Вирок № 59130001, 13.07.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.07.2016 Справа №607/3640/16-к

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Гнатенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Тернополі кримінальне провадження № 12015210010003783 від 25 грудня 2015 року про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернополя, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 25 березня 2013 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 гривень (штраф сплачено 19.03.2016 року),

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Шокало А.М., потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2015 року близько 21 години 45 хвилин у ОСОБА_1, який перебував у маршрутному таксі № 13, що рухалося по вул. С.Бандери в м. Тернополі, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, 24 грудня 2015 року, близько 21 годин 45 хвилин, перебуваючи у маршрутному таксі № 13, що рухалося по вул. С.Бандери в м. Тернополі, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає та його дії не будуть помічені сторонніми особами, таємно викрав із лівої зовнішньої кишені курки ОСОБА_2, мобільний телефон торгової марки «Lenovo А2010-а», вартістю 2138,00 гривень із сім-карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», вартістю 15 гривень, на рахунку якого було 5 гривень та карткою пам'яті на 1 GB, вартістю 30 гривень.

Із викраденим майном ОСОБА_1, з місця вчинення злочину втік, чим спричинив ОСОБА_2 шкоду на загальну суму 2188,00 гривень.

Вказані дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

10 квітня 2016 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 укладено угоду про примирення, згідно якої сторонами узгоджено покарання, яке повинен понести обвинувачений, а саме із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та визначено перелік дій, які обвинувачений зобов'язаний вчинити на користь потерпілого.

Розглядаючи в порядку ч. 3 ст. 474 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Обвинувачений ОСОБА_1, якому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, дав згоду на призначення узгодженого покарання.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. А також, відповідно до ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Злочин (кримінальне правопорушення), у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 передбачений ч.2 ст. 185 КК України та у вчиненні якого в судовому засіданні він визнав себе винуватим, згідно із вимогами ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим є ОСОБА_2

В статті 471 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про примирення. Надана суду угода про примирення у вказаному провадженні відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, заслухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника, потерпілого ОСОБА_2, які підтримують та просять затвердити угоду про примирення, думку прокурора, який не заперечував проти затвердження угоди, вивчивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, перевіривши угоду про примирення, яка відповідає вимогам ч.3 ст. 469, ст. 471 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 5 ст. 474 КПК України обставини, зокрема, те, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують та має права: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатись самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, з'ясувавши у потерпілого, що він розуміє наслідки укладання угоди та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд вважає за необхідне ухвалити у даному провадженні вирок відносно ОСОБА_1, яким затвердити угоду про примирення від 10 квітня 2016 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2, та визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за викладених в угоді обставин, та, з врахуванням пом'якшуючих обставин, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, призначити узгоджену сторонами міру покарання, яка відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 394, 471, 473, 474 та 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити у кримінальному провадженні 12015210010003783 від 25 грудня 2015 року угоду про примирення від 10 квітня 2016 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за цією статтею, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), процесуальні витрати за проведення товарознавчої експертизи № 49/16-22 від 02 лютого 2016 року в розмірі 738 грн. (сімсот тридцять вісім гривень).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддя В.Є. Ломакін