч. 14, 19 ст. 59 та ч. 32 ст. 67 Статуту, військовослужбовці мають право на застосування вогнепальної зброї особисто або у складі підрозділу, зокрема для захисту зброї, бойової та іншої техніки, тільки в тому разі, якщо насильницьке їх захоплення не можливо уникнути іншими засобами.

До застосування і використання зброї військовослужбовці зобов'язані вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що військова частина А1783 розташована у житловому районі міста Луганська (на першому поверсі житлового будинку). Також в матеріалах справи наявне клопотання жителів містечка ЛВВАУШ (Луганське вище військове авіаційне училище штурманів) міста Луганськ, в якому зазначено, що військова частина розташована в жилому районі міста, оточена житловими будинками, поряд розташований дитячий майданчик.

Наказ про притягнення військовослужбовця до дисциплінарного стягнення повинен містити підстави, конкретні неправомірні дії (бездіяльність), які ставляться в вину військовослужбовцю, норми чинного законодавства, за порушення якої накладено дисциплінарне стягнення, натомість спірний наказ вищезазначеним критеріям не відповідає, що в свою чергу свідчить про його необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 ст. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут) під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Наказ про притягнення військовослужбовця до дисциплінарного стягнення повинен містити підстави, конкретні неправомірні дії (бездіяльність), які ставляться в вину військовослужбовцю, норми чинного законодавства, за порушення якої накладено дисциплінарне стягнення, натомість спірний наказ вищезазначеним критеріям не відповідає, що в свою чергу свідчить про його необґрунтованість та невідповідність вимогам чинного законодавства.

Оскаржуваний наказ не містить будь-яких фактичних даних відносно подій, безпосередньо пов'язаних з виконанням позивачем службових обов'язків, які б вказували на конкретні обставини (місце, час) і наслідки. На місці події у військовій частині перебували та давали команди начальник штабу військової частини А 2622 підполковник Сичов С.І. і командир частини А 1783 майор Доленюк С.В., який підпорядковувався підполковнику Сичову С.І. Наказ від 27 серпня 2014 року № 217 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» не містить посилання на жодний наказ командування, який би не був виконаний позивачем та на вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які могли б бути порушені позивачем (зазначено лише загальні норми чинного законодавства, за порушення яких накладено дисциплінарне стягнення).

І відповідно, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року - без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді В.М. Кочан

Ю.К. Черпак