Ухвала суду № 59136979, 11.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року м. Київ К/800/63533/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Зайцева М.П.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013

у справі № 826/14710/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06.09.2013 № 0000791701.

ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 138.1 ст. 138, п. 153.8 ст. 153, ст. 164, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, ст.ст. 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачці за податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2013 № 0000791701 грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 219669,25 грн., в т.ч.: 175735,4 грн. за основним платежем та 43933,85 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слугували висновки документальної позапланової невиїзної перевірки правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, викладені в акті від 16.08.2013 № 944/26-58-17-01-17-1407029840, про порушення вимог п. 138.1 ст. 138, п. 153.8 ст. 153, ст. 164, п. 170.2 ст. 170, п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України.

Згідно з актом перевірки порушення цих норм закону полягало у тому, що позивачка не задекларувала загальний річний оподатковуваний доход та не сплатила до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 175735,4 грн. з інвестиційного прибутку, отриманого за операцією з інвестиційними активами.

Відповідач вважає, що при здійсненні операції з відчуження на користь ТОВ «КУА «РЕДІ-ІНВЕСТ» частки в статутному фонді ТОВ «ГК ЯРОВІТ» в розмірі 45 % на підставі договору 02.08.2012 позивачка отримала фінансовий результат у вигляді інвестиційного прибутку в сумі 1035000 грн., який повинна була включити до складу загального оподатковуваного доходу.

При розрахунку інвестиційного прибутку позивачки податковий орган керувався положеннями п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України та виходив з того, що за операціями з інвестиційним активом позивачкою не понесено витрат у зв'язку з набуттям частки в статутному фонді ТОВ «ГК ЯРОВІТ». Вказані висновки відповідачем обґрунтовано відсутністю первинних документів, які б підтверджували фактичне понесення таких витрат.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до абзацу «а» п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.

Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2 і 165.1.40 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Порядок оподаткування інвестиційного прибутку визначається пунктом 170.2 статті 170 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

Підпунктом «а» п.п. 170.2.7 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України визначено, що для цілей цього пункту термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом.

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Відповідно до п.п. 170.2.3 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.

Таким чином, у разі здійснення операцій з продажу інвестиційних активів платник повинен здійснювати облік загального фінансового результату окремо від інших доходів і витрат, а отримане за результатами таких операцій позитивне значення фінансового результату (інвестиційний прибуток) включати до складу загального річного оподатковуваного доходу звітного періоду - календарного року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачкою набуто інвестиційний актив у вигляді частки в статутному фонді ТОВ «ГК ЯРОВІТ» в розмірі 45 %, що становить 1035000 грн., шляхом здійснення вкладу у вигляді майна (вантажних самоскидів-С), що підтверджується розділом 8 статуту ТОВ «ГК ЯРОВІТ», затвердженим протоколом від 18.04.2011 № 4 загальних зборів учасників, нотаріально посвідченим 21.04.2011 та зареєстрованим 22.04.2011державним реєстратором Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, а також актом приймання-передачі транспортних засобів від 18.04.2011.

Між ТОВ «КУА «РЕДІ-ІНВЕСТ» та позивачкою укладено договір купівлі-продажу від 02.08.2012 щодо продажу частки в статутному фонді ТОВ «ГК ЯРОВІТ» в розмірі 45 % за ціною 1035000 грн.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності у позивачки обов'язку збільшувати загальний оподатковуваний дохід за 2012 рік за операціями з інвестиційним активом у зв'язку з відсутністю фінансового результату у вигляді інвестиційного прибутку за такими операціями:

1035000 грн. (доход, отриманий від продажу інвестиційного активу) - 1035000 грн. (витрати на придбання інвестиційного активу) = 0.

Податковим органом не надано судам попередніх інстанцій доказів, які б свідчили про те, що надані позивачкою в підтвердження факту понесення витрат щодо набуття частки у статутному фонді ТОВ «ГК ЯРОВІТ» первинні документи є підробленими (наприклад, вирок у кримінальній справі за фактом вчинення злочину щодо підроблення документів, службового підроблення тощо), або інших доказів, які б вказували на наявність обставин щодо набуття вказаної частки у статутному фонді в інший спосіб, ніж зазначено позивачкою.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Визначення позивачці за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2012 рік є протиправним.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.09.2013 а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді М.П. Зайцев

Ю.І. Цвіркун