Ухвала суду № 59136783, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/54251/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-СТАРТ ПЛЮС»

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року

у справі №815/3582/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» (надалі - ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС»)

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2015 року ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області від 06.05.2015 року №000100205 та №0001012205.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.04.2015р. №27/15-32-22-05/32803853.

За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України у результаті чого занижено податок на прибуток на 130662,00 грн. за 2014 рік; п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2014 рік у сумі 145180,00 грн.

На підставі названого акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі ГУ ДФС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.05.2015р.:

- №0001002205, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 145180,00 грн. - за основним платежем та 36295,00грн.- штрафних (фінансових) санкцій;

- №0001012205, яким ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 130662,00 грн. за основним платежем та 32666,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недотримання позивачем наведених вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання нафтопродуктів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» та ПП «ВЕКТЕ» було укладено договір купівлі-продажу №09/21 05.09.2013р., за умовами якого постачальник ПП «ВЕКТЕ» зобов'язується організовувати й забезпечувати безперебійну заправку нафтопродуктами автотранспорту покупця - ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС», а покупець - приймати і сплачувати паливо відповідно до умов договору. Асортимент, кількість і вартість палива узгоджується сторонами в рахунках - фактурах, які надаються постачальником покупцю. Асортимент, кількість і вартість палива вважається погодженими у випадку прийняття покупцем рахунку - фактури та його оплати. Постачальник на підтвердження свого зобов'язання, що випливає з даного договору, видає покупцеві універсальні бланки - дозволу на відпуск палива на всю узгоджену кількість палива.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні від 28.02.2014р. №РН-000030, РН-000029 та податкові накладні від 28.02.2014р. №22, №23.

Проте, позивачем не надано рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та інші документи на підтвердження транспортування нафтопродуктів, а у наданих видаткових накладних не зазначено особу, що отримувала пальне з боку ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС».

Ненадання документів в підтвердження транспортування нафтопродуктів обґрунтовано позивачем тим, що фактичне транспортування палива не відбувалося, оскільки ПП «Векте» надавалися талони на паливо, у зв'язку з чим була відсутня необхідність транспортної поставки палива. Разом з тим, доказів на підтвердження зазначених обставин не надано.

Крім того, позивачем не надано документів, які б свідчили про отримання нафтопродуктів відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, від 20.05.2008р. №281/171/578/155.

З урахуванням викладеного, у зв'язку з відсутністю у ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем товару від ПП «Векте» в межах виконання укладеного договору, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог є законними та обґрунтованими.

При цьому, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що надані позивачем договори купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів, укладених з іншими суб'єктами господарювання та видаткові накладні не можуть бути доказами товарності господарських операцій між ТОВ «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» та ПП «Векте», оскільки позивачем не надано підтверджуючих документів щодо реальності отримання пального від ПП «Векге», а пальне, яке реалізовувалось позивачем його контрагентам не може бути ідентифіковане, як отримане саме від ПП «Векте».

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКА-СТАРТ ПЛЮС» - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун