Постанова № 59136136, 21.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12953/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Губська О.А.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к апелянта Кравченко О.О.

пр-к позивача Михаленко Л.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп", звернувся в суд з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001792240, від 25.03.2013 №0001802240, від 25.03.2013 №0001812240 та від 19.06.2013 №0000432240;

- визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 650 000,00 грн., за грудень 2011 року на суму 820,00 грн., за травень 2011 року на суму 46 545,33 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001792240, №0001802240, №0001812240 та від 19.06.2013 №0000432240.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 02.11.2010 по 30.09.2012, за результатами якої був складений акт від 11.03.2013 №789/22-409/37333655, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.108, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135, підпункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.5, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 880 568,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування на 232 727,00 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 187.8 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198 3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.11 статті 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 37 236 932,00 грн., завищено податок на додану вартість на загальну суму 118 106,00 грн. та занижено від'ємне значення з податку на додану вартість (24 рядок декларації) на загальну суму 37 158 857,00 грн.;

- пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.5, 200.6, 200.14 абз. а статті 200 та пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України та розділ V Наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 №41 "Про порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за №197/18935, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за вересень 2012 року у розмірі 737 396,00 грн.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковим органом висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на:

1) недонарахування умовних відсотків по отриманій фінансовій допомозі за II, III та IV квартали 2011 року позивачем у розмірі 574 458,00 грн.;

2) відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" права на податковий кредит з урахуванням суми податку сплаченого відповідно до тимчасових митних декларацій;

3) відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюмодуль 2011", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація", товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал".

Відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- від 25.03.2013 №0001792240, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 921 745,00 грн., у тому числі: 737 396,00 грн. - основний платіж, 184 349,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 25.03.2013 №0001802240, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42 712 360,00 грн., у тому числі: 37 118 826,00 грн. - основний платіж, 5 593 534,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- від 25.03.2013 №0001812240, яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податком на прибуток у розмірі 232 727,00 грн.;

- від 19.06.2013 №0000432240, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 860 271,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства. Також вказував, що господарські операції з надання послуг мали реальний характер.

Надаючи правову оцінку встановленим по справі обставинам та фактам, з урахуванням висновків викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.04.2015, колегія суддів зазначає про наступне.

Щодо недонарахування позивачем умовних відсотків по отриманій фінансовій допомозі за II, III та IV квартали 2011 року у розмірі 574 458,00 грн., колегія суддів звертає увагу на те, що за наслідками виявленого в цій частині порушення податковим органом донараховано податок на прибуток на суму 111 828 грн. Зазначена сума включена до податкового повідомлення рішення форми «Р» від 19.06.2013 № 0000432240.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем за період з 02.11.2010 по 30.09.2012 укладено договори на отримання поворотної фінансової допомоги з рядом підприємств.

Апелянт стверджує, що у випадку, якщо підприємство-позичальник встигло до кінця звітного періоду повністю повернути раніше отриману від платника податку на загальних підставах поворотну фінансову допомогу, то і в цьому випадку проценти потрібно нараховувати за кожен день фактичного використання такої допомоги (включаючи період (квартал), у якому відбулося повернення такої допомоги).

Разом з тим, при перегляді рішення в даній справі Вищий адміністративний суд в ухвалі від 28 квітня 2015 року вказував на необгрунтованість посилань податкового органу на зміст підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, є необґрунтованими, оскільки ці положення не регулюють спірні відносини, а стосуються включення до інших доходів сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу та зазначав, що оскільки обов'язковою умовою для нарахування таких процентів законодавство передбачає наявність залишку поворотної фінансової допомоги саме на кінець звітного періоду, яким є квартал, відсутні підстави для їх нарахування по момент фактичного повернення.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем підпункту 14.1.257 пункту 14.1. ст. 14, підпунктів 135.5.4, 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" відсутній залишок поворотної фінансової допомоги на кінець звітного (податкового) періоду, є правильним.

Зазначене свідчить, що Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби безпідставно збільшила доходи товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" за II, III та IV квартали 2011 року та збільшило суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 111 828 грн.

Щодо висновків відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" права на податковий кредит з урахуванням суми податку сплаченого відповідно до тимчасових митних декларацій.

Відповідач за наслідками перевірки, на підставі контрактів, додаткових угод, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 641, 632, реєстрів з податку на додану вартість отриманих вантажно-митних декларацій, дійшов висновку про завищення та заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" показників у рядку 12.1 Декларацій.

Контролюючий орган стверджує, що тимчасово видані митницею вантажно-митні декларації не дають позивачеві права віднесення їх до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди, а тому Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" не виконані вимоги підпункту 187.8 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 51 932 100,00 грн.

За наслідками виявленого в цій частині порушення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25.03.2013 № 0001802240, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Фактор Енергогруп» з податку на додану вартість за основним платежем - 36 421 441, грн., штрафних санкцій - 5 419 188 грн. та податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 25.03.2013 № 0001792240 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 921 745 грн., з них : основний платіж - 737 396 грн., штрафні санкції - 183 349 грн.

Вищий адміністративний суд переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції в цій частині вказував на неправомірність висновків судів, а відповідно і доводів податкового органу щодо невиконання ТОВ «Фактор Енергогруп» вимог підпункту 187.8 статті 187, пункту 198.2 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України та зазначав, що у податкового органу відсутні правові підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит з урахуванням суми податку сплаченого відповідно до тимчасових митних декларацій, оскільки статтею 198 Податкового кодексу України визначено момент, з якого у платника податку виникає право на формування податкового кредиту, а саме момент (дата) сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, проте не встановлено обмежень по типу декларацій.

Зазначені висновки суду відповідачем при повторному розгляді справи не спростовані.

Отже, податкові повідомлення - рішення в цій частині є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюмодуль 2011", товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація", товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал".

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд в цій частині Вищий адміністративний суд України вказував на необхідність надати належну оцінку доводам підприємства щодо реальності спірних господарських операцій.

При повторному розгляді справи суд першої інстанції вирішуючи спір в цій частині вказував на доведеність позивачем реальності господарських операцій.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пункт 135.2 статті 135 Податкового кодексу України визначає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно підпункту 135.4.1. пункту 135.4. статті 135 Кодексу, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

При цьому, інші доходи включають, крім іншого, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.4. пункту 135.5. статті 135 Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат, зокрема податкових накладних, виписаних платником податку, є обов'язковою, для визнання правомірності формування таких за умови, якщо відомості в таких документах відповідають дійсності, і якщо господарські операції мали реальний характер та придбані товари (роботи, послуги) використовувалися в господарській діяльності платника податку.

Для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентами реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у період, що перевірявся, ТОВ "Фактор Енергогруп" мав правовідносини, зокрема, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюмодуль 2011", Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація", Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал".

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства ґрунтуються на твердженні що господарські операції за договорами, укладеними з ТОВ "Ньюмодуль 2011", ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація", ТОВ "Фактор капітал" не мали реального характеру.

Зокрема, щодо господарських операцій позивача з ТОВ "Ньюмодуль 2011" податковий орган посилається на інформацію наявну в акті ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ньюмодуль 2011" від 18.06.2012 № 598/22-40/37617602 щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-листопад 2011 року, січень 2012 року; наявну в базі даних Аналітичної системи Співставлення інформації про те, що ТОВ "Ньюмодуль 2011" не було виписано в листопаді 2011 року податкових накладних ТОВ "Фактор Енергогруп"; ненадання до перевірки податковому органу договору укладеному між ТОВ "Фактор Енергогруп" та ТОВ "Ньюмодуль 2011"; відсутність у ТОВ "Ньюмодуль 2011",згідно даних податкової декларації з податку на прибуток, основних фондів.

За наслідками виявленого в цій частині порушення податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем по господарським операціям з ТОВ "Ньюмодуль 2011" податкового кредиту на суму 840 грн. та завищення витрат на суму 4100 грн.

Та як наслідок податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 25.03.2013 № 0001802240 збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Фактор Енергогруп» з податку на додану вартість за основним платежем - 840, грн., штрафних санкцій - 210 грн. та податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 19.06.2013 № 0000432240 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 943 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (замовник) Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюмодуль 2011" (виконавець) укладено договір на виконання монтажних робіт від 16.11.2011 №16-11/11, відповідно до якого виконавець зобов'язаний поставити та виконати роботи по монтажу поставленого обладнання - алюмінієвих конструкцій, за адресою замовника.

Разом з тим, на підтвердження реальності вказаної господарської операції позивачем надано договір на виконання монтажних робіт від 16.11.2011 №16-11/11, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), платіжне доручення, податкову накладну, акт приймання-передачі основних засобів.

Надані позивачем докази належним чином відображають факт виконання монтажних робіт на реалізацію умов укладеного договору та те, що фактичним виконавцем робіт було саме "Ньюмодуль 2011".

Апелянтом не доведено, що позивачем не було надано договір на виконання монтажних робіт від 16.11.2011 №16-11/11 під час проведення перевірки, та вказаний факт не може свідчити про нереальність спірної господарської операції.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаної операції, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

Зазначене свідчить, що відповідачем не проводилася перевірка щодо реальності здійснених господарських операцій, а лише використовувалася наявна інформація в матеріалах актів неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, зафіксовані в акті перевірки, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Доводи контролюючого органу про відсутність основних фондів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаної господарської операції не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Отже, висновки податкового органу щодо відсутності реальності спірної господарської операції в цій частині є безпідставними.

Щодо господарських операцій ТОВ "Фактор Енергогруп" з ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація".

Відповідно до протоколу від 24.05.2012 №1-00065/1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація" (ліцитатором) було проведено прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Житомир Петрол", та за результатами яких товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" є переможцем торгів.

Продаж майна відбувається відповідно до Типового положення про порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.2012 №68/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 за №745/4038 (далі - Положення).

Відповідно до пункту 5.1 Положення переможець торгів на підставі копії затвердженого протоколу прилюдних торгів перераховує суму грошових коштів, зазначену в затвердженому протоколі прилюдних торгів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора торгів.

Позивач оплатив винагороду за проведення торгів на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація" у розмірі 279 272,00 грн., на підставі платіжного доручення від 06.06.2012 №742.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація" не виписало позивачу податкову накладну та не задекларувало зазначені взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" за травень 2012 рік.

Податковий орган вказуючи на порушення норм податкового законодавства ТОВ "ФАКТОР ЕНЕРГОГРУП" по даній господарській операції зазначав, що згідно з поданим Додатком 5 ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" до податкової декларації з податку на додану вартість за червень місяць 2012 року, серед податкових зобов'язань та переліку покупців не відображено податкове зобов'язання з ТОВ "ФАКТОР ЕНЕРГОГРУП" у сумі 46 545,33 грн. за травень 2012 року. Також, відповідно до даних Реєстру податкових накладних ТОВ "Торговий дім "Укрспецреалізація" не було внесено до відповідного реєстру податкову накладну від 19.06.2012 року № 9034923619.

Зазначене стало підставою для зменшення відповідачем суми від'ємного значення об'єкту оподаткування на суму 232 727 грн. та донарахування товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58 181 грн., з них основний платіж - 46 545 грн., штрафні санкції - 11 636 грн.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача 19.06.2012 із заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8), в якій повідомив контролюючий орган про відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація" надати податкову накладну ( т. 2 а.с. 3). Відповідно до квитанції № 2 зазначений документ прийнято органом ДПІ.

Враховуючи зазначене, включення позивачем суми податку у розмірі 46 545,00 грн. до складу податкового кредиту є правомірним.

Крім того, оскільки основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" є оптова торгівля твердими, рідкими, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71), то придбання нафтобази на проведених Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація" прилюдних торгах, відповідає меті господарської діяльності позивача.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаної операції, невідповідність цієї операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Щодо доводів податкового органу про ненадання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" відповіді на запит Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 24.01.2013 №886/10/22-405 про надання пояснень по взаємовідносинам із товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація", то останні є безпідставними, оскільки відповідь на зазначений запит була надана позивачем листом від 11.02.2013 №42/ф, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а відповідно і штрафних санкцій по господарських операціях позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ньюмодуль 2011" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрспецреалізація" є протиправним.

Щодо господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал", колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідач за наслідками перевірки дійшов висновків про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "Фактор капітал", у зв'язку з чим було збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 747 500 грн. (зазначену суму включено до ППР від 19.06.2013 №0000432240) та з податку на додану вартість в сумі 812 500 грн. з них: основний платіж - 650 000 грн., штрафні санкції - 162 500 грн. (зазначену суму включено до ППР від 25.03.2013 №0001802240 ).

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал" (виконавець) укладено договір на проведення маркетингових досліджень від 18.04.2011 №18-04/11-МУ, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику за плату консультаційні послуги по управлінню маркетинговими процесами, які направлені на розширення ринку збуту товарів та розширенню партнерських зв'язків з потенційними постачальниками нафтопродуктів. Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п.1.2 зазначеного Договору консультаційні послуги надаються шляхом вивчення тенденцій ринку відповідних енергоносіїв та пошуку нових постачальників та покупців, споживачів.

Згідно пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Маркетинг - це дослідження цільового сегмента ринку, яке проводить суб'єкт господарювання з метою збільшення обсягів продажу товарів, продукції, робіт (послуг). Маркетингові дослідження - комплекс заходів, який передбачає збір і аналіз інформації з метою дослідження ринків продажу та виявлення факторів попиту споживача для мінімізації ризику при прийнятті стратегічних рішень у ході здійснення господарської діяльності підприємства.

Маркетингові послуги - це метод збору первинної маркетингової інформації про вивчення об'єкту шляхом, спостереження за групами людей, рухами, ситуаціями. Маркетингові дослідження складаються з наступних етапів: 1. встановлення проблеми; 2. розробка рішення проблеми; 3. розробка плану досліджень; 4. збір даних по аналізу; 5. підготовка даних по аналізу; 6.підготовка звіту.

Усі дослідницькі проекти належить виконувати у повній відповідності з Стандартами якості маркетингових досліджень Української асоціації досліджень (УАМ), затвердженою третьою міжнародною науково-практичною конференцією УАМ від 23.02.02р., що ґрунтується на вимогах Міжнародного процесуального кодексу маркетингових і соціальних досліджень Міжнародної торгової палати Європейського товариства.

Виконавцем маркетингових послуг може бути підприємство, вид діяльності якого підтверджено та відповідає КВЕДУ 74.13.0 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки" відповідно до Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005", затверджений наказом Держкомстату від 26.12.05 р . № 375.

Позивачем на підтвердження реальності отримання маркетингових послуг, надано договір на проведення маркетингових досліджень від 18.04.2011 №18-04/11-МУ, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні.

Разом з тим, вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить конкретної інформації про проведені виконавцем консультації, надані рекомендації, проведення маркетингових досліджень, а тому не може бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Суд першої інстанцій вказував, що позивачем надані звіти товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор капітал", складені за наслідками проведених маркетингових досліджень.

Втім, в матеріалах справи такі звіти відсутні.

В матеріалах справи наявні повідомлення ТОВ «Фактор капітал» від 29.04.2011 № 428, від 10.06.2011 № 560, від 08.07.2011 № 637, відповідно до яких контрагент позивача повідомляв останнього про можливість здійснення поставки/придбання товара рядом товариств (т.2 а.с. 42-47).

Однак, в останніх відсутня змістовна інформація про проведені дослідження та надані консультації, не містять в собі цілеспрямований збір, статистичну обробку і усесторонній аналіз отриманих даних з приводу моніторингу та аналізу отриманої інформації за напрямами проведених маркетингових досліджень тощо, що позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг.

Крім того, виконання досліджень, які притаманні маркетингу, не є характерним для діяльності ТОВ «Фактор капітал», оскільки не відповідає видам діяльності згідно з даними ЄДРПОУ.

На підтвердження ділової мети в укладенні договору від 18.04.2011 №18-04/11-МУ, позивачем надано копії договорів з третіми особами.

Разом з тим, доказів, що останні були укладені саме завдяки інформації, отриманій за результатом виконання спірного договору на проведення маркетингових досліджень не надано.

Наявність перспективи отримати будь-який економічний ефект саме за наслідками придбання спірних маркетингових послуг позивачем не доведено.

Отже, надані позивачем документи не можуть вважатися первинними документами, що відображають господарську операцію, вони не можуть бути доказом витрат, на підставі якого позивачем сформовано податковий кредит за спірними господарськими операціями.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції щодо реальності господарських операцій з ТОВ "Фактор капітал" , здійснених позивачем за період, що перевірявся є необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги в цій частині спростовують висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів відповідача що, зазначені господарські операції позивача з ТОВ "Фактор капітал" мали безтоварний характер, а нарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 747 500 грн. та з податку на додану вартість в сумі 812 500 грн. (з них: основний платіж - 650 000 грн., штрафні санкції - 162 500 грн.) правомірним.

Відповідно до п. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги, останній в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору, однак судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатив.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 08 квітня 2016 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві було залишено без руху у зв'язку з тим, що апелянт повинен був сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову суду в розмірі 2523,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року відстрочено сплату судових витрат до закінчення апеляційного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, з апелянта має бути стягнуто розмір судового збору, що не був сплачений при поданні апеляційної скарги.

Оскільки доказів сплати судового збору не надано, суд стягує з апелянта несплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 2523,40 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2016 року в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби від 25.03.2013 №0001802240 з податку на додану вартість у сумі 650 000,00 грн. за основним платежем та 162 500,00 грн. за штрафними санкціями та від 19.06.2013 №0000432240 з податку на прибуток у сумі 747 500 грн. - скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 2523,40 грн. (рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу- *;101;Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський апеляційний адміністративний суд, Код класифікації доходів бюджету 22030001.).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя О.А.Губська

Повний текст виготовлено - 22.07.2016.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.