Ухвала суду № 59136782, 12.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2016 року м. Київ К/800/47340/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року

у справі №817/1192/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрвал» (надалі - «Юрвал»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (надалі - ДПІ у м.Рівному)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У квітні 2015 року ТОВ «Юрвал» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Рівному від 24.09.2013 року №0000182202, №0000192202 та №0000172202

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, ставить питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в позові.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Рівному проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Юрвал» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаєморозрахунків ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Матадор» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №274/22-200/37446650 від 07.04.2013 року.

За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.14, п.201.15, 201.1 ст.201 Податкового кодексу України; п.44.1 ст.44 , п. 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України.

На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем 24.09.2013 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0000182202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57742,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 14435,50 грн.;

№0000192202, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 3000,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 750,00 грн.;

№0000172202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10290,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 2572,50 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів статті1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За класифікацією витрат, наведеною у статті 138 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які визнаються у податковому обліку на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2) у тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналізовані законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Юрвал» придбало у ТОВ «Ангстрем Континенталь»: - 50 кг поліаміду ПА 11 (Rilsano) G BMNO TLD на загальну суму 20400, 00 грн., в т. ч. ПДВ 3400,00 грн.; 200 кг поліаміду РА - 6 (1мм.) на загальну суму 38400,00 грн., в т. ч. ПДВ 6400,00 грн.

На підтвердження виконання зазначеної господарської операції позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, оплата за товар підтверджується банківськими виписками.

Здійснені ТОВ «Юрвал» операції з придбання товарів у ТОВ «Ангстрем Континенталь» відображено в бухгалтерському та податковому обліку.

Використання позивачем в своїй господарській діяльності придбаних у ТОВ «Ангстрем Континенталь» товарно-матеріальних цінностей здійснено шляхом подальшої їх реалізації для ПАТ «Науково-виробниче об'єднання «ЕТАЛ» в межах взятих на себе господарських зобов'язань за договором поставки продукції № 28 - 03 від 28.03.2012 року, що підтверджено договором, видатковими накладними. Рух коштів підтверджується банківською карткою рахунку: 361 по контрагенту ПАТ «НВО «ЕТАЛ» за 2012 рік.

Крім того, протягом 2011 - 2012 років ТОВ «Юрвал» крім неспеціалізованої оптової торгівлі з вітчизняними підприємствами, займалося імпортом іноземних товарів, а саме: елементів живлення, пристроїв заряджувальних, акумуляторів електричних які в подальшому були реалізований на території України.

Постачання вказаних товарів здійснювалось ТОВ «Юрвал» від K.R.T. GROUP CZ s.r.o (Чехія) на підставі контракту № 002/К від 10.01.2012 року, що підтверджується вантажними митними деклараціями.

У 2012 році одним із покупців товарів було ТОВ «Матадор». Здійснені ТОВ «Юрвал» операції з реалізації товарів для ТОВ «Матадор» відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що не заперечувалось відповідачем.

Відпуск імпортованого товару ТОВ «Юрвал» підтверджується видатковими накладними, оплата придбаного товару підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам.

Здійснені ТОВ «Юрвал» операції з реалізації товарів для ТОВ «Матадор» відображено в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарським операціям на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Фактично висновки податкового органу, щодо безтоварності господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами, ґрунтується на матеріалах перевірки отриманих від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, зокрема, акт від 21.12.2012 року №7208/224/339906299 та акт перевірки від 21.12.2012 року №7200/224/31820299, в ході яких господарські операції між позивачем та його контрагентами не досліджувалися.

У зв'язку з чим слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового обліку.

Судами попередніх інстанції цілком вірно та обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу про нікчемність укладених правочинів, оскільки останнім не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2015 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області - залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області судовий збір в сумі 2192,40 грн. (дві тисячі сто дев'яносто дві грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)».

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун