Ухвала суду № 59135609, 18.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 липня 2016 рокусправа №820/1437/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №820/1437/16 за позовом ОСОБА_2 до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України про перерахунок та виплату заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 25.03.2016 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківського апеляційного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок її заробітної плати з 28.10.2014 року по 28.03.2015 року, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абз.2 ч.1 ст.144 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14.10.2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру», а з 29.03.2015 року по 08.09.2015 року включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абз.2 ч.1 ст.147 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд» та виплатити різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року провадження в адміністративній справі зупинено до остаточного розгляду та винесення Верховним судом України рішення в справі №820/4653/15.

Позивач не погодилась з таким рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, якою просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

В апеляційній скарзі позивач просила розглядати апеляційну скаргу без її участі.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до ст.120 КАС України не визнавалась судом обов'язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Суд першої інстанції, зупиняючи провадження у справі на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС, виходив з того, що Вищий адміністративний суд України по різному застосував норми чинного законодавства при вирішення питання щодо стягнення заборгованості по заробітній платі працівникам апарату суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що для вирішення цієї справи буде мати значення позиція Верховного Суду України у справі за заявою Державної судової адміністрації України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 року у справі №820/4653/15.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові підстави зупинення та поновлення провадження у справі визначені статтею 156 Кодексу адміністративного судочинства України. Нормами зазначеної статті встановлені як обов'язкові підстави для зупинення провадження у справі, так і інші, які не є обов'язковими.

У відповідності до пункту 4 частини другої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі у разі наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - до терміну, встановленого судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач просив зупинити провадження по справі до остаточного розгляду та винесення рішення у справі, що розглядається Верховним Судом України.

Відповідно до абз.2 ч.1 статті 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

На даний час положення абзацу другого частини першої статті 144 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», а також абзац другий частини першої статті 147 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» Конституційним судом не визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зупинення провадження в адміністративній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених в адміністративній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

При цьому, неможливість розгляду справи полягає в тому, що обставини, які підлягають з'ясуванню та мають значення при розгляді конкретної справи, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

В свою чергу, в даному випадку відсутні підстави для висновку про неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої, яка перебуває в провадженні Верховного Суду України, оскільки відсутні будь-які причинно-наслідкові зв'язки між розглядом даних справ. Крім того, в даних справах різні суб'єкти правовідносин.

Інших причин для зупинення провадження по справі на підставі п.4 ч.2 ст.156 КАС України, відповідачем у клопотанні не наведено.

Згідно до ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Частиною 1 статті 8 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Вказане узгоджується із ст.6 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України і згідно якої, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Згідно висновків, викладених у п.п.23, 25 Рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.04.2015 року у справі «Будченко проти України» (заява № 38667/06) вказано, що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 39 рішення).

Згідно ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо наявності правових підстав для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні обставини, що об'єктивно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства. Суд першої інстанції не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до безпідставного зупинення провадження у справі, та відповідно до вимог статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 204, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №820/1437/16 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі №820/1437/16 скасувати.

Справу №820/1437/16 направити до Харківського окружного адміністративного суду м.Запоріжжя для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак