Ухвала суду № 59137006, 19.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2016 року м. Київ К/800/34442/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Малиніна В.В., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, за касаційними скаргами Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - УМВС) в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив: визнати протиправними та скасувати накази начальника УМВС від 17 та 23 червня 2014 року № 100 та № 138 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УМВС» та про звільнення його з органів внутрішніх справ; визнати протиправними та скасувати накази начальника МВС від 17 червня 2014 року № 593 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника міліції ОСОБА_4.» і № 1095 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі підпункту «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення, спірні накази); поновити його на службі в органах внутрішніх справ України на посаді начальника управління карного розшуку УМВС.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що його звільнення здійснено за відсутності на те правових підстав, з порушенням вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини і його прав, а тому ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, позов задоволено, визнано протиправними і скасовано спірні накази, поновлено позивача на посаді, яку він обіймав до звільнення з органів внутрішніх справ.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у позові.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів дійшла висновку про відмову в їх задоволенні з таких підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що висновком службового розслідування не встановлено фактів вчинення позивачем дій, які можна вважати дисциплінарним проступком у розумінні Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).

Так, судами встановлено що позивач з 1 вересня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, на час видачі спірних наказів на посаді начальника управління карного розшуку УМВС.

Наказом УМВС від 7 червня 2014 року № 591 призначено службове розслідування на підставі пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Висновком службового розслідування, затвердженого начальником УМВС 17 червня 2014 року встановлено, що 7 червня 2014 року працівниками прокуратури Херсонської області спільно з працівниками ВБКОЗ УСБУ України в Херсонській області та ВВБ у Херсонській області ДВБ МВС України проводився огляд службових кабінетів, в тому числі кабінету позивача.

Вказані слідчі дії проводились в рамках кримінального провадження № 42014230000000151, розпочатого 7 червня 2014 року прокуратурою Херсонської області за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України за фактом вимагання та одержання позивачем неправомірної вигоди, що викликало великий суспільний резонанс.

Цим же висновком встановлено, що позивач наказом УМВС від 7 червня 2014 року відсторонений від посади, в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України не затримувався, повідомлення про підозру в учиненні кримінального правопорушення йому не вручалося.

На момент затвердження висновку службового розслідування відомостей щодо результатів проведених обшуків до керівництва УМВС не надходило.

Пунктом 3 резолютивної частини цього висновку рекомендовано звільнити позивача з органів внутрішніх справ на підставі підпункту «є» пункту 64 Положення за низькі морально - ділові якості та особисту недисциплінованість, порушення вимог Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про міліцію», «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ України, наказів МВС від 16 березня 2007 року № 81 та від 26 березня 2010 року № 90, що виразилося у вчиненні дій, які призвели до порушення вищевказаного кримінального провадження.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (чинного в період спірних правовідносин, далі - Закон № 565-XII) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до підпункту «є» пункту 64 Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.

За визначенням статей 1, 2 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з приписами частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Також, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За правилами пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ, яке як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу (частина 15 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Окрім цього, згідно вимог частин 1, 4, 5, 10 статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Пунктом 2.1 Інструкції встановлено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

За змістом пунктів 5.3, 6.2.2, 6.3.4, 7.1, 8.1, 8.3, 8.4 Інструкції завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування. Особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування має право відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України. У разі відмови особи надати пояснення на підставі статті 63 Конституції України цей факт документується за допомогою проставляння нею підпису на бланку пояснення, без складання акта. Факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Особа РНС, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від виконання службових обов'язків за займаною посадою зі збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших надбавок і виплат.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості, зокрема, про обставини, за яких особа РНС скоїла дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначається, крім іншого, підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій позивач був відсторонений від посади на час проведення службового розслідування, пояснення надавати відмовився, що зафіксовано у висновку службового розслідування і не є перешкодою для проведення такого.

Водночас, у висновку службового розслідування відсутні відомості, підтверджені документально щодо обставин, які стали підставою для призначення такого, зокрема, факту вимагання і отримання позивачем неправомірної вигоди, а також достовірно не встановлено, чи мали вони місце взагалі. При цьому, відповідач у названому висновку не конкретизував положення законодавства або посадові обов'язки, які було порушено позивачем з посиланням на конкретні норми законів та підзаконних нормативно - правових актів, наказів, вимог посадової інструкції, тощо.

Інших фактів вчинення позивачем дій, які можна кваліфікувати, як дисциплінарний проступок у розумінні статті 2 Дисциплінарного статуту або порушення дисципліни у зазначеному висновку не наведено, відтак спірні накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з органів внутрішніх справ України на підставі пункту «є» статті 64 Положення не можна визнати законними, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Ураховуючи наведене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних наказів, поновлення позивача на посаді, а відтак і задоволення позову є правильними, їх рішення відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційних скарг їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: В.В. Малинін

М.І. Мойсюк

Ю.К. Черпак